Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Педагогіка і соціум

Доктор педагогічних наук Ярослав Цехмістер про те, навіщо і як створювався Український медичний ліцей
19 березня, 2020 - 09:23

Є формули життя, які своїм глибинним сенсом ніби зумовлюють розвиток суспільства. Таким мірилом і каталізатором цивілізації постають педагогічні науки. Не випадково ще у дні античності з’явилося поняття «пайдево» — або інакше «виховувати». Такий, власне, початковий материк педагогіки в океані соціумів, а просте правило — «скажи мені, хто твій учитель — і я скажу, хто ти» стає необхідним брендом і в ХХІ столітті.

— Звісно, найкращі навчителі колись просто не могли не бути мудрими практиками, — замислюється доктор педагогічних наук, академік Національної академії педагогічних наук України Ярослав ЦЕХМІСТЕР.

— Але ж вони були й моральними гігантами, які відчували бажання і внутрішній світ молоді. Не можна не згадати слів Миколи Івановича Пирогова в написі на фото, подарованому студентству університету Св. Володимира в день, коли він йшов у відставку з посади попечителя Київського навчального округу: «Люблю і поважаю молодість, тому що пам’ятаю свою». І знаєте, саме таке розуміння дорученої справи і стало основою, на старті незалежності нашої держави, заснування Національної академії педагогічних наук України — тезаурусу знань, досвіду багатьох поколінь видатних харизматичних подвижників педагогіки, психології, філософії освіти.

Її можна назвати потребою часу. На наших очах інтелектуальне й інструментальне оснащення педагогічних процесів фантастично розширюється і вдосконалюється. Цифрові технології, інтегрування прямих і віртуальних реальностей, можливості штучного розуму, пришестя роботів — усе це обличчя планети, але передусім серйозні виклики педагогічному спрямуванню. У такому синтезі завдань має складатися портрет сучасної академічної спільноти. Її інституції просто зобов’язані протистояти руйнівним аморальним конфліктам нинішнього світу. Системи освіти й навчання зараз у процесі швидких глобальних змін. Однак зв’язок розподільчої економіки і освіти, що дісталася нам у спадок, дуже жорсткий.

— У мене в руках, Ярославе Володимировичу, ваша монографія «Допрофесійна підготовка учнів у ліцеї медичного профілю: теорія і практика». Власне, це дослідження і стало передумовою вашого докторського ступеня. Але що передувало такій роботі? Вам було тоді двадцять п’ять, однак ви вже були кандидатом фізико-математичних наук, доцентом на кафедрі медичної і біологічної фізики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. І ніби погодилися створити й очолити нову навчальну структуру — Український медичний ліцей. Чим  ви керувалися?

— У всякому разі, не тільки кар’єрними міркуваннями. Я розумів, що у вирі абсолютно нових обов’язків просуватися в улюбленій математиці та фізиці мені стане складніше. І все ж 1994-го рубікон було перейдено.

— Як це сталося?

— Несподівано мене, молодого викладача, запросив ректор Національного медичного університету, академік Євген Гнатович Гончарук і запропонував очолити створюваний ліцей. На мої сумніви, мовляв, я не лікар, він заперечив: ви маєте значну перевагу — вік. Тому з ліцеїстами, майбутніми лікарями, в Українському медичному ліцеї ви будете як з рівними. Мушу також сказати про вирішальну підтримку в цьому починанні мого вчителя і наукового керівника, унікального вченого, доктора фізико-математичних наук, професора, члена-кореспондента НАПН України Чалого Олександра Васильовича. Наукова робота стала піонерською, пріоритет у технології створення і розвитку допрофесійної освіти на медичні спеціальності в умовах моделі «ліцей-університет» закріплений за Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця. Створено цілу наукову школу, закладено засадничі принципи і медіатори більш ніж у п’ятьох докторських і 16 кандидатських дисертаціях.

Стратегічним каталізатором нового напряму став академік НАН і НАМН України, проректор з навчальної роботи університету, видатний мікробіолог і вірусолог Володимир Павлович Широбоков, який очолював Раду ліцею.

— Український медичний ліцей організували на базі і в інтеграції з гімназією №33 на вулиці Володимирській в серці Києва. Чим був зумовлений такий вибір?

— Весь ліцей задумувався суто українським. Ба більше, читати мову запросилио викладачів кафедри української лінгвістики мого рідного університету імені Т.Г. Шевченка. Але глобальним мислився і зв’язок з університетом імені О.О.Богомольця.

— Ліцей було створено як високопрофесійний науково-педагогічний колектив, який об’єднав і сім кафедр Національного медичного університету імені О.О. Богомольця: медичної та біологічної фізики (завідувач кафедри — член-кореспондент НАПН України, переможець програми Фулбрайта професор О.В. Чалий), біології (завідувач кафедри — академік НАН України, професор А.В. Романенко), біоорганічної та біологічної хімії ( завідувач кафедри — професор Л.В. Гайова), медичної та загальної хімії (професор В.О. Калібабчук), латинської мови (доцент О.Г. Кисельова), пропедевтики внутрішньої медицини №1 (член-кореспондент НАМН України, професор В. З. Нетяженко), української мови та літератури (професор, Н.М. Гаєвська) та медичної гімназії № 33 міста Києва (кандидат педагогічних наук Р.В. Іваненко, кандидат педагогічних наук Л.В. Переймибіда). Ліцей здійснює навчання за державними програмами і має більше 20 інтегрованих програм.

— Яким є ліцей у цифрах і фактах?

— «Троянди й виноград» за висловом Максима Рильського. За роки існування ліцей випустив понад 2700 учнів, з-поміж яких понад 100 іноземних громадян. Кожен десятий випускник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця — випускник ліцею. Серед них: 89 випускників ліцею занесено до Книги пошани Університету, 418 захистили магістерські, кандидатські та докторські дисертації в Україні, 52 захистили магістерські і докторські дисертації (PhD, MD) у провідних країнах світу.

Допрофесійна підготовка здійснюється на базі клінічних та медико-профілактичних закладів охорони здоров’я міста Києва. У ліцеї началися і продовжують навчання переможці міжнародних, всеукраїнських олімпіад та конкурсів, відомі спортсмени, чемпіони України, Європи. Ліцей є колективним членом Малої академії наук України з 1997 року. З 2000 року Ліцей утримує перше місце серед загальноосвітніх навчальних закладів міста Києва за результатами науково-дослідницьких конкурсів-захистів. Український медичний ліцей входить до складу фундації асоційованих шкіл ЮНЕСКО (2000 р.). Ліцей має міжнародні освітні та наукові контакти, закріплені двосторонніми угодами з понад 30-ма іноземними навчальними закладами Європи та США.

— Про ліцей, за двадцять п’ять років його існування, про його багатьох видатних викладачів, про низку справді блискучих вихованців можна було б, напевно, написати інтригуючу повість з фіналом: ким у медицині стають його вихованці. Але і його засновники заслуговують на особливі слова.

— Фундаторами ліцею були: Шанін Юрій Вадимович — завідувач кафедри латинської мови Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, член Спілки письменників України; Неділько Всеволод Якович — професор української літератури Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, Шалімов Олександр Олексійович — академік HAH і НАМН України, Герой України, член Наглядової ради ліцею; Дунаєвська Лідія Францівна — професор, завідувач кафедри Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка; Биць Юрій Вікторович — завідувач кафедри патологічної фізіології, декан ІІ лікувального факультету, професор, член Ради ліцею.

— Є вислів: любов править світом. Що тут можна додати?

— Я просто зобов’язаний окремо зупинитися на постаті Івана Степановича Плюща. Двічі Голова Верховної Ради України, Герой України  і водночас голова Наглядової ради ліцею до 2014 року.

Чому ж він вирішив взяти під свою опіку майбутніх лікарів? Дух молодого українського ядра привернув його серце, і Іван Степанович якось організував виїзд (який став згодом непорушною традицією ліцею) на його рідну Борзнянщину, в межах якої була й садиба видатного українського письменника і просвітителя Пантелеймона Куліша, якого Іван Степанович знову відкрив для незалежної України, його батьківщину — Борзнянський край. Із трепетом вдивлялися ліцеїсти у риси цього місця, дізнавшись, що тут, в гостях у Пантелеймона Куліша, побував свого часу і фактичний першовідкривач Х-променів легендарний фізик Іван Пулюй.

— Яким бачите майбутнє таких допрофесійних навчальних закладів?

— Бар’єр чималих випробувань долають не всі з них, а інші усвідомлюють, що медицина, поза юнацькою романтикою, складне і важке поле, й обирають інший шлях. Але не менш ніж 90 відсотків наших вихованців, набравши необхідні високі бали для зарахування до університету, стають студентами, а потім і лікарями. Звісно, попереднє занурення у вимоги університетських кафедр і клінік, з чергуваннями, освоєння навичок допомоги пацієнтам, істотно полегшує їхнє просування.

Я з багатьма нашими дорослими нещодавніми дітьми продовжую спілкуватися і з захопленням дізнаюся про їхні успіхи, зокрема і європейські здобутки.

  Наші випускники стають справжніми, всебічно освіченими лікарями. Звісно, у загальній цифрі їх, порівняно із загальними випускниками українських медичних університетів і факультетів, так би мовити, крихта. І все ж це вогнище, що несе у своїх починаннях і шуканнях щось вище. У безперервному реформуванні медицини такі її справжні волонтери — її бренд, критична маса.

  Український медичний ліцей став першою апробованою педагогічною платформою допрофесійного навчання. Що далі буде з цим фундаментом нових Пирогових, Амосових, Ромоданових, Шалімових? Саме медичний ліцей довів і доводить, наскільки важливо побачити велике в малому, розвиваючи його.

Розмову вів Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ
Газета: 
Рубрика: