Загублені у війні

Після кількох смс-повідомлень, що абонент знову на зв’язку, військовий Н отримав від побратима прохання, щоб той потурбувався про його родину. Скріншот цієї переписки активісти поширили у річницю іловайської трагедії. А далі — список із понад 200 осіб, які вважаються зниклими безвісти. Автор згаданих повідомлень теж у ньому. Іноді війна видається чимось ефемерним, тим, що обійде родину десятою дорогою, а поруч хтось багато років живе з болем від незнання, де брат, тато чи чоловік.

За даними Міжнародного комітету Червоного Хреста, в Україні за роки війни зниклими безвісти є понад півтори тисячі осіб. Держава має зробити все, щоб зібрати максимум інформації про кожного з них. Один із таких кроків — ухвалений у липні закон №5435 «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти». 30 липня його підписав Президент, а 2 серпня він набув чинності. Правозахисники вважають закон прогресивним і вірять, що він зрушить ситуацію з мертвої точки.

Передусім документ прописує статус зниклої безвісти особи на підставі заяви про такий факт або на підставі рішення суду. За такою особою зберігаються місце роботи та посада, а також середній заробіток, якщо людина виконувала певні державні завдання. Особам, які зникли безвісти під час проходження військової служби внаслідок збройного конфлікту або воєнних дій, надаються гарантії, передбачені законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Та ключовий момент цього закону — до листопада при уряді має запрацювати спеціальна комісія з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Ця комісія скоординує роботу державних органів, у тому числі в районі проведення боїв на території Донецької та Луганської областей. До її складу входитимуть представники, визначені Нацполіцією, Службою безпеки України, Генпрокуратурою, Міністерством оборони, Міжнародним комітетом Червоного Хреста та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

РЕЄСТР НАДІЇ

Комісія також створить єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Це допоможе ідентифікувати зниклого, знайти відомості про наявність або відсутність судового рішення про визнання розшукуваних осіб, а також зібрати дані про невпізнані останки таких осіб та пов’язані з ними речі.

«Цей закон має серйозне підґрунтя, він працює як базовий у багатьох країнах, які пережили подібні лиха, коли є масові зникнення людей, — пояснює Альона ЛУНЬОВА, менеджерка з адвокації Центру інформації про права людини. — Але такі закони не працюють, коли частина території окупована та не перебуває під контролем держави. Тому важливо на рівні держави створювати координаційний механізм, який підвищить ефективність пошуку осіб. Наразі такі комісії у різних формах працюють у Косово, Боснії та Герцеговині, Шрі-Ланці. Сподіваємося, така модель закону ефективно працюватиме в Україні».

«Другий важливий момент — існування реєстру. Завдяки йому буде забезпечено інформування родичів щодо долі таких осіб, бо зараз є певний вакуум, — продовжує правозахисниця. — Третій момент — соціальна допомога, вона буде надаватися через управління соцзахисту в форматі пенсії за втратою годувальника. Це дуже прогресивна норма. Ще закон містить норму, що передбачає відповідальність за насильницькі зникнення. Це арешт, затримання чи зникнення людини через діяльність органів держави, у тому числі окупаційної, у подальшому з відмовою визнати таке зникнення. Наразі документування таких злочинів вкрай важливе. Це дасть можливість формувати таку статистику та притягати до відповідальності державу-окупанта».

«ЗАВАЖАЄ ДЕСТРУКТИВНА ПОЗИЦІЯ РОСІЇ»

Великі сподівання автори закону покладають на Міжнародний комітет Червоного Хреста, який має досвід розшуку зниклих осіб у інших країнах, зокрема в Грузії, і який, за міжнародним законодавством, має вільний доступ до окупованих територій. Але у випадку з Україною проводити такі пошукові роботи заважає Росія та її прибічники в ОРДЛО.

«Через деструктивну позицію Російської Федерації ми не просунулися у питанні створення механізму пошуку зниклих безвісти за участю МКЧХ, України та Росії, — прокоментувала журналістам Ірина ГЕРАЩЕНКО, перша заступниця голови Верховної Ради, співавторка закону. — РФ у Мінську продовжує займати позицію «нас там нет». Так само ми знаємо, що серед зниклих безвісти є росіяни. На початку цього року було передано два тіла російських громадян, які ідентифікували родичі та які довгий час були в моргах на сході України. Але для Росії надати експерта у таку групу означає визнати, що вони там є. На сьогодні у списку від СБУ, який розглядається на переговорах у Мінську, розшукується 294 особи. За даними Міноборони, торік пошукові бригади перевірили 15 ділянок, таким чином ідентифікували 71 особу, 18 осіб було передано на окуповану територію. Тобто українська сторона ставиться до цього питання гуманно, без політизації. На жаль, подібних речей від РФ ми не бачимо».

БІЛЬШЕ ВЗАЄМОДІЇ

Разом із тим деякі громадські організації ведуть власний пошук зниклих безвісти на Донбасі. Одна з них — «Мирний берег». За останні чотири роки її експерти отримали понад п’ять тисяч звернень про зникнення родичів. Тож мають власний досвід збору такої інформації. Голова «Мирного берега» Геннадій ЩЕРБАК каже, що робота урядової спецкомісії матиме користь, якщо вона ще й зможе моніторити, як ведуть пошукові роботи правоохоронні органи, котрі часто займають пасивну позицію.

«Як показує наш досвід, співпраця прокуратури та слідчих у пошуку зниклих безвісти не завжди ефективна, — пояснює свою позицію Геннадій Щербак. — Як правило, родичі збирають інформацію та передають її слідчим. Але за цим немає подальших процесуальних дій. Відповідно, ефективність роботи комісії залежатиме від того, як Кабмін пропише положення про правила взаємодії учасників комісії. На нашу думку, комісія має бути наділена правом давати профільним органам рекомендації щодо пошукової роботи. Також треба розробити порядок співпраці з громадянами, які мають певну інформацію щодо зниклих безвісти. Ще у комісії має бути лінія екстреного зв’язку та форма звернення на її інтернет-сторінці, це хороший інструмент для людей, які знаходяться на непідконтрольній території».