Небайдужі спадкоємці

У короткі візити до дев’яти обласних центрів вдалося вмістити і піші прогулянки, і багатогодинні інтерв’ю з кількома десятками експертів. Це не лише громадські активісти, архітектори та реставратори, а й мешканці історичних будинків, нинішні та колишні працівники профільних державних установ. Висловилися і кілька закордонних фахівців. За словами авторів, у відео тривалістю 40 хвилин вмістилося близько чверті зібраного матеріалу, тож після пробних представлень у містах-героях фільму вони планують його доопрацювати.

РІЗНІ МІСТА, СПІЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

«Усе починалося з невеликих сюжетів про історію окремих харківських будівель. Потім виникла ідея зробити комплексний фільм про місто, — розповідає режисер фільму Павло СІРОМЕНКО. — Потім зрозуміли, що багато питань вирішуються не на місцевому рівні, а в Києві. Та й в інших містах чимало схожих проблем. Тож за підтримки благодійного фонду «Харків з тобою» ми охопили ще й Дніпро, Полтаву, Київ, Одесу, Запоріжжя, Львів, Івано-Франківськ та Ужгород».

У фільмі-дослідженні автори зосереджуються на причинах занедбаності історичних споруд та неефективності системи охорони пам’яток. Експерти, які з’являються у фільмі, називають кілька ключових причин, що згубно впливають на архітектурне надбання. Насамперед — байдужість громади та міської влади до долі історичних будівель. Зазвичай люди помічають проблему і протестують проти неї вже тоді, коли процес незворотний і збитків не уникнути. Влада у кращому випадку відмовчується, у гіршому — приспана лобістами забудовників, або й складається з них. На думку активістів, будівництво є однією з небагатьох сфер в Україні, де швидко і відносно легко можна отримати прибуток. Тож забудовники йдуть на все, щоб отримати ласий шматок землі: від корупційних схем і махінацій із документами до викупу та «випадкового» нищення будівель.

Цьому сприяють і прогалини в законодавстві. Нормативно-правові акти часто неузгоджені між собою, у них є багато «сліпих плям», які кожна сторона трактує на свою користь. Деякі установи дублюють функції одна одної, тож у підсумку важливу роботу не виконує ніхто.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Популярними останнім часом стали «покращення» у вигляді надбудов, гігантських вивісок, утеплень, перефарбувань, балконів з вагонки та пластикових вікон. Такі речі не просто спотворюють будівлі, а знищують унікальні архітектурні ансамблі. Розривається історичний ланцюжок, зникають докази, якими можна спростувати пропагандистські міфи та історичні перекручення.

ВІДЧУТИ СЕБЕ ГОСПОДАРЕМ

Автори фільму стверджують, що не хотіли робити у ньому висновки, оскільки неминуче вийшло б суб’єктивно. Фільм створювався радше для освітніх цілей, як стимул до дискусії та роздумів. Утім, уважний глядач може знайти у словах експертів та активістів підказки, як діяти небайдужим до долі архітектурної спадщини.

Враховуючи обсяги та щільність будівництва, нині звести щось легше, ніж знести. Теоретично забудувати можна будь-яку ділянку землі. Тож мешканці будь-якого району мусять розуміти, який простір є для них комфортним та самостійно відстоювати простір довкола свого будинку чи сусідній парк. Гуртом легше боротися та відстоювати правоту, тож варто об’єднуватися і громадським організаціям, і зацікавленим містянам.

Кожному з нас слід нарешті усвідомити, що ми і тільки ми — господарі наших населених пунктів. Тоді з’явиться відчуття відповідальності за власні дії, може, і бездіяльності з байдужістю поменшає. Просвітницька діяльність і реінтеграція занедбаних культурних пам’яток у життя громади — кращий спосіб зробити їх видимими та цікавими.

 Коли зрозуміємо, яким багатством володіємо, захочеться хвалитися ним перед сусідами. Культурні пам’ятки та туристична галузь, на відміну від тотальної забудови, — невичерпне джерело прибутків і гачок, на який можна зловити велику рибу в інвестиційному озері.

Зміна світогляду — тривалий процес, тож варто вже зараз підкріпити це превентивними заходами. Наприклад, зробити володіння пам’ятками привабливим, надавши підприємцям податкові канікули чи повертаючи їм частину коштів, вкладених у реставрацію. Створити умови для роботи та розвитку фахівців, які займаються відновленням будівель, заохочувати приїзд іноземних спеціалістів і обмін досвідом. І головне — посилити відповідальність за пошкодження та знищення пам’яток, підкріпивши відповідні закони статтями Кримінального кодексу України.