Відносини з Японією розвиваються за графіком синусоїди,

— Як ви оцінюєте нинішній розвиток наших відносин з Японією?

— Японія визнала незалежність України 28 грудня 1991 року, а 28 січня 1992 року встановила з нею дипломатичні відносини. Безперечно, розвиток нашого співробітництва з Японією мав свою специфіку.

У відносинах з цією країною я б, швидше, визначив динаміку синусоїди, тобто підйомів-спадів. Необхідна інфраструктура дипломатичних відносин створювалась нами в Японії зі значним відставанням від тих темпів, якими її розбудовували японці. Японські дипломати започаткували в Києві свою місію, яку очолив кар’єрний дипломат С.Суедзава, в травні 1993 року. Україна відкрила своє посольство в Японії на чолі з М.Дашкевичем лише в січні 1995 року. Найпродуктивнішим у наших стосунках був 1995 рік. У березні того року відбувся візит до Японії Президента України Л.Д.Кучми, в ході якого було підписано перший в історії українсько-японських відносин політичний документ — Спільну заяву України і Японії. Зустрічі і переговори Президента красномовно довели зацікавленість японців у стабільній, демократичній, політично і економічно суверенній Україні. Важливим підсумком візиту Президента стало рішення Японії посилити допомогу Україні в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в підвищенні безпеки експлуатації атомних електростанцій, а також фінансуванні заходів по знищенню розташованої тоді в Україні ядерної зброї.

На жаль, розвитку досягнутого не сталося. По інерції лише деякий час мав місце досить високий рівень взаємних політичних контактів. Незважаючи на відсутність якихось проблемних питань у двосторонніх відносинах, фактично до нуля були зведені міжпарламентські зв’язки. Майже півтора роки в Японію не призначався посол України.

Певним етапом реанімації наших двосторонніх відносин був минулий рік. Відбулись візити до Японії делегації на чолі із віце-прем’єр- міністром України В.Семиноженком, групи політиків та бізнесменів на чолі із заступником голови Верховної Ради України С.Гавришем. Японського бізнесмена Ейкіті Нісікаву було призначено почесним консулом України в місті Осака та промисловому регіоні Кансай.

Нині зусилля посольства України в Японії спрямовані на організацію й проведення восени цього року візиту до цієї держави Президента Л.Д.Кучми. Після парламентських виборів в Україні передбачається відновити діалог на рівні керівників парламентів двох країн. Сьогодні досить представницькою є парламентська Асоціація японсько-української дружби, очолювана колишнім міністром фінансів Й.Хаясі.

Українсько-японські дипломатичні відносини характеризуються майже повною відсутністю договірно-правової бази, оскільки створена за десять років база являє собою в основному міжурядові або ж міжвідомчі меморандуми про надання Україні японської фінансової допомоги.

Треба також відверто сказати, що з японського боку за ці роки також не було виявлено значного інтересу до розвитку двосторонніх політичних зв’язків між нашими державами. Лише одного разу за цей досить тривалий період відбувся візит до Києва члена Кабінету міністрів Японії — у 1996 році Україну відвідав міністр закордонних справ Ю.Ікеда. Певна стриманість відчувалась і в розвитку контактів по парламентській лінії, керівництва МЗС.

— Як у такому разі розвиваються торговельно-економічні відносини?

— Одним із результатів візиту Президента України у 1995 році стало надання японським урядом Україні позики в розмірі 150 мільйонів доларів на умовах, запропонованих МВФ, а також 50 мільйонів доларів кредитів на критичний імпорт. Певний застій у наших політичних відносинах останніх років був безпосередньо пов’язаний із невирішеністю питання реструктуризації зовнішнього боргу України за японські кредити 1995 року. Старі борги не дають можливості реалізувати домовленість про надання Україні Японським банком міжнародного співробітництва нової фінансової підтримки, зокрема кредиту обсягом 80 мільйонів доларів. З тих же причин призупинено розгляд ряду запропонованих українською стороною для першочергової реалізації проектів в рамках Японської програми офіційної допомоги розвитку, наприклад щодо реконструкції міжнародного аеропорту «Бориспіль» та очищення стічних вод у м. Кривий Ріг.

Щодо обсягу товарообігу, то його сума — 210 мільйонів доларів — ніяк не відповідає нашим можливостям у торгівлі з другою за показниками економічного розвитку країною в світі, якою є Японія.

Серед загального обсягу українського експорту в Японію на першому місці стоїть необроблений алюміній та сплави з нього, далі йдуть вироби харчової промисловості, зокрема сухе молоко, а також феросплави та продукція чорної металургії. Серед номенклатури українського імпорту з Японії левову частку становлять легкові автомобілі та інші транспортні засоби, запчастини до них.

Унікальною є система грантової, тобто безвідплатної, допомоги японського уряду. З часу встановлення дипломатичних відносин Японія надала Україні грантів на загальну суму понад 100 мільйонів доларів.

У рамках започаткованої 1994 року урядової програми забезпечення медичною допомогою персоналу, який був безпосередньо задіяний у процесі демонтажу ядерної зброї в Україні, надано медичне обладнання і ліки на суму 11 мільйонів доларів. У відповідності до гранту японського уряду на суму понад 6 мільйонів доларів українська дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» оснастила свої відділення сучасним медичним обладнанням для лікування і діагностики пацієнтів. Три спеціальні гранти японського уряду були надані Україні для реформування податкової системи. За рахунок коштів, що становили близько півмільйона доларів, західні експерти вивчили українське податкове законодавство і виконали підготовчу роботу для реалізації проекту реформування податкової системи. На сотні тисяч доларів за рахунок культурних грантів уряду Японії поставлено високотехнологічне обладнання до Національної філармонії України, Національного музею історії, Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка.

— Крім того, Японія завжди допомагала Україні вирішувати проблеми, пов’язані з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС...

— Слово «Чорнобиль» дійсно добре знають та розуміють в Японії. Бесіда, яку я мав під час вручення вірчих грамот з імператором Акіхіто, була значною мірою присвячена чорнобильській тематиці.

За японськими даними, внесок цієї країни до міжнародного фонду ядерної безпеки становить 31 мільйон доларів, до фонду «Укриття» — 45 мільйонів доларів. Реалізовано чимало наукових проектів. Значними обсягами обраховується й гуманітарна допомога Японії Україні: українським лікарням поставлено обладнання на суму у 8 мільйонів доларів. Різного обладнання й товарів на суму понад 6 мільйонів доларів надійшло в Україну через Чорнобильську програму Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 5 мільйонів доларів — через різні неурядові організації. Представники десятків добродійних японських організацій продовжують надавати допомогу.

— Японія добре відома своєю самобутньою культурою. Варто згадати лише світової слави театри «Но» та «Кабукі». Чи виявляється інтерес японців до української культури?

Народ, який глибоко шанує і береже свої культурні традиції, свою духовну спадщину, не може бути байдужим до культур інших народів. Це добре відома істина.

Визначною подією в культурному житті Японії стали традиційні гастролі трупи та оркестру Національної опери України. Українські артисти вже чотири рази відвідували японську столицю та інші міста країни, презентуючи прихильникам балетного мистецтва вистави «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Дон Кіхот». Гастролі кожного разу набувають широкого розголосу в японських культурних колах. У липні цього року балетна трупа Національного академічного театру опери і балету ім. Т.Шевченка гастролюватиме у 15 містах Країни Сходу Сонця.

Однією з найбільш видатних подій в історії розвитку культурних зв’язків між двома країнами стали гастролі Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені П.Вірського, які пройшли у жовтні — листопаді 2000 р. у 22 містах Японії. Виставка «Золото України» (листопад 1998 — травень 1999 рр.) представила японській громадськості експонати Національного музею історії України. Протягом 6 місяців її відвідало понад 500 тисяч чоловік.