«Країна пограбованих курганів»

На початку листопада учені натрапили одразу на два осередки роботи «чорних археологів». Про перший з них повідомив історик Олександр Алфьоров, анонсуючи в Фейсбуці, що виїжджає в коростишівські ліси разом з колегами, Андрієм Петраускасом та Евеліною Кравченко, щоб оцінити масштаби збитків. «Країна пограбованих курганів», — так описав учений ситуацію, коли після двох годин дороги від Києва знайшли в лісі біля річки Тетерів розрите поховання. На місці зафіксували його розміри, форму, оцінили рівень руйнації, тепер оформляють відповідні документи про завдані збитки.

Друга історія стосується кургану біля села Скобелеве на Миколаївщині. Це пам’ятка археології V століття до н.е., за розмірами мала вісім метрів заввишки, а в діаметрі сягала понад 85 метрів. Таких великих поховальних пам’яток на території країни відомо небагато. Здійснення археологічних розкопок тут не планувалося. Тепер цей курган — це величезний котлован на дев’ять метрів углиб та діаметром понад 20 метрів. Саме таким його застали представники ініціативної групи, до якої увійшли археологи, ветерани бойових дій та місцеві небайдужі, коли приїхали на інспекцію кургану після тривожних новин від тамтешніх науковців, що в Скобелевому ведуться незаконні земляні роботи.

Після побаченого ВГО «Спілка археологів України» підготувала лист на ім’я Президента, міністра внутрішніх справ, генпрокурора та міністра культури та інформаційної політики з вимогою взяти ситуацію під особистий контроль та провести належне розслідування.

«Крім типових пошкоджень археологічного ландшафту внаслідок сільськогосподарських робіт, задокументували факт умисного руйнування царського кургану. Як можна було побачити, тривалий час на кургані працює потужний кар’єрний екскаватор та бульдозер. У центральній частині пам’ятки вирито величезний котлован. Крім того, внаслідок роботи бульдозера, яким було прокладено три великі шляхи для екскаватора, суттєво пошкоджено архітектуру всієї споруди кургану. Виконавці робіт, крім працівників охоронної фірми, що мали охороняти будівельну техніку, полишили місце події при наближенні нашої групи. Характер земляних робіт однозначно вказує на умисний характер руйнування об’єкта і на мету цього злочину, якою, поза сумнівом, був пошук стародавніх скарбів», — ідеться в зверненні археологів.

На відкритий лист уже відреагував міністр культури Олександр Ткаченко. Крім обурення та засудження чорних копачів, урядовець просить Національну поліцію провести розслідування та знайти винуватців. За подібне пошкодження пам’яток, яке вже назвали небаченим для України, передбачено кримінальну відповідальність. «Водночас практика застосування цієї статті (ст. 298 ККУ) свідчить про неефективність існуючого в нашій державі механізму відповідальності за такі діяння, — вважають у археологічній спілці. — Ситуація, яка склалася, однозначно вимагає не лише реакції з боку найвищого керівництва держави, а й вжиття системних кроків щодо докорінного перегляду існуючих підходів до охорони культурної спадщини, виведення відповідної сфери державної політики на принципово новий рівень».

«ФАКТ РУЙНАЦІЇ КУРГАНУ ЩЕ БІЛЬШЕ УСКЛАДНЮЄ ПРОФЕСІЙНІ РОЗКОПКИ»

Обидві розриті пам’ятки засвідчили про неспроможність держави захищати їх на належному рівні. При цьому про інцидент на Миколаївщині вже відомо міжнародній спільноті. Як врятувати розритий курган і як стримати нелегальних копачів у майбутньому, «Дню» прокоментував член правління «Спілки археологів України», кандидат юридичних наук Олександр МАЛИШЕВ.

— Цей випадок називають страшним прецедентом. Насправді він безпрецедентний. Такого руйнування, зухвалого, відкритого, не було, попри те що в нас катастрофа з нелегальними розкопками на території всієї країни. Фактично на всіх невідомих пам’ятках археології так чи так побували «чорні» копачі. Але разом з тим такого, щоб екскаватором розрили таку величезну споруду, якій дві з половиною тисячі років, не траплялося. Ця подія відома вже і в нас, і за кордоном, про це пишуть росіяни та демонструють, що ми на цій підставі failed state. Тому й реагувати слід відповідно — говорити про розв’язання проблеми загалом із чорним скарбошукацтвом. Але так само слід реагувати на цей конкретний випадок, тому в зверненні спілки ми вказували на першочергові заходи і про більш системні речі на законодавчому рівні.

Щодо самого кургану, його важливо зараз законсервувати і зберегти принаймні поки вирішується питання щодо його рятівних розкопок. Археологічні розкопки за всіма міжнародними документами розглядаються не просто як вид наукової діяльності, а зараз це вважається руйнівним і крайнім методом. Такі кургани, величезні, царські, не прийнято копати. Із 1970-х років таких масштабних розкопок царських курганів не велося. Тоді це були коштовні роботи, приміром, під час експедиції Бориса Мозолевського на кургані «Товста могила» були задіяні сотні людей, працівники з кількох навколишніх заводів, зрозуміло, це робота на багато місяців. Це ж не просто розкопати котлован, це серйозна робота, яка здійснюється за певними методиками. Тепер кажуть, що тут лишилося — докопати курган після грабіжників, ніби справа невелика. А насправді факт руйнації кургану ще більше ускладнює професійні розкопки. Копати частково знищену пам’ятку складніше і дорожче, ніж копати цілий курган. Зрозуміло, що про грошову оцінку не йдеться, до Спілки та Інституту археології ще щодо цього не зверталися. Між собою подейкують учені, що йдеться про сотні тисяч доларів.

— Хтось наразі охороняє курган, доки очікуються рятівні роботи?

— Злочинець завжди повертається на місце злочину. Навіть з цієї підстави треба за цим місцем доглядати. Було видно, що напередодні 11  листопада, коли група науковців приїздила з інспекцією в Скобелеве, копачі там були: засипали котлован, щоб приховати сліди злочину, чим ще більше зруйнували курган. Комісія виявила, що при такому засипанні було знищено поховання дівчини-підлітка, знайшли її бронзове дзеркальце. Це, ймовірно, одна зі служниць похованого в кургані царя. Це означає, що потрібна охорона. Місцеві активісти пообіцяли цілодобовий нагляд. Але зараз важливо законсервувати курган, щоб він простояв зиму, а далі організовувати археологічні дослідження, хоча це крайній випадок.

НАРАЗІ РОЗРИТУ ПАМ’ЯТКУ ОХОРОНЯЮТЬ МІСЦЕВІ АКТИВІСТИ, ДОКИ НЕ ПОЧНУТЬСЯ РЯТІВНІ РОБОТИ / ФОТО З ФБ СТОРІНКИ ЮРІЯ БОЛТРИКА

До речі, днями мені сказали, що років 10 тому іноземні учені пропонували нашим археологам досліджувати курган та обіцяли профінансувати роботи. Та коли стало зрозуміло, що треба відновити історичний ландшафт, іноземці від ідеї відмовилися. Хоча, може, краще тобі б його розкопали...

Просто ми дотримуємося ідей європейської археологічної конвенції, що ці пам’ятки треба зберегти для майбутніх поколінь, бо техніки досліджень та розкопок увесь час вдосконалюються, поліпшуються методи пізнання інформації. Всі попередні археологи зробили відкриття, але зруйнували набагато більше. Сьогодні археологія розвивається так, щоб менше копати і більше зберігати.

«ПИТАННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ — ЦЕ ВАЖЛИВИЙ ФРОНТ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ»

— У зверненні спілки згадувалося, що в 2017 році Україна підписала Конвенцію Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями, однак її ратифікація чомусь гальмується. Чому важливо якнайшвидше ратифікувати цей документ?

— Справді, конвенцію ми підписали ще три роки тому, однією з перших країн. Потім почалися наші звичайні бюрократичні речі, поступово це питання якось загальмувалося. Наразі робота попередня вся проведена, міністерствами напрацьовано пакет документів, зараз все передано в Офіс Президента. Однак навіть у випадку з цим курганом Мінкультури про Конвенцію не згадало. Не всі розуміють, що важливо дивитися на цю проблему в комплексі, адже контроль за нелегальним ринком та обігом цінностей на ньому напряму пов’язаний із нелегальними розкопками. Після розкопок курганів на інтернет-аукціонах одразу виринають речі з грабіжницьких шукань. Ми не можемо довести, що ці речі походять з конкретної пам’ятки, вказати факт розкопок і пов’язати його з конкретними речами. Але контролювати ринок, унеможливити сумнівний ринок ми теж не можемо.

Це не до кінця розуміє керівництво держави, саме зв’язок ринку культурних цінностей і розкопок. Ганятися за кожним копачем та екскаватором неможливо. На жаль, майже нікого не знаходять. Якщо на гарячому не піймати, то неможливо довести, що хтось конкретний копав цю пам’ятку, а далі постфактум ми можемо контролювати обіг цих предметів, якщо приймемо відповідне законодавство. Наразі в нас є лише певний контроль при переміщенні через кордон, коли виявляємо вивезені речі за кордоном, тоді ініціюємо це питання, держава починає цим займатися, але це розтягується на роки.

Та треба контролювати наш внутрішній ринок, що абсолютно не робиться. Це створює імідж для країни негативний. Коли країна зазнає агресії з боку Росії, питання культурної спадщини — це важливий фронт гібридної війни, нашої позиції на міжнародній арені. Україна кволо, але реагує на варварські розкопки в Криму, зокрема, в Херсонесі, ми постійно апелюємо через це до ЮНЕСКО. Справа скіфського золота ще не вирішена, тому питання культурної спадщини важливе для держави.

— Чи стане ця історія з миколаївським курганом повчальною та показовою для влади, щоб зрештою були прийняті виважені та необхідні рішення?

— Думаю, що цей безпрецедентний випадок має не лише приголомшити наших можновладців, а й спонукати до певних усвідомлених дій. Спілка археологів буде робити все залежне, щоб прийшло це усвідомлення проблеми. Є готові інструменти та рішення, які ми пропонуємо. Але потрібна увага. Дуже добре, що громадськість так активізувалась. Видно, що прийшов інтерес до цієї теми, є реакція посадовців, тому позитивна динаміка простежується.