Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

На захист «правильної» гривні

23 квітня, 2005 - 00:00
ЕМОЦІЇ ВИРОБНИКА. ІМПОРТНІ ХОЛОДИЛЬНИКИ, КУПОВАНІ ЗА ДОЛАРИ, ПОДЕШЕВШАЛИ, А ВІТЧИЗНЯНИЙ «НОРД» У ГРИВНЯХ — ПОДОРОЖЧАВ. (НА ФОТО ЛІВОРУЧ — ВАЛЕНТИН ЛАНДИК) / ДОМАШНІ ЗАГОТОВКИ НАЦБАНКУ. У «ЖИВІЙ ВАЗІ»... ... І В ЦИФРАХ

У суспільстві з приводу раптового посилення гривні знялася ціла буря. Із запитанням про те, чому це сталось і хто в цьому винен, «День» звернувся до керівника групи радників голови Нацбанку України Валерія ЛИТВИЦЬКОГО.

— Посилення гривні є природним, а її стримування в рамках старого курсу було б штучним і протиприродним. Це зміцнення базується на міцному фундаменті: в нас уже кілька років середньорічне зростання ВВП близько 10%, продуктивність праці зростає в усіх секторах у двозначному обчисленні, поточний рахунок платіжного балансу за останні два місяці рекордний, а за останні роки коливається в хороших межах — 7— 10% ВВП. У нас були профіцитні або малодефіцитні бюджети, крім 2004 року. Тож гривню, як останні два роки, не можна тримати в горизонтальному стані. Гроші люблять тишу, але не мертву (я тут маю на увазі обмінний курс). Крім того, гривня за купівельною здатністю недооцінена (за різними оцінками) в 1,3—3 разу. Рано чи пізно дооцінку треба було провести. Тому тепер доведеться працювати й за тих хлопців, які могли б зміцнювати курс гривні протягом минулих років, але не поспішали цього робити. Ніхто не любить реформ, але рано чи пізно ходити до хворого треба. І потрібен перший крок. Зараз для цього є всі умови. Притік валюти протягом останніх тижнів вивів наші резерви на рекордні параметри — приріст у ,8 млрд. — це більше, ніж за весь минулий рік. До того ж ажіотажний стік у листопаді—грудні минулого року тепер змінився ажіотажним притоком валюти. І в обох випадках це спричинено необдуманими та непрофесійними заявами політиків. Я раніше характеризував заяви деяких міністерств як легковажні та необдумані, тепер думаю, що вони іноді й непрофесійні. Вони посіяли бурю.

— Що було б, якби Нацбанк не розгорнув прискорену ревальвацію гривні?

— Якби Нацбанк у цих умовах нічого не робив для зміцнення курсу, ми могли б Україну два рази обгорнути гривневою ковдрою, а потім роздягнути догола через інфляцію наприкінці року, а, можливо, навіть раніше. Але краще мати сильну гривню, ніж сильну інфляцію. Свій вибір на користь сильної та стабільної гривні ми зробили.

Перед цим зниження долара було плавним, але ми не приховували, що попереду прогресуюче посилення гривні. Але воно було додатково підняте ще й легковажними заявами Мінекономіки, тому прогресія зросла. Проте не слід було б говорити, що посилення є обвальним. Крім того, хотілося б підставити плече бюджету, доходи якого розраховані за курсом 5,1. В історії гривні України поки ще не було ревальвації — була тільки запаморочлива девальвація в 1998— 1999 роках. Якщо ж уперше сталося посилення (аж на 4,8%!), то девальваційний запас такий, що експортерам цієї курсової премії ще надовго вистачить. Такі премії — це подарунки за рахунок споживання українців, яких ми більше не робитимемо. Трохи менше треба думати про експортерів, які і без того твердо стоять на ногах, а частіше згадувати про споживачів — їх більше. Та й експортери також ходять у магазини і не хочуть, щоб їхні доходи злизувала інфляція.

— Чого можна чекати в майбутньому?

— Темп посилення гривні буде різний. Не можна, щоб надбавку до зарплати чи пенсії, яку люди отримають на руки, з’їла інфляційна міль. І тут я запропонував би нашим міністрам не давати прогнозів і не називати орієнтирів. Помилково стверджувати, як це зробили вчора, що нинішній курс повністю зрівноважив ситуацію. Підстави для подальшого посилення гривні існують. Звісно, для нас це незвично. Але хіба це нормально, що минулого року інфляція — 12%, а курс не рухається... Кому потрібне це окозамилювання? Люди ж бачать, як змінюється купівельна спроможність гривні. Якби курс зміцнювався та були інші кроки уряду, спрямовані на ринкове стримування цін, то інфляція не виросла б до таких розмірів (за останні два роки інфляція становила 20%, а за попередні два роки — 5,5%).

А ще цікаво, що з початку року долар зміцнився на 4,7% до євро. Чому ж ми не здіймаємо всесвітній галас і не називаємо це обвалом євро? Звички треба змінювати. Якщо не зробити цього, доведеться звикати до дикої інфляції... Хіба це краще? М’яка посадка рано чи пізно закінчується, але головне, що наш літак не впав. Тим паче, що бюджет розрахований на курс 5,01, а чотири місяці він жив у режимі понад 5,05. Порахуйте, як це впливало на його траєкторію. Можу передбачити, що будуть ще різні фази руху попиту та пропозиції — в нас курс не фіксований. І він може трохи посилюватися, слабшати, в тому числі й через сезонні причини. Ми повинні мати достатню кількість резервів, щоб не допустити його різкого ослаблення, коли вітри зміняться в бік попиту. Ми сьогодні продовжуємо нарощувати резерви та не йдемо з ринку. Це означає, що Нацбанк продовжує працювати на стабільність гривні. Краще мати сильну гривню, аніж сильну інфляцію. Якби ми й надалі купували валюту за старим заниженим курсом гривні, то інфляція б уже, як кажуть, до кінця року з вух вилізла. А коли грошей дуже багато, то це свідчить про те, що вони не дуже хороші, — хороших грошей багато не буває. Я працював із Президентом, коли він був головою Нацбанку та прем’єром. І в нього є термін, який я постійно використовую. Він говорить про правдиві гроші. Так ось, сьогодні гривня за весь час свого існування найправдивіша. Вона наблизилася до своєї ціни, але може стати ще ближче. Ми не можемо підганяти курс під графіки міністрів, під схеми, які вони малюють у своїх кабінетах. Нацбанк керується реальними показниками ринку, а не схематичними висновками. Обмінний курс уперше ревальвується. А щоб він не вдарив по експортерах, треба ослабляти інфляцію, в тому числі некурсовими інструментами цінового стримування. Тоді реальний курс сприймуть і експортери. Від посилення гривні економічне зростання не програє, як вважають деякі особи. Воно виграє, бо зростає внутрішній попит, посилюється купівельна спроможність, інвестиції стають привабливими, імпортне обладнання дешевшає та стає доступнішим, зростають гривневі депозити, кредити дешевшають. Про які збитки можна говорити, якщо девальвація з 1998 по 2000 рік перевищувала 175%, а ревальвація цього року 4,7%? Загрози для експорту немає, так вважає і уряд, і Нацбанк.

— Проте найбільше сьогодні сполошилися експортери...

— Ви піклуєтесь про вітчизняного виробника, але, сподіваюсь, не забуваєте про вітчизняного споживача. Коли зростає курс, імпорт дешевшає. Звісно, вітчизняному виробнику буде важче: але є визнані в усьому світі форми захисту від несправедливої конкуренції, є квоти, тарифні обмеження. Будь ласка, захищайте.

Курс гривні треба посилювати просто зараз. Мінекономіки каже, що не розуміє дій Нацбанку, а ми не розуміємо, чому вони не розуміють. Якщо зміцнювати курс не зараз, а наприкінці року розраховувати на протиінфляційний ефект, то доріжки для розгону забракне. Листопад і грудень, як показує багаторічна статистика, — місяці цінового збудження. Це як мертвому припарка, якщо ви маєте намір отримувати ефект від антиінфляційних заходів у останній чверті року.

— Нацбанк зараз зазнає критики. Проти нього не лише вкладники банків, дрібний і середній бізнес, експортери, а й навіть економічний блок уряду.

— Тим, хто не розуміє суті вжитих Нацбанком заходів, ми пояснюємо: якщо ви купуєте в резерв за старим курсом протягом періоду, зазначеного в схемах, то ви більше гривень пускаєте в обіг. І стерилізації надлишкової грошової маси тут не відбувається, тут усе навпаки. А тепер ви отримали можливість за сильнішим курсом викуповувати надлишок валюти й ослаблювати інфляційний тиск на економіку. Мені здається, що все це нерозуміння пов’язане з тим, що в когось із рук випала улюблена курсова страшилка, якою можна було лякати Нацбанк відповідальністю за інфляцію. Адже є й інші антиінфляційні інструменти — антимонопольне регулювання, погашення шоку на нафтовому та м’ясному ринках, нарощування випуску товарів і послуг.

Повторюю — значно посилювати курс треба було вже зараз. Таким чином ми урізуємо емісію вже з квітня — економія до вересня величезна. Але курс курсом, а люди дивляться на те, як поводяться ціни на всі товари. Тому треба прискорити зростання ВВП, ослабити податковий тиск, який також підвищує ціни. Треба прибрати дефіцит бюджету та зібрати хороший урожай, треба відвернути гроші населення від споживчого ринку цінними паперами, полегшити вхід до малого бізнесу, чого ніхто ще не зробив. Зробіть дешевшим вхідний квиток: люди вкладуть гроші в бізнес. Треба більше залучати вкладів у банки через покращання банківського законодавства. Треба не лякати населення, що депозитні доходи заберемо, що заборонимо достроково знімати доходи — треба берегти довіру тих, хто приносить гроші в банк. Потім ці гроші підуть у справу, на кредитування, що дозволить знизити швидкість їхнього обігу, і ціновий тиск поменшає.

— Прості люди найбільше стурбовані тим, що відбудеться доларове знецінення вкладів.

— Цього боятися не варто. По- перше, це менше 5%. По-друге, все можна компенсувати через гривню. Вкладайте в неї, там вищий відсоток, гривня зміцнюється і ще зміцнюватиметься — живіть у національній валюті, як живуть скрізь. Незвично, але чудово. І головне — треба знижувати інфляцію, тоді ще буде вигідніше тримати гроші в гривні. Сьогодні ніхто нікого не обдирав, просто ми запрошуємо всіх пригадати, що наша валюта хороша та гідна. Тим паче, що гривневі вклади дооціняться. А долар зі скринь піде в банки, через них — у гривню, через неї — в кредит, у зростання виробництва, підвищення рівня життя.

Мінекономіки та Мінфін багато говорили про необхідність зміцнення гривні для боротьби з інфляцією, мало не зводили всю боротьбу до курсової політики. Навіть попередили, що за інфляцію відповість Нацбанк, якщо курс не посилиться. Хто ж тепер відповідатиме, коли курс посилений? Але чи варто зводити рахунки — адже справа спільна, подужаємо.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, Наталія ГУЗЕНКО, фото Леонiда БАККА, «День»
Газета: 
Рубрика: