Звідки чекати на провокацію

Той, хто в суботу дивився головний випуск УТН, почувши дикторський текст про кримських татар, швидше за все, нічого не зрозумів, але злякався. Фразеологія нагадувала щось із "ТАРС уповноважений заявити..." напередодні військових дій і в пам'яті зринав не півострів Крим, а острів Даманський.

Доки занепокоєні кримськотатарські лідери намагалися з'ясувати, що саме читав диктор в ефірі, надійшов документ під назвою "Екстрене звернення постійного представника Президента України в АРК". І стало зрозуміло, звідки б'ють на сполох.

"Екстрено" звертаючись до "шановних кримчан", президентський представник Василь Кисельов, відзначивши труднощі України, яка залишилася віч-на-віч із проблемою депортованих, далі повідомляє, що "окремі лідери в гонитві за парламентськими кріслами готові штовхнути Крим на серйозні загострення". На 10 березня, повідомляє Кисельов громадян Криму, "меджліс планує проведення несанкціонованих мітингів, а надалі перекрити залізницю, автомобільні магістралі, аеропорт". "Вважаю, - квапиться із власним алібі Кисельов, - що це дуже небезпечна для півострова провокація..."

Звісно, звернення меджлісу може викликати у влади паніку, бо там говориться буквально таке: "У нас достатній досвід успішних масових дій - це й визволення наших заручників, узятих властями в Красному Раю, і блокада залізниці восени 1993 року, це події в Судаку та Феодосії влітку 1995 року. Сьогодні нам не залишається нічого іншого для обстоювання своїх елементарних економічних і соціальних прав".

Однак чому влада в особі Кисельова, котрий, м'яко кажучи, не заслужив лаврів тонкого політика, "екстрено" перекладає свій головний біль на плечі "шановних кримчан", до яких він звертається? Заради спокою та стабілізації?

Авжеж, зрозуміло, що меджліс, який пережив скандальний розкол, і кримськотатарський лідер Мустафа Джемілєв, котрий сам іде на вибори у списках Руху, не добившись для частини свого народу українського громадянства й виборчого права, відчувають необхідність певних дій. Та не вельми далекі від дійсності й висновки меджлісу, цитовані Кисельовим, про те, що "доленосні для нації питання вирішують лише за допомогою активних масових дій і українська держава... штовхає нас на здійснення чергового прориву". Та чи вина кримських татар або біда, що справді жодне питання відновлення їхніх зневажених прав не вирішували як слід, відповідно до чітко розробленої й послідовно реалізованої національної політики?

Спікер Анатолій Гриценко, який постійно намагається вести діалог із лідерами меджлісу, говорить: "На жаль, багато хто не розуміє тих процесів, котрі відбуваються в АРК, і які пов'язані з представництвом депортованих в органах влади. Це настільки тонка тема, що не можна на ультиматум відповідати ультиматумом, тим паче робити гучних заяв, здатних стати дестабілізатором і в без того непростій ситуації"

Колега й депутат ВР Ліля Буджурова, один із лідерів опозиції, яких позбувся меджліс, вважає, що "екстрене звернення" саме собою дестабілізує ситуацію, і тепер на мітингах, присвячених захисту своїх прав, буде значно більше кримських татар, бо людей образили звинуваченням " у погоні за парламентськими кріслами".

Антитатарську істерію, яку Крим переживав особливо гостро наприкінці 80-х - на початку 90-х, нібито забуто. Проте сьогодні її роздмухує, можливо, недалекоглядна дурість. Але в це важко повірити, оскільки не може ж бути її носієм представник Президента, хоч він і віщує розв'язування "кривавого конфлікту".

Мабуть, слід погодитися з висновком Лілі Буджурової: "Певні політичні сили, зацікавлені у зриві виборів, гадаю, неодмінно скористаються "екстреним" приводом. Не хочеться давати страшних прогнозів, та коли хтось ризикне піти на заплановану провокацію, то звернення Кисельова буде виправданням для тих, хто всі свої гріхи й потаємні задуми зможе списати на кримських татар".

Цікаво в цьому зв'язку пригадати, що деякі західні аналітики прогнозували цього року можливість національних конфліктів у двох точках: у Косові та в Україні. Невже це той випадок, коли прогнози здійснюються?..