Три промахи МОЗ

Ще трохи, і новини про кошти з ковідного фонду на дороги та патріотичні серіали видаватимуться нам квіточками. Те, що відбувається зараз у кабінетах Міністерства охорони здоров’я, вплине і на боротьбу влади з коронавірусом, і на доступність медичних послуг, і на рівень забезпеченням хворих ліками. Усі позитивні зрушення, які під тиском експертів  напрацьовувалися роками, зараз поволі зникають із порядку денного відомства.

Буквально за останній тиждень на рівні уряду та самого міністерства було прийнято кілька важливих рішень, котрі свідчать про негативні тенденції для системи охорони здоров’я. Зупинимось на них детальніше.

АВТОНОМІЯ ЛІКАРЕНЬ

Із 2018 року лікарні первинної ланки першими почали переходити на іншу форму фінансування — не з державного бюджету за субвенцією, а за договорами з Національною службою здоров’я України. Принцип «гроші ходять за пацієнтом» почав втілюватися на практиці. Скільки лікарня хворих лікує та які саме послуги надає — за те й отримує кошти від Нацслужби. Не все вдалося на сьогодні. Досі у медиків виникають питання, як саме НСЗУ сформувала тарифи за медичні послуги. А другий етап реформи, коли укладати договори зі службою повинні були заклади вторинного рівня, спочатку відклали до червня, а через коронавірус у МОЗ взагалі зараз нічого не коментують, як будуть працювати заклади вторинного рівня і до якого терміну мусять укласти договори із НСЗУ.

Незважаючи на всі ці нюанси, більшість медичних установ отримали новий статус — із бюджетних стали комунальними некомерційними підприємствами. Це означає для них свободу у господарюванні та незалежність від вказівок «згори». Керівник КНП сам формує кадрову політику, управляє фінансами та активами, розробляє власну систему оплати праці з преміями, бонусами, не керуючись бюджетною сіткою, фінансування відбувається на основі власного фінансового плану. По суті, бюджетні лікарні стали приватними закладами, котрі реінвестують весь прибуток у власний розвиток: зарплати, ремонти тощо. Навіть можуть відкривати рахунки в банках та депозити, щоб прибутки примножувати.

Однак цю свободу дій, зокрема, фінансову, у лікарень можуть забрати. «День» вже розповідав, що Мінекономіки погоджує з іншими відомствами постанову, яка зобов’язує нібито вільні від втручання держави лікарні відкривати рахунки не в банках на свій вибір, а лише в органах Держказначейства. Це ставить хрест і на автономії закладів, і на гарантії, що кошти отримають вчасно та в повному обсязі.

До того ж, лікарням доведеться переукладати договори із НСЗУ, так само це повинні зробити аптеки, котрі працюють у програмі «Доступні ліки». Це означає паузу у наданні медичних послуг від, приміром, амбулаторій, та перерву в отриманні ліків для пацієнтів із хронічними захворюваннями.

«Для програми реімбурсації ця постанова спричинить колапс і різке зменшення кількості аптек у програмі. А зараз це 8763 аптеки по всій країні, 18% з них розташовані в сільській місцевості, — пояснювала у FB співробітниця НСЗУ Ірина ЛІШТАБА наслідки такого рішення. — Зараз фактично аптечні заклади дають кредит державі, який вона їм повертає за два тижні за результатами звітів без жодного відсотка. Для багатьох аптек — це інвестиція та соціальна функція. І лише стабільні оперативні оплати дозволяють утримувати поточну кількість аптек та залучати нові. І все, як завжди, найбільше постраждають пацієнти-користувачі програми, для яких буде в рази зменшено географічний доступ до лікування».

ПАЦІЄНТИ БЕЗ ЛІКІВ

У Рівненській обласній дитячій лікарні не залишилось препаратів для лікування дітей з гострими лейкозами. Для хворих з іншими діагнозами, теж онко, медикаментів вистачить на кілька місяців. Волонтери з Харкова на своїх сторінках у «Фейсбуці» теж нарікають на нестачу ліків у медзакладах. Минулої п’ятниці під стіни МОЗ приходили пацієнти із уламками асфальту — іронічно дорікнули МОЗ, що бюджетні кошти витрачаються на дороги, утім, асфальт не замінить ліки.

Тетяна вийшла на акцію замість мами, у якої рак легень (четверта стадія): «Мамі потрібен препарат, який допомагає їй жити навіть на такій стадії раку легень, він робить смертельний діагноз просто хронічною хворобою. 70 тисяч гривень на місяць коштує нам лікування. Це величезні суми, я була вимушена звернутися про допомогу до родичів, незнайомих людей, зараз мама закінчує восьму упаковку ліків, вона не знає, як закуповувати наступні дози препаратів. Бо цей препарат для мами — це життя. Якби МОЗ вчасно робив свою роботу і не затягував процеси, то мама могла б отримати ці ліки від держави».

Де поділись ліки, якщо на їхню закупівлю у бюджеті-2020 було 5,72 млрд грн, ідеться про реалізацію 14 напрямів придбання ліків? Як з’ясувалося, МОЗ із великими запізненням затверджує необхідні для закупівель документи, так, паспорти бюджетної програми міністерство погоджувало два місяці замість передбачених законодавством 30 днів. «Зведені відомості в потребах лікарських засобів фактично були затверджені лише через три місяці після прийняття відповідної паспортної програми; МОЗ так і не спромігся внести зміни до нормативних актів для наділення ДП «Медичні закупівлі України» всіма необхідними повноваженнями, — проаналізували у «Центрі протидії корупції». — Як наслідок — суттєві ускладнення процедури закупівлі ліків та медичних виробів за рахунок коштів державного бюджету, значне відтермінування процедур закупівель, відсутність ліків у важкохворих пацієнтів».

«Ситуація така, що через Мінохорониздоров’я фактично зірвано важливі медзакупівлі! Це той момент, коли держава виділила достатньо коштів, коли в державі є ефективні інструменти (новостворене ДП «Медзакупівлі»), проте керівництво МОЗ гальмує процес заради того, щоб повернути закупівлі в режим ручного керування, повернути їх в часи Раїси Богатирьової», — вважає членкиня правління ЦПК Олена ЩЕРБАН.

«Але це ще не все. Зараз тривають закупівлі ліків для онкохворих за бюджет 2019-го. Я ретельно спостерігаю за процесом закупівель, які цьогоріч здійснює ДП «Медичні закупівлі України», і робить це досить ефективно, на сьогодні вже отримано понад 300 млн грн економії на закупівлях онкопрепаратів. Але є один момент — ці зекономлені кошти не можна буде використати на ті ліки для онкохворих, яких нема в номенклатурі закупівель (а таких ліків є багато), тому що вже кінець бюджетного року! Тому зекономлені кошти з програми закупівель ліків для онкохворих теж підуть або на інші програми, або їх повернуть до бюджету», — пояснює голова ГО «Афіна. Жінки проти раку» Вікторія РОМАНЮК.

РУЧНЕ УПРАВЛІННЯ

Закупівлі ліків гальмує і те, що ДП «Медичні закупівлі», котре мало стати незалежним органом, що гарантуватиме пацієнтам придбання ліків якісних, а постачання — вчасним, мусить погоджувати кожен свій крок із МОЗ. І це затверджено в урядовій постанові (від 12 червня 2020 року № 478). Документ передбачає, що підприємство вимушене погоджувати з МОЗ України всі кількісні, якісні та технічні характеристики предмета закупівлі, а також погоджувати проєкт майбутнього договору на закупівлю. Більше того, нещодавно у Кабміні розглядали постанову, котра передає усі повноваження щодо технічного процесу закупівель Мінздоров’ю.

«У Кабміні пройшло закрите засідання, що всі технічні завдання для медичних закупівель будуть формуватись у МОЗ, — зазначила виконавча директорка фонду «Пацієнти України» Інна ІВАНЕНКО. — Усі пам’ятають історію із закупівлями захисних костюмів для лікарів, то така сама ситуація очікує на ліки, медичні вироби та вакцини, коли МОЗ буде формувати всі технічні характеристики. Це поховання ще одної успішної антикорупційної реформи у системі медичних закупівель, реформи, якою ми пишалися. Ми говорили міжнародним партнерам, що на закупівлях не крадуть. Ця реформа дозволила купувати додатково ліки для тяжкохворих пацієнтів, але зараз нас відкинули у часи Януковича та Богатирьової, коли закупівлі проводилися у ручному режимі. Це крок у минуле. Для пацієнтів це означає, що ліків буде закуповуватися менше».

На додачу до цього, на сайті МОЗ більше не оприлюднюється інформація про залишки ліків та очікувані поставки в регіони.

Звісно, усі ці зміни у системі охорони здоров’я проштовхувалися тяжко, з опором, нерозумінням, неготовністю закладів брати більше на себе відповідальності, і з млявою реакцією держави на нові виклики. Тому й результати не скрізь видно. Так, деякі лікарні ще досі з «совєцькими» ремонтами, зі старим обладнанням і, на жаль, слабким персоналом у професійному плані, і досі з низькими зарплатами.

Але саме медицина — це та сфера, де не можна сьогодні реформи розгортати, а завтра від усього відмовлятися. Якщо вже лізти драбиною вгору, то не ламати ж пройдені сходинки.