Ти ніколи не розв'яжеш проблему, якщо будеш думати так само, як ті, хто її створив
Альберт Ейнштейн — один з найвизначніших фізиків XX століття

Музей під вивіскою... «Ялтинської стратегії»

«Київ має запобігти тому, щоб російські гроші визначали зміст того, як буде висвітлюватись історія Бабиного Яру», — експерт
21 березня, 2017 - 09:39
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Позавчора у Києві відбулося перше засідання наглядової ради проекту зі створення Меморіального центру пам’яті жертв Голокосту «Бабин Яр», який планується збудувати до 2021 року — 80-х роковин цієї трагедії. Здавалось,  нормальна ініціатива з реалізації Декларації про будівництво такого проекту, як зазначив на прес-конференції мер Києва Віталій Кличко, яку підписали у минулому році українські та міжнародні благодійники, історики, педагоги та музейні працівники, лідери громадянського суспільства та  іноземні партнери.

Можна лише вітати таку благородну ініціативу, зважаючи на те, як сказав голова виконавчої ради «Сохнут» Натан Щаранський, що на території колишнього СРСР загинуло 2,5 млн євреїв і досі тут немає жодного музею, присвяченого Голокосту. «Україна може зробити унікальний, важливий громадянський крок, побудувавши такий меморіал у Бабиному Яру, і цим самим затвердити своє місце в Європі», — наголосив Щаранський.

Менше всього хотілось вступати в дискусію із шановним паном Щаранським, але хочеться нагадати, що у вересні 1991 року до 50-х роковин трагедії перший президент України  Леонід Кравчук попросив вибачення у співгромадян-євреїв за те, що трагедія в Бабиному Яру трапилася на землі України, і закликав до меморіалізації по всій Україні, на місцях масового розстрілу євреїв під час окупації.

Не викликає заперечень необхідність створення меморіалу з освітньої точки зору, щоб подібні злочини не повторювалися у майбутньому. Зокрема, Щаранський, який у минулому був дисидентом, наголосив, що у часи Радянського Союзу влада робила все, щоб не була відома правда про Голокост євреїв. Треба згадати, що багато українських інтелігентів, зокрема, Віктор Некрасов, Іван Дзюба порушували тему Голокосту в радянські часи, намагаючись донести правду про цю трагедію. 

Можна погодитись зі словами головного равина України Якова Дов Блайха, що будівництво такого меморіалу буде знаком вшанування загиблих з боку Києва і що потрібно вчити власну історію, зважаючи на останні дані, що більшість школярів не знає, хто такий Сталін та Гітлер.

Однак тут виникає багато запитань. По-перше, чому цей «непростий проект світового значення», який, за словами мера, «буде важливим не лише для Києва, а й для України», є недержавним, чому до його реалізації не залучено Українську державу. Адже Бабин Яр це — історія не лише Голокосту. Там поховано багато українців, ромів, людей інших національностей, які стали жертвами фашизму.

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ЯТРОВИЧ вважає, що Бабин Яр потрібно розглядати як частину української історії. «Цілком очевидно, що цей комплекс має будуватись за участю України, і це має бути державний проект. Тим більше, що така обіцянка була озвучена Президентом у вересні минулого року», — сказав він «Дню», коментуючи перше засідання наглядової ради проекту і відсутність у його складі представників української влади.

На думку В’ятровича, якого, на жаль, не вважали за потрібне запросити на такий важливий захід, позиція української сторони має бути врахована під час громадських слухань та обговорення історичного, музейного та освітнього змісту цього меморіалу. «У нас є державний національний заповідник, який називається «Бабин Яр», який надалі має будуватись за участю держави, яка минулого року упорядкувала цей парк. Тоді ж було встановлено інформаційні стенди, і у такому напрямку повинні працювати і далі, можливо, залучаючи якісь додаткові приватні кошти зі всього світу», — вважає голова Українського інституту національної пам’яті.

Друге питання стосується складу наглядової ради меморіального центру. Одразу впадає у вічі, що більшу частину його становлять члени правління    Ялтинської Європейської Стратегії (YES), дітища олігарха Віктора Пінчука, засновника Фонду Віктора Пінчука та EastOne Group. Слід нагадати, що сам український філантроп, а саме так себе позиціонує Пінчук, збагатився за часи президентства Леоніда Кучми. І часто його бізнес-діяльність супроводжувалась скандалами. Тож виникає питання, наскільки етично бездоганною  є репутація Пінчука, щоб братись за такий важливий для історії України музей, коли він сам, організовуючи у Ялті конференції YES настілки зосередився на відбіленні репутації  свого тестя, що «прогавив» разом з іноземними високопоставленими членами правління анексію Криму і вторгнення Росії на Донбас. А якщо ще згадати нещодавно опубліковану олігархом статтю у Wall Street Journal, яка викликала великий резонанс і у якій він закликав піти на компроміс із Росією, запропонувавши Україні поступитися Кримом і своїми бажаннями вступу в ЄС і НАТО задля залагодження конфлікту на Донбасі, то вся ця благородна задумка з музеєм «Бабин Яр» викликає підозру, чи не стоять за цією, можна сказати, святою метою – якісь політтехнології. Повторюю — лише підозри. Які ні в якій мірі не стосуються тих, хто вважає справою честі брати участь в проекті.

Екс-міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер так пояснив «Дню» свою участь у наглядовій раді: «Я вважаю, що це чудова ініціатива. Думаю, дуже важливо, щоб німецький громадянин долучився до цього проекту. Адже цей жахливий злочин було скоєно у Бабиному Яру німецькими  командуванням. А демократична Німеччина відчуває відповідальність за злочини у минулому. І це важлива частина нашої демократичної ідентичності. Тому Німеччина також приєднається до такої ініціативи». 

Але ще більше питань викликає присутність у наглядовій раді Меморіального центру Голокост «Бабин Яр» аж трьох російських олігархів. Йдеться про голову фонду Меморіального центру «Бабин Яр» Павла Фукса, співзасновника і глави наглядової ради консорціуму Альфа-Груп Михайла Фрідмана, співзасновника і члена наглядової ради консорціуму Альфа-Груп Германа Хана. Росія є агресором щодо нашої країни, і проти багатьох російських компаній та фізичних осіб запроваджено санкції, а тут великі російські гроші йтимуть на будівництво меморіалу в Україні.

Пан В’ятрович зізнався, що його бентежить той факт, що за цим проектом стоять великі російські гроші. «Вірити у незалежність великого капіталу в Російській Федерації не доводиться. І на це треба зважати. Сподіваюсь, що кількість людей, які представляють Україну в цій ініціативі, буде  достатньою, щоб відстояти зважений і правильний підхід до висвітлення цієї трагедії, як одного з елементів української історії. Я сподіваюсь, що російські гроші не будуть визначати змісту того, як буде висвітлюватись історія Бабиного Яру», — підкреслив він.

До речі, найбільше питань може викликати як вигляд меморіалу, так і його змістовне наповнення. І тут якраз схоже на те, що найбільшу скрипку грають саме російські гроші. На прес-конференції Павло Фукс зазначив, що проект буде обрано за результатами конкурсу. Він порадив переможцю минулорічного конкурсу на створення парку «Бабин Яр — Дорогожицький некрополь» скульптору Михайлу Реві взяти участь ще раз, але разом з іноземними митцями. 

Треба зазначити, що наразі не ухвалено рішення, де саме буде знаходиться цей музей. Але підкреслив пан Щаранський, організатори б хотіли, щоб музей знаходився саме в районі Бабиного Яру, але з дотриманням як єврейських законів, згідно із якими будувати на кладовищах не можна, так і юридичних і археологічних вимог, та відповідним узгодження із місцевим самоврядуванням.

Щаранський повідомив, що наступного засідання наглядової ради через півроку буде ухвалено рішення щодо місця будівництва  музею, а тим часом паралельно упродовж цього терміну в професійному середовищі і серед київської громадськості планується широко обговорювати музейну, дослідницьку, освітню складову меморіалу.

Залишається сподіватись, що за цей час українська влада зрозуміє, що Бабин Яр це — частина української історії, яку не можна віддавати на відкуп будь-яким меценатам, і не допустить створення меморіалу фактично під вивіскою Ялтинської стратегії за гроші російського капіталу, а візьме це у  свої руки. Погодьтесь, реалізація цього проекту має бути етично бездоганною

Микола СІРУК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments