Півтора року — на легалізацію лісів

З 1 січня 2012 року Європа мала закрити свої кордони для нелегальної деревини. Таке рішення було ухвалено ще два роки тому, коли депутати Європарламенту прийняли пропозицію заборонити нелегальну торгівлю деревиною в країнах ЄС. Утім, уже згодом, через брак сформованих чітких критеріїв та процедури перевірки легальності ЄС узяв дворічний тайм-аут. Тож офіційно Регламент Європейського Союзу вступає в дію, починаючи з березня 2013 року, і передбачає зобов’язання імпортерів увозити до країн ЄС деревину та вироби з неї, які мають легальне походження, тобто мають відповідний сертифікат, який засвідчує, що продукція надходить із лісів, де лісове господарство ведуть на принципах невиснажливого, постійного та безперервного лісокористування.

Лісова сертифікація — поняття для європейців не нове. Вона стартувала ще 1989 року як відповідь на запити суспільства щодо джерела деревної продукції та потребу визначити стійке управління лісами. Головна мета, яку переслідувала й переслідує лісова сертифікація, — підвищити екологічну, соціальну та економічну якість управління лісами, підтримати чи поліпшити доступ до ринку легальної продукції, а також збільшити економічні вигоди від законної лісозаготівлі.

Підсумовуючи більш як 20-річний досвід, експерти переконують, що поява продукції із сертифікованих лісів уже привела до формування груп її споживачів, членство в яких означає поступову або навіть раптову відмову від закупівлі несертифікованої продукції. Таким чином, сертифікація почала відчутно впливати на конкурентоздатність підприємств, потоки лісопродукції та кон’юнктуру, особливо на екологічно чутливих ринках. Тому ринок сертифікованої продукції отримав серйозні конкурентні переваги, а саме: підвищення прибутковості зовнішньоекономічної діяльності лісогосподарських підприємств (адже покупці готові платити більше, знаючи, що продукція легальна, а отже, якісна), розширення доступу на екологічно чутливі ринки збуту, установлення прямих і довгострокових партнерських стосунків, які передбачають усунення зайвої ланки посередників. Окрім цього, сертифікація стала для більшості європейських країн ефективним заходом боротьби з незаконними (самовільними) рубками, оскільки вся одержана з сертифікованих лісів деревина, що відповідним чином маркується й супроводжується документами, унеможливлює підміну. Експерти підсумовують: лісова сертифікація стала свого роду перепусткою до елітарного клубу компаній, які об’єднано спільною ідеологією розвитку екологічно чистого виробництва та соціально-етичного маркетингу.

Ухвалення Європарламентом вищезгаданого Регламенту можна абсолютно справедливо назвати логічною еволюцією європейського ринку деревини. Тож нині ті компанії-імпортери лісової сировини, які заробляють на ринках ЄС і хочуть залишитися в цьому сегменті, мають працювати над розробкою відповідної програми перевірки легальності походження джерел деревини або ж скористатися однією з визнаних міжнародною спільнотою схем лісової сертифікації. Таких наразі у світі є дві — FSC (сертифікація Ради управління лісовими ресурсами — The Forest Stewardship Council) та PEFC (Програма запровадження сертифікації використання лісових ресурсів, спрямована на підтримку розумного використання ресурсів лісу через контроль третьою стороною — The Programme for the Endorsement of Forest Certification). Адже відповідно до нових правил компанії-експортери, зокрема й ті, що працюють в Україні, з березня 2013 року муситимуть надавати потрібні підтвердження легальності походження своєї продукції. В іншому разі європейський кордон для них закриють.

Коментуючи плани ЄС закрити кордон для нелегальної деревини та можливі наслідки цього введення для вітчизняного лісового господарства, Національний представник FSC в Україні Павло Кравець зазначив «Дню», що в Україні велика частка експорту припадає на дрібних і середніх підприємств. Якщо витрати (прямі та непрямі), пов’язані з оцінкою легальності, будуть невисокими, то такі підприємства будуть долучати до програми перевірки імпортерів. В іншому разі вони будуть змушені припинити постачання деревини на ринки ЄС та переорієнтовуватися на внутрішній або на інші зовнішні ринки. Натомість великі й середні підприємства, які в своїх стратегіях зорієнтовано на ринки ЄС, каже Кравець, уже сертифіковано або ж буде сертифіковано найближчим часом. За його підрахунками, нині в Україні працює більше 20 деревопереробних підприємств, які долучилися до ланцюжка постачання FSC сертифікованої продукції. Тож, як альтернативний варіант, їх можуть долучити до програми перевірки імпортерів. «Наскільки успішною буде ця робота, покаже час, це залежатиме від багатьох чинників. Важко спрогнозувати втрати ринку, але вони будуть обов’язково», — підсумовує «Дню» експерт.

Сьогодні в Україні, як зазначили «Дню» опитані ним експерти, уже зроблено кілька кроків до створення системи легалізації заготівлі та обігу деревини. Це, зокрема, запровадження сертифіката легальності походження деревини і лісоматеріалів (СЛПД). Відповідно до останньої, кожен експортер має отримати СЛПД на кожну партію лісопродукції, оформлену одним транспортним документом. Щоб отримати СЛПД, експортер надає в обласне управління лісового господарства або транспортні документи на купівлю деревини (лісоматеріалів), або лісорубний квиток.

Другий крок — створення єдиної державної системи електронного обліку деревини. Поки що працюють лише окремі її елементи, частіше — на рівні окремих лісгоспів. У цілому система ще на стадії розробки і вимагає чималих коштів для вдосконалення і впровадження. Як повідомив «Дню» голова Державного агентства лісових ресурсів України Віктор Сівець, зараз в Україні (абсолютно на всій її території) відбувається масштабна робота із запровадження електронного обліку деревини. Як наслідок, за його словами, заплановано, що весь лісоматеріал буде оснащено електронним чипом, який показуватиме кубатуру, сортиментну структуру та ділянку, на якій її було заготовлено. «Треба наголосити, що держава на закупівлю обладнання грошей не давала, усе устаткування підприємства Держлісагентства закуповують власним коштом. Наразі представники галузі докладають максимум зусиль задля запровадження електронного обліку деревини, адже він унеможливлює обіг деревини, отриманої злочинним шляхом. На сьогоднішній день уже повністю забезпечено потрібним обладнанням для електронного обліку Житомирську область, перерахували кошти на закупівлю Харківська, Сумська і Полтавська області, — розповів Сівець. — Перед нами стоїть завдання забезпечити потрібним обладнанням передусім ресурсні області, а вже потім всю Україну. А повне запровадження електронного обліку деревини ми плануємо завершити до кінця 2011 року».

І, нарешті, легальність української лісопродукції підтверджує добровільна сертифікація частини українських лісгоспів за різними міжнародними програмами. Зазвичай участь у таких програмах засвідчує не тільки певний рівень ведення лісового господарства, а й, наприклад, збереження біорізноманіття, захист прав місцевих жителів, малого бізнесу тощо. За словами Сівця, станом на 19 вересня 2011 року площа сертифікованих лісів в Україні сягнула понад 1,21 мільйона гектарів, або майже 12% усіх лісів України. Так, повністю сертифіковано державні підприємства Закарпатської, Львівської областей, а також сім підприємств Чернігівської та по одному підприємству Київської та Волинської областей. Активну роботу щодо підготовки до сертифікації здійснюють підприємства Волинського ОУЛМГ. Наразі розпочато підготовчі роботи щодо сертифікації підприємств Івано-Франківського ОУЛМГ. Перспективними для сертифікації, на думку Сівця, є підприємства Рівненського, Житомирського, Вінницького, Київського, Черкаського та Сумського ОУЛМГ.

Сьогодні кожен із цих елементів ще вимагає суттєвого доопрацювання, уважають експерти. Наприклад, згадуваний Регламент ЄС охоплює майже повний перелік категорій товарної групи «Деревина та вироби з неї». Це набагато більше за список тих товарів, на які в Україні видають сертифікат легальності походження деревини. Крім того, на практиці для отримання СЛПД експортер найчастіше надає не лісорубний квиток, а документи на купівлю деревини. Тобто СЛПД фактично є свідченням купівлі лісопродукції, а не її легальності. Тому експерти рекомендують обов’язково вписувати в СЛПД номер лісорубного квитка. Адже саме за лісорубним квитком здійснюють розрахунок лісоматеріалів, установлюють умови лісокористування і транспортування заготовленої деревини. Лісорубний квиток також застосовують для обліку оплати за користування лісовими ресурсами. Перш ніж отримати його, треба підготувати низку документів, зокрема план лісосіки, карту технологічного процесу розробки лісосіки тощо. Тому занесення номера лісорубного квитка до СЛПД у разі потреби дасть змогу простежити легальність деревини аж від лісосіки.

Крім вдосконалення чинних, потрібно створити нові елементи системи підтвердження легальності. Зокрема, у законодавстві Україні немає прямого визначення незаконних рубок. А поняття, які застосовують в українському законодавстві і в Регламенті ЄС щодо незаконних рубок, відрізняються. Останній помітно розширює межі традиційного поняття незаконно добутої деревини. Таким чином, коментує «Дню» Кравець, визнання української продукції відповідно до вимог ЄС залежатиме і від урядових структур щодо удосконалення законодавства та посилення боротьби з таким явищем, як незаконні рубки, і від самих імпортерів, які мають запровадити відповідні механізми оцінки джерел походження деревини.

На запитання «Дня» про те, як зробити національну систему сертифікації лісів відповідною до міжнародної практики, у Держкомлісгоспі відповіли, що питання лісової сертифікації в системі Держлісагентства на фаховому рівні веде лабораторія моніторингу і сертифікації лісів Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА) — головної лісової науково-дослідної установи Держлісагенства України та Національної академії наук України. І науковці лабораторії моніторингу і сертифікації лісів цього інституту, запевнив «День» голова Держкомлісгоспу, беруть активну участь у розвитку лісової сертифікації в Україні. Тож, як наголосив Сівець, експерти лабораторії вже розробили українські національні індикатори для семи з дев’яти принципів FSC.

«Зараз провадять масштабну роботу із запровадження електронного обліку деревини на території всієї України. Усю деревину буде оснащено електронним чипом, який показуватиме кубатуру, сортиментну структуру та ділянку, на якій її було заготовлено...» <br> Віктор СІВЕЦЬ, голова Державного лісового агентства України