Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Тернопіль: перевізники проти мешканців

Що має зробити муніципалітет, щоб забезпечити місто якісним громадським транспортом?
7 листопада, 2018 - 11:48
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

У Тернополі протестують перевізники. Через те, що в результаті масових протестів мер міста мусив піти на зустріч тернополянам, і скасувати підвищення тарифів на перевезення громадян.

Люди протестували не лише через те, що ціну знову підвищили, а й тому, що їх хотіли розділити на сорти — ті, хто мають картку тернополянина, яку кожен має придбати, і ті, хто не має.

Подібні протистояння можуть вібутися в ряді інших міст, бо проблема з громадським транспортом є майже у всіх великих містах.

Потрібно розуміти, що громадський транспорт, щоб бути рентабельним, має мати ринкову вартість проїзду. І тут починається проблема. Вартість проїзду, яку ми сплачуємо при користуванні громадським транспортом у Європі, яка може бути і 50, і 90 гривень за поїздку, також не покриває всіх витрат на якісний громадський транспорт, тому його дотують із бюджету.

Але при цьому всьому всі ці взаємостосунки прозорі і на користь мешканців міст, бо там діє інша система:

1. Перевізники заробляють гроші не з пасажирів, а з продажу транспортної послуги, яку місто купує розраховуючись за кожен наїжджений перевізником кілометр.

2. Збором коштів за проїзд займається місто, а не перевізник.

3. Суму, яку не вистачає для покриття видатків на транспортну послугу місто дофінансовує з бюджету. (У різних країнах і в різних містах співвідношення плати за проїзд та доплати з бюджету різне.)

4. Маршрути встановлює місто й оголошує конкурс на ці маршрути, якщо в місті є конкурентна модель із залученням приватного транспорту для перевезень. (В Україні має бути така модель, оскільки наші міста не здатні забезпечити місто якісним публічним транспортом на 100%.)

5. Якщо є конкурс на допуск приватних перевізників, то місто виставляє вимоги до виду транспортного засобу (міський автобус тощо), його зовнішнього вигляду (який має бути колір транспортного засобу та принт на ньому) і технічного оснащення (трекери та валідатори).

6. За таких умов місто може мати міську політику мобільності, визначати вартість проїзду в різний час, продавати абонементи, разові квитки, давати пільги певним категоріям на проїзд тощо.

Також зараз почалися в Європі експерименти з безкоштовним громадським транспортом, але не із соціалістичних мотивів, а з раціональних. Таким чином автовласників хочуть пересадити на громадський транспорт, аби зменшити трафік і тисняву в центральних частинах міст, а також зменшити шкоду довкіллю. У нас це поки не на часі, бо бюджети українських міст на порядки менші від тих міст, які з цим експериментують.

Найближчими до впровадження подібної системи в Україні наразі є Житомир завдяки старанням заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Дмитра Ткачука.

 

Руслан РОХОВ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments