Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

Висадити свій «Сад Перемоги»

Як кожен із нас може докластися до забезпечення продовольчої безпеки України
1 квітня, 2022 - 15:36
Комарова Аліна. Вцілілий

Нам потрібні харчі. Вирощені нами ж на своїх городах. Для себе, сусідів, близьких і більш далеких українців у тих регіонах, де працювати на землі зараз небезпечно і часом взагалі неможливо. Так дуже коротко і просто можна пояснити завдання всеукраїнської ініціативи «Сади Перемоги», що буквально днями розпочала свою комунікаційну кампанію в інформаційному просторі. Ініціатива спрямована на ефективне використання всіх доступних земельних ділянок для вирощування продуктів харчування, щоб не допустити продовольчої кризи в Україні.

Про те, чому це питання актуальне, а також як і на яких рівнях можна долучитися до ініціативи, «Дню» розповів Юрій ТРЕТЯК, керівник ініціативи проєкту «Супровід урядових реформ в Україні».

«ЧЕРЕЗ ВІЙНУ У 10 УКРАЇНСЬКИХ ОБЛАСТЯХ ТРЕТИНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ, ШВИДШЕ ЗА ВСЕ, НЕ БУДЕ ЗАСІЯНА ВЗАГАЛІ»

– Наскільки гостро актуальним є питання продовольчої безпеки для українців, на вашу думку, адже днями прем’єр-міністр Шмигаль заявив, що уряд сформував стратегічні запаси їжі на кілька років в Україні?

– З погляду запасів, тут, напевно, йдеться про певні великотоварні харчові продукти, як-от пшениця, можливо, цукор. Але деталей немає, принаймні, я не бачив інформації, з чого саме складається цей продовольчий запас. Але сьогодні все, що сконцентровано у великих обсягах, зазнає дуже серйозних руйнувань, зокрема якщо говорити про великих виробників, великі торгові мережі. 12 березня у Київській області було знищено склад замороженої продукції МХП, де її було на 230 млн грн, буквально днями знищили великий продуктовий склад у Броварах. Ми бачимо інформацію про те, що знищується як інфраструктура зберігання продукції, так і логістична. Також знищується техніка: в південних областях ворог її забирає, робить непридатною до використання, знищує. Тобто з одного боку, ми не розуміємо, про які саме запаси говорить уряд, а з іншого, розуміємо: те, що сконцентровано у великих обсягах, може бути одномоментно зруйновано, тож є ризик ці запаси втратити.

У нашій ініціативі ми говоримо про так званий борщовий набір і додаткові культури, тобто це овочі, зелень, яка потрібна свіжою, її не заготуєш на 2-3 роки вперед. Ідеться про широкий набір харчових продуктів щоденного вжитку, які традиційно ми не брали із запасів, це були свіжо вирощені харчові продукти. Плюс традиційно наша держава, великі виробники більше орієнтуються на експорт: вирощується пшениця, кукурудза, сонях, які великими обсягами йдуть за кордон.

Ми порахували, що через війну в 10 українських областях (північна, східна і південна Україна) третина сільськогосподарських угідь, швидше за все, не буде засіяна взагалі, а потенційні втрати сільськогосподарської продукції за найбільш запитаними для внутрішнього споживання групами с-г продукції становлять від 32 до 71%. Наприклад, 71% баклажанів може бути не посіяним і врожай може бути втраченим, 68% помідорів, майже 50% бобових, 53% гречки, 36% картоплі, 46% цибулі; 38% моркви; 45% огірків, 32% капусти; 35% буряків, 52% пшениці – призначеної  і для внутрішнього споживання, і для експорту. Тобто загрози по ключових групах сільськогосподарської продукції дуже серйозні. Тому запаси – це дуже добре, але продукція щоденного вжитку має бути вирощена в цьому році. І наша ініціатива якраз полягає в тому, щоб домашні господарства максимально сіяли такий набір із орієнтовно 20 овочевих культур, а місцеві громади використали всю комунальну землю, яка в них є, насамперед для круп’яних культур – таких, які не йдуть на експорт, а насамперед призначені для внутрішнього споживання. Це гречка, пшоно, жито, ячмінь, квасоля, горох, а так само може бути цибуля, помідори, картопля та інші овочі. І плюс молочна та м’ясна продукція – сьогодні найбільші ризики того, що з великих ферм вона може не надійти, нам потрібно децентралізувати вирощення продукції тваринництва максимально на рівень домогосподарств, знайти для цього всі необхідні механізми.

«ІДЕЯ НАРОДИЛАСЯ В МЕЖАХ ПРОЄКТУ І ПАРАЛЕЛЬНО ПРИГАДАЛИ МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД»

– Як виник ваш проєкт і на який період він розрахований?

– Ініціатива «Сади перемоги» народилася в межах проєкту міжнародної технічної допомоги «Супровід урядових реформ в України» (SURGe), що впроваджується канадською компанією Alinea International, яка працює в цілому світі, за фінансової підтримки уряду Канади. Ця ідея народилася в межах нашої внутрішньої роботи, коли ми думали, яким чином у тих умовах, в яких сьогодні опинилася Україна, можемо бути корисними для нашої держави. До війни ми працювали над питаннями соціально-економічного розвитку різних типів територій: сільських територій, сільських територій у несприятливих умовах, регіональних полюсів зростання, агломерацій. І коли почали думати, що може бути зроблено зараз у нових умовах, але в контексті нашої попередньої роботи, ми зрозуміли, що є величезні загрози, викликані війною, – знищується багато продукції, знищується техніка, по ключових культурах ми можемо не отримати значний врожай. Дбаючи про розвиток територій, ми подумали, що така ініціатива сьогодні точно на часі, вона дасть можливість людям зайнятися роботою, відволіктися від постійного психологічного тиску війни, виростити продукцію для себе, сусідів, військових, для територій, які сьогодні потерпають від війни і де є велика загроза, що не буде вирощено ніякого врожаю, тому цю продукцію потрібно буде передати туди в той чи інший спосіб.

Тобто ідея народилася в межах нашого проєкту, але паралельно наша колега, пані Танія Лей Санфорд Аммар, котра є директором проєкту SURGe в Україні, підказала, що подібна ініціатива реалізовувалася під час Першої і Другої світових воєн у Канаді, США, Великій Британії, Австралії під найбільш поширеною назвою «Сади Перемоги». Тож вона зорієнтувала на цей досвід. І він справді дуже подібний до того, що ми запропонували. Власне, у воєнних умовах такі ініціативи і народжуються, тому що їх зумовлюють наявні загрози і проблеми. Тож це сталося природно – ідея народилася серед українських фахівців із розвитку територій і була підкріплена міжнародним досвідом.

АЛГОРИТМ ДІЙ ДЛЯ ГРОМАД

– Хотілося б конкретизувати: як ви плануєте працювати з обласними військовими адміністраціями? Якщо, наприклад, ідеться про міський парк чи інші незадіяні території, де можуть бути висаджені зазначені культури, яким має бути механізм, щоб там з’явився «Сад Перемоги»?

– Це питання більше не до військових адміністрацій, а до самих територіальних громад.

Загалом у нас є дві цільові аудиторії: індивідуальні домогосподарства – це сім’ї, які проживають на сільських, міських територіях, у яких є земельна ділянка. Наскільки велика чи маленька – не має значення, вся земля зараз має бути задіяна в такій роботі. А друга цільова аудиторія – це територіальні громади, які мають комунальну землю під різні насадження, наприклад, квіти у містечках, прибудинкова земля, тобто є багато землі в межах самого міста, яка може бути виділена розпорядженням місцевої влади індивідуальним громадянам, ОСББ для того, щоб вони насаджували там різні культури для себе і ширшого загалу.

Як громади мають це зробити? Вони мають розглянути питання про продовольчу безпеку громади на засіданні свого виконкому, оцінити потреби громади у продовольстві загалом і можливості самозабезпечення ним, оцінити, скільки і якої є землі, які є потреби всередині громади для комунальної сфери, тих самих лікарень, соціально незахищених верств і так далі. Як я вже зазначав, місцеві громади насамперед мають працювати з круп’яними культурами: гречкою, вівсом, просом, ячменем. Тому що вони мають бути вирощеними на трішки більших ділянках, до яких можна забезпечити доступ відповідної комунальної техніки. Адже городи домогосподарств менші, там у когось 3, у когось 5, у когось 10 соток, у когось більше, але до таких індивідуальних ділянок важче доступитися більшій техніці. А от саме комунальна земля може бути задіяна під ці зернові для круп. Це ключове завдання для громад.

Тож громада має зробити таку оцінку можливостей і потреб, і відповідно місцева влада має провести роз’яснювальну роботу серед домогосподарств про важливість виробництва більшої кількості продовольства: зібрати людей, пояснити їм.

Також наш проєкт розробив типову місцеву програму «Сади Перемоги», яку територіальна громада може ухвалити і фінансувати з місцевого бюджету: ідеться про закупівлю насіння, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, обладнання для сушіння і консервування, як надання всього цього домогосподарствам, так і використання для комунальних земель. Коли урожай буде вирощений і домогосподарствами, і громадами, його треба правильно зберегти, переробити, законсервувати, засушити і так далі, для чого потрібно відповідне обладнання. Його сьогодні мають не всі громади, воно є зазвичай у більших фермерів. Місцева програма має передбачати можливість закупівлі такого обладнання, наприклад, автоклавів, які дозволять консервувати різну продукцію.

Місцева влада повинна сьогодні максимально оцінити потреби і звернутися по допомогу до всіх, кого може, якщо потрібно насіння, інвентар тощо. Адже магазини, які продають цю продукцію, не у всіх регіонах відкриті. Місцева влада має звернутися як до бізнесу, так і до міст-побратимів за кордоном, щоб вони допомогли закупити все необхідне, якщо його не можна купити на місцях. Чому це важливо? Тому що сьогодні міжнародні партнери наших громад максимально включаються в допомогу, але вона в основному сфокусована на гуманітарних потребах (це продукти харчування, засоби гігієни, медикаменти). Ми рекомендуємо громадам у межах нашої ініціативи відновити свої побратимські зв’язки з містами, громадами у сусідніх країнах Європи, у Канаді, США і попросити їх максимально допомогти з реалізацією «Садів Перемоги».

«ЦЯ ІНІЦІАТИВА Є МАКСИМАЛЬНО ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОЮ»

– Роль вашої ініціативи передусім дорадча?

– Так. Ми побачили цю проблему, підняли її на державний рівень, адже «Сади Перемоги» активно підтримують Міністерство розвитку громад та територій України та Міністерство аграрної політики та продовольства України, також ми сподіваємося на співпрацю з Міністерством культури й інформаційної політики. Наше завдання – сформувати відповідну комунікаційну кампанію, тому що ця ініціатива є максимально децентралізованою. Ідеться про те, що всі, хто про неї почув і зрозумів, для чого ця ініціатива, мають можливість включитися в таку роботу внизу. Робота має бути організована максимально на місцевому рівні, у громадах. Місцева влада сьогодні має стати ретранслятором цієї ініціативи в себе у громаді для домогосподарств, максимально комунікаційно пояснити, для чого це, залучити, допомогти.

Ми зараз започаткували серйозну комунікаційну кампанію, щоб кожен громадянин почув про цю ініціативу і долучився до неї – чи на городі, чи в себе на балконі, чи будь-де, де можна долучитися, щоб максимально забезпечити себе, адже навіть ООН попередила, що війна в Україні може спричинити підвищення цін на продукти харчування, а крім того, кількість людей, які страждають від недоїдання, може збільшитися у 2022-2023 роках на 8– 13 мільйонів!

Крім такої комунікаційної кампанії, ми на своєму сайті sadyperemohy.org формуємо цілу низку методичних матеріалів, зокрема і для територіальних громад, де покроково розписали, як ініціативу треба розгортати на місцевому рівні.

Ми розробляємо відповідні законодавчі зміни: надали пропозиції щодо зміни порядку використання коштів місцевих бюджетів. Зараз діє постанова, яка дозволяє фінансувати лише захищені статті, але оскільки ця проблема є нагальною, до постанови були внесені зміни, згідно з якими за кошти місцевих бюджетів дозволяється закупити насіннєвий матеріал. Зараз ми надали пропозиції, щоб також можна було закуповувати певний інвентар, обладнання для зберігання, консервації, що знадобиться пізніше. Як я вже казав, ми розробили типову місцеву програму, яку має прийняти місцева влада, щоб можна було з місцевого бюджету фінансувати такі закупівлі.

Також у партнерстві з Національною асоціацією сільськогосподарських дорадчих служб України ми розробляємо технологічні карти культур – це по суті у спрощеній формі алгоритм, як домогосподарство має посіяти, виростити, захистити, підживити, переробити, законсервувати і, може, навіть продати ті чи інші культури, такі короткі посібники по кожній культурі. Буде простою мовою описано, як дати собі раду з приблизно 20 культурами.

Ми шукаємо і залучаємо міжнародні організації, поширюємо серед них інформацію, щоб вони максимально включилися і підтримали громади фінансуванням чи забезпеченням потреб, про які ми говорили.

Ми наповнюємо сайт, реагуємо на запити, які вже почали надходити щодо законодавчого регулювання якихось проблем, надання певних роз’яснень. Тобто ми збираємо таку інформацію і спільно зі згаданими міністерствами готуємо документи, щоб максимально спростити реалізацію цієї ініціативи на рівні громад.

– Щодо індивідуальних господарств, уточніть, будь ласка. В нашій країні завжди був  і є певний відсоток людей, які мають свої городи і вони саме зараз активно садять той же борщовий набір, як це робили і раніше. Який ваш меседж до них – наприклад, умовно, не садити квіти і посадити більше буряка-моркви чи вже між квітами висіяти той буряк?

– Як я вже казав, є різні домогосподарства, з більшими чи меншими земельними ділянками. І якщо в минулі роки ті, хто має більшу кількість землі, дозволяли собі, скажімо, посіяти лише для своїх потреб, а решту землі не засіювали чи сіяли кормові культури тощо, то сьогодні ми закликаємо: насамперед оцінити потреби своєї сім’ї, для цього в нас на сайті незабаром з’явиться «овочевий калькулятор», який допоможе розрахувати за мінімальними нормами споживання, на якій ділянці скільки чого треба посіяти. Ми закликаємо посадити цей мінімальний набір на основі згаданого калькулятора, але додатково ще посадити ті культури, у яких точно буде потреба. Це та ж сама картопля, кабачки, морква, капуста, буряк, огірки, баклажани, бобові, гречка.

Завданням місцевої влади буде якраз правильно повестися з цими надлишками – допомогти їх переробити і продати чи передати тим, хто цього найбільше потребує, відповідні механізми ще будуть напрацьовуватися спільно з міністерствами. Щодо квітів – ми не можемо рекомендувати їх узагалі не садити, але родина має забезпечити себе по всьому спектру і посіяти трішки більше, щоб передати територіям, які завтра відчуватимуть таку потребу.

– Канал комунікації з вами – це передусім ваш сайт?

– Так, наш сайт sadyperemohy.org

Ми запустити ініціативу буквально днями, 29 березня в нас була велика нарада з усіма областями, де ми представили її ОВА і попросили їх максимально скоординуватися з громадами. Наш проєкт планує провести такі наради з кожною областю, з усіма головами територіальних громад в областях, спільно з ОВА, де ми роз’яснимо підходи нашої ініціативи, що пропонується робити. Основні канали комунікації – так, це сайт, фейсбук-сторінка, сторінка в інстаграмі.

До речі, до поширення інформації про ініціативу долучилися такі відомі люди, як ресторатор Євген Клопотенко, блогер Віталій Чепинога, лікар Євген Комаровський. Тобто ця ініціатива природна в тих умовах, у яких ми, на жаль, опинилися. Навіть не треба просити людей поширювати цю інформацію, тому що всі розуміють потребу в такій роботі. Це правильно і чудово, що люди долучаються. Також готується серія матеріалів для об’єднаного телебачення, щоб максимально залучити людей. У соцмережах наші хештеги такі: #VictoryGardensUA #СадиПеремоги #ГородніВійська #СадиДляПеремоги

 

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

«Сади Перемоги» – овочеві, фруктові, трав'яні сади й городи, які садили у приватних садибах і громадських парках у США, Великій Британії, Канаді, Австралії під час Першої та Другої світових воєн. Наприклад, у Канаді 1917 року Міністерством сільського господарства була організована акція «Сад у кожен дім». Домовласників заохочували до садівництва, а також до утримання курей у своїх дворах задля збору яєць. У школах було запроваджено навчальну програму з садівництва. Результати –  209 200 «Садів Перемоги» по всій країні.

У США до травня 1943 року було 18 мільйонів «Садів Перемоги”: 12 мільйонів у містах та шість на фермах. У 1944 році у «Садах Перемоги» було вирощено 9,1 млн тонн фруктів та овочів, що дорівнювало річному комерційному обсягу свіжих овочів.

Крім непрямої допомоги військовим зусиллями, такі сади також розглядались як «покращення морального духу» громадян, оскільки садівники мали змогу пишатися своєю працею та отримувати винагороду у вигляді врожаю. “Сади Перемоги” були частиною щоденного життя тилу («домашнього фронту») цих країн.

Ольга ХАРЧЕНКО, «День», фото та ілюстративні матеріали надані Юрієм Третяком
Газета: 
Рубрика: