Косовський каталізатор ЄС
Оголошення Косовим незалежності повернуло стабільність у Західних Балканах i було винесено до порядку денного Європи. Якщо Європейський Союз не здійснить рішучих дій, ситуація в регіоні може різко погіршитися, що призведе до важких соціальних i економічних наслідків, а також наслідків, що стосується безпеки. ЄС необхідний комплексний регіональний підхід, направлений на подолання існуючих перешкод для вступу до Союзу кожної з країн регіону.
Західні Балкани — термін, який виник 1999 року — включають Албанію, Боснію та Герцоговину, Хорватію, Македонію, Монтенегро, Сербію та Косове, з орієнтовною загальною чисельністю населення в 22 мільйони осіб. Економічний розвиток регіону свідчить про гарні перспективи: майже всі економіки демонструють високі темпи зростання, чому сприяє збільшення промислового виробництва й експорту. Внутрішні інвестиції також вирізняються сталістю зростання, оскільки підприємці, схоже, вважають, що політичні проблеми, що зберігаються, та проблеми з безпекою — є можливими негативними наслідками оголошення незалежності Косового та нездорового становища в Боснії — будуть рано чи пізно переборені.
Велика робота вже була проведена для того, щоб відновити та поліпшити регіональні відносини. Пакт стабільності для Південно-Східної Європи з 1999 року успішно стимулював регіональне співробітництво, вперше після розпаду Югославії. Було досягнуто позитивних результатів у сфері енергетики, транспортної інфраструктури (автомобільних, залізничних і водних шляхів) і боротьби зі злочинністю. Пакт стабільності сьогодні поширився на місцеве управління у вигляді розташованої в Сараєво Регіональної ради співробітництва, готової до вироблення регіональних і багатосторонніх стандартів для його членів.
Відроджена нещодавно Центрально-європейська угода щодо вільної торгівлі повинна стати основним регіональним механізмом для торгівлі та бізнесу й дотримуватиметься правил СОТ, так і зобов’язань сторін стосовно ЄС. Так само, Процес співробітництва у Південно-Східній Європі є однією з порівняно нових регіональних організацій, які сприяють підготовці країн-кандидатів і потенційних кандидатів до вступу в ЄС, й які представляють перший справжній політичний форум регіонального масштабу, в якому беруть участь як країни-члени ЄС, так і кандидати на вступ.
Але в цих організаціях не можна бачити заміни комплекснiшого процесу вступу, який може розпочати лише сам ЄС. Одначе, незважаючи на сприятливі перспективи й порівняно невеликі розміри регіону, ЄС не поспішає робити перші кроки.
Звичайно, темпи наближення країн-кандидатів до вступу в Союз залежать від темпів реформ, які проводяться ними. І Європа, за підтримки США, доклала багато зусиль для того, щоб припинити бійню 90 х і згодом наново відбудувати балканські країни.
Але поки що ЄС не здійснив кроків із підготовки Західних Балкан до вступу, відповідно до обіцянки його лідерів на зустрічі в Салоніках 2003 року прийняти держави Західних Балкан лише тоді, коли вони відповідатимуть стандартам ЄС.
Ця обіцянка не була милостинею; вступ Балкан піде на користь ЄС. Треба зазначити, що тривала внутрішня криза в ЄС стосовно проекту конституції, відвернула увагу від підготовки до вступу нових країн і завдала шкоди репутації ЄС на Балканах. Сподіватимемося, що новий «Договір про реформи» допоможе заспокоїти критиків і прокласти шлях до нового, здоровiшого етапу інтеграції.
Якщо ні, то варто поставити питання: що сталося з європейським духом 70 х і 80 х,коли для таких країн, як Греція, Португалія й Іспанія, які щойно позбулися диктатури та громадянської непокори, були відкриті двері Європейського співтовариства демократичних країн. Політичні рішення, ухвалені в той час, були ризикованiшими, ніж сьогодні на Балканах, й успіх Греції та Іберії демонструє мудрість ухвалених у той час сміливих рішень.
А що ж сьогодні? Румунія і Болгарія, які нещодавно вступили до ЄС, розташовані на Балканах і є зразками країн зі специфічними потребами. Тоді як ЄС спочатку дуже спокійно поставився до переговорів про їхнє членство, згодом було вирішено продовжити моніторинг обох країн і після вступу, для того, щоб гарантувати встановлення в них ефективних систем управління та правосуддя, що є одним із зобов’язань, які витікають із членства в ЄС.
ЄС повинен зробити висновки з цього досвіду й розробити стратегію вступу держав Західних Балкан, розвиток яких стримує складний постконфліктний перехідний процес. Їхні специфічні потреби повинні бути враховані в новому підході ЄС, даючи їм надію й одночасно пом’якшуючи наслідки оголошення незалежності Косового.
Прискорення процесу інтеграції відповідає інтересам Європи у такій же мірі, як і інтересам регіону. Поновлення процесу вступу сприяло б консолідації ЄС, як територіально, так і політично, одночасно посиливши його роль у сусідніх регіонах — країнах Середземномор’я, Близького Сходу та Чорноморського басейну.
Вольфганг ПЕТРИЧ — посол Австрії в ООН у Женеві, колишній спеціальний посланник ЄС у Косовi, головний представник ЄС на мирних переговорах щодо Косова в Рамбуйі та Парижі, а також високий представ ник Міжнародного співтовариства в Боснії та Герцеговині.
