«Важкі» вуглеводні

Україна з початку року зменшила обсяги видобутку газу на 220 — 250 мільйонів кубометрів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Причому тенденції падіння видобутку посилюються й надалі, констатує ветеран галузі, екс-головний радник голови НАК «Нафтогаз України» Іван Діяк. «У разі, якщо видобувні підприємства припинять вкладати кошти у збільшення видобутку нафти і газу, відбудеться стрімке падінні обсягів видобутку з нинішніх 20 мільярдів кубометрів до 12 — 14 мільярдів кубометрів. Небезпечним є те, що негативну тенденцію буде важко перервати», — попереджає експерт. Не краща ситуація й у видобутку нафти, де запаси свердловин, за оцінками експертів, виснажені на 80%...

Нагадаємо, уряд протягом найближчих п’яти років планує збільшити видобуток природного газу з 20 мільярдів до близько 27 мільярдів кубометрів на рік. При цьому планується зменшити імпорт російського газу до 12 мільярдів кубометрів. Тоді як минулого року було імпортовано більш як 36 мільярдів кубометрів російського газу. Про це минулого тижня заявив міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. Ще раніше прем’єр-міністр України Микола Азаров на зустрічі з головою правління «Укрнафти» Пітером Ванхеке ставив завдання про збільшення видобутку української нафти.

Тим часом спеціалісти підрахували, що лише зупинка тенденції зниження видобутку власних газу та нафти Україні обійдеться мінімум в один мільярд доларів щорічних інвестицій в галузь. Крім того, зауважують експерти, для зацікавленості інвесторів у нарощуванні видобутку українських вуглеводнів слід поліпшити процедури землевідведення, видачі ліцензій, а також податкову політику. Остання, зокрема, сьогодні стимулює лише поверхневий видобуток. «Десь на декілька років ми губимо перспективу нарощування видобутку. У нас зараз стягування податків з видобувних компаній абсолютно не прив’язані до типу родовищ, — розповідає координатор енергетичних програм Центру ім.Розумкова Сергій Дяченко. — Це стимулює той факт, що компанії «знімають вершки», тобто видобувають той обсяг, який найлегшим способом можна видобути, і кидають, ідуть до інших свердловин».

Як зауважує експерт, у світовій практиці прийнято вважати, що приріст запасів повинен десь удвічі перевищувати рівень видобутку. «У нас по державі зараз — десь приблизно один в один, тобто приріст приблизно дорівнює видобутку. Але приріст іде, на жаль, за рахунок середніх та малих родовищ», — констатує Дяченко.

Україна має й великі родовища вуглеводнів, здатні забезпечити потужний приріст запасів. Зокрема, на шельфі Чорного та Азовського морів, на які, за словами Бойка, в уряді серйозно розраховують. Утім, як відзначають спеціалісти, і цей «козир» використати не так легко. Адже шельф на сьогодні освоєно лише на 4%, що в найближчому майбутньому не дає підстав сподіватися на активний приріст видобутку, попереджає Іван Діяк. «Україна в 70-х роках з видобутку газу займала перше місце в Радянському Союзі. Ми видобували 68 мільярдів. — нагадує він. — Ми ж замість того, щоб вкладати кошти для розвитку того, що вже відкрито, нічого не робимо. І тут можуть бути різні причини: або хтось зацікавлений у тому, щоб було банкрутство, й потім за безцінь приватизувати, або не хоче ніхто нести відповідальності за те, що держава повинна мати власний газ, власні ресурси тощо».

Як додає Діяк, така ситуація в галузі видобутку нафти і газу робить безперспективним подальше існування НАК «Нафтогаз України», оскільки ця компанія не контролює найбільшого видобувника нафти — «Укрнафту» — і не отримує достатньої кількості ліцензій на розробку родовищ.

«Коли у 2004 — 2005 роках я був радником президента, то одним із перших ініціював написання нової енергетичної стратегії України до 2030 року, — розповідає Діяк. — Документ містив заходи, спрямовані на збільшення видобутку палива, заощадження споживання енергоресурсів. Згідно зі стратегією, до 2030 року видобуток газу мав збільшитися до 28 мільярдів кубометрів. Зменшення споживання, збільшення власного видобутку та отримання прибутку від транзиту газу дозволяв Україні практично не залежати від поставок газу з Росії... Крім того, енергетичною стратегією передбачалося, що вже через п’ять — сім років з родовищ на шельфі Чорного моря Україна самостійно зможе отримувати до 10 мільярдів кубометрів газу. Однак зі змінами урядів заходи, передбачені Енергетичною стратегією, практично не виконувалися».

Та й навіть при наявності політичної волі з нарощування власного видобутку (яку озвучив Бойко), як зауважують експерти, справді це зробити поки заважають газові контракти з «Газпромом», які Україна все ще безуспішно намагається переглянути. Справа в тім, що вони базуються на принципі «бери або плати», тобто без перегляду контрактів або хоча б скасування цього незручного зобов’язання Україна однаково віддаватиме шалені кошти в економіку сусідньої держави. Тож на розвиток власного видобутку інвестицій може й не залишитись. Адже «Газпрому», за підрахунками фахівців, фактично віддаватиметься той потрібний власній галузі мільярд доларів.

«Я вважаю, що плани пана Бойка, на жаль, мало реалістичні. Він не навів жодних підтверджень того, яким чином буде здійснюватися зменшення цих обсягів закупівлі російського газу. Якщо Україна не домовиться про певний перегляд цієї контрактної бази, будь-яке зменшення обсягів закупівлі російського газу на значні такі обсяги призведе до непорозумінь з «Газпромом» і дасть йому можливість оскаржувати невиконання контракту в судовому порядку», — пояснює директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич.

ДО РЕЧI

Не вистачає сил видобути в себе — не вистачить і за кордоном. Так експерти коментують пропозиції Росії освоєння за участю України родовищ, розташованих на Ямалі. «Заяви про можливе внесення російських родовищ до статутного капіталу спільного підприємства з «Газпромом», про створення якого йде мова останнім часом, безперспективні. Причина полягає у тому, що «Газпром» не запропонує Україні родовищ, освоєння яких буде фінансово посильним для «Нафтогазу». Це вимагає десятків мільярдів доларів витрат. В України, яка не може у достатній мірі інвестувати у власний видобуток, таких коштів просто немає», —пояснює Діяк.