Слідами «старшого брата»
Станіслав Кульчицький: «Рішення щодо знищення пам’ятників жертвам Голодомору в «ДНР» — черговий етап «перетравлювання» цієї території Росією»
Днями в «ДНР» вирішили «зачистити» окуповану територію від українських пам’ятників. Відповідну «постанову» прийняла «народна рада» маріонеткової «республіки». Знищенню підлягають всі пам’ятники та пам’ятні знаки жертва Голодомору та політичних репресій. Автор ініціативи «депутат ДНР» Валерій Скороходов мотивував свою позицію тим, що вони були встановлені без погодження з територіальною громадою, а також... необхідністю відновлення історичної справедливості. «Депутати» підтримали «постанову» одноголосно. Нагадаємо, що бойовики «ДНР» неодноразово звинувачували українську владу у вандалізмі у зв’язку з рішенням Верховної Ради демонтувати пам’ятники комуністичним вождям.
«Голосування «народної ради ДНР» — це симптом, який свідчить про бажання увійти в Росію не лише економічно, політично, а й передусім ідеологічно, — розповідає в коментарі «Дню» завідуючий відділу Історії України 20—30-х рр. ХХ ст. Інституту Історії України НАНУ, доктор історичних наук, професор Станіслав Кульчицький. — Адже нині в Росії на зміну двох хвиль десталінізації (хрущовської та горбачовської) маємо, й не варто боятися говорити про це, фактичне повернення до культу особи Сталіна. Не дивно, що всі злочини радянського вождя, передусім Голодомор та політичні репресії, там сьогодні замовчуються, так само, як це робилося в СРСР за часів Брежнєва. Щодо політичних репресій, то «депутатам ДНР» варто було б нагадати, що від них постраждали зокрема й ключові фігури в самій КПРС. Саме тому кардинальне рішення з цього приводу прийняв ще ХХ з’їзд. Про голод же вперше почали говорити лише у 1987 році.
Путін неодноразово впродовж останніх років артикулював ідеологічні засади своєї політики. Все дуже просто: російський народ складається з трьох гілок (власне російської, української та білоруської), але має єдину історію й територію, а Київ — це «матір міст рускіх». Отже, мова йде про те, щоб поглинути Україну. Раніше з цією метою були створені СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП, а тепер вони вдалися до силового варіанту. Історичні міфи, які відстоює РФ — один зі способів виправдання агресії.
Території, які контролюються кремлівськими маріонеткам, сьогодні зачищають від всього, що якимось чином дисонує з реаліями в самій Росії. В «ДНР» та «ЛНР» вводять в обіг рубль, вивозять в Росію українські заводи. Рішення щодо пам’ятників — ще одна ланка з цього ланцюга. Йдеться про поступове «перетравлювання» території і народу, який на ній живе. До слова, цей процес в менш інтенсивному режимі тривав там впродовж всіх років незалежності України. Радянські реалії зберігалися в «замороженому» вигляді на сході та півдні України ще з кінця 1980-х років. Й це відповідало планам кадебістів, які прийшли до влади в Росії...»
