Коротко / Культура

У Києві згадають Катерину Білокур

7 грудня у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відбудеться вечір, присвячений 112-й річниці від дня народження видатної майстрині Катерини Білокур. Як розказали «Дню» організатори, спеціальна тема програми «Народознавчі зустрічі» — це розповіді про «День св. Великомучениці Катерини, образ Гіпатії з Александрії та доля видатної художниці Катерини Білокур». Також буде оголошено результати V Всеукраїнського конкурсу «Квіти — мої діти» та відбудеться нагородження переможців. Почесними гостями акції стануть письменники Іван Андрусяк, Марія Морозенко, Євгенія Кононенко, Зірка Мензатюк, Наталія та Валерій Лапікури, відомі діячі культури Людмила Жоголь і Ольга Самолевська. На вечорі будуть білокурівські гадання «на Катерину», а актриса Галина Кажан виконає моновиставу «Людина — це очі» — сценічну композицію за мотивами повісті В. Яворівського «Автопортрет з уяви» і за поезією Т. Шевченка (режисер — В. Вовкун, художник — Л. Кострук). Організатори дійства звертаються до всіх небайдужих українців прийти до музею (вхід вільний), принести свічку, аби разом вшанувати пам’ять видатної художниці, майстра народного декоративного живопису, одного з найяскравіших представників «наївного мистецтва», повідомляє Аліса АНТОНЕНКО.

«Барви життя-2012» назвали переможців

У Великому залі Національної музичної академії ім. П. Чайковського відбувся гала-концерт заключного етапу Всеукраїнського фестивалю творчості осіб із обмеженими фізичними можливостями «Барви життя». У цьогорічному форумі брали участь понад 200 представників з різних куточків нашої країни. Головною метою мистецької акції, засновником якої виступає Міністерство культури України, є сприяння процесу реабілітації і соціальної адаптації людей з обмеженими фізичними можливостями засобами мистецтва, всебічне вивчення проблем творчої діяльності інвалідів, розширення творчих зв’язків людей з обмеженими фізичними можливостями та привернення уваги державних, громадських організацій та комерційних структур до проблем інвалідів, повідомляє прес-служба Мінкультури. Перед початком гала-концерту усі бажаючі мали змогу відвідати виставку творів образотворчого, фото- та декоративно-прикладного і народного мистецтва учасників фестивалю, які були презентовані у фойє музичної академії. Фестиваль традиційно відбувається за такими видами мистецтв: музичне та театральне мистецтво; хореографічний жанр; театральне мистецтво; інструментальне виконання; художня творчість; декоративно-прикладне і народне мистецтво; скульптура; літературне мистецтво тощо.

«Березільська культура: історія, досвід»

Так називається книжка відомого театрознавця Наталії Єрмакової. «Березільська культура: історія, досвід» присвячена мистецькому феномену — театру Леся Курбаса. Це унікальне явище містить не тільки чотири засновані режисером колективи («Молодий театр», «Кийдрамте», МОБ і «Березіль»), а й першу українську режисерську школу, яка виховала цілу плеяду талановитих творців: Фавста Лопатинського, Януарія Бортника, Бориса Тягна, Василя Василька, Леся Дубовика, Гната Ігнатовича та багатьох інших. Загалом у монографії реконструйовано та проаналізовано близько чотирьох десятків вистав із 1917 по 1933 роки. На її сторінках фігурують понад трьохсот знакових для української авангардної культури постатей. Дослідження має на меті заповнити лакуну в історії вітчизняного театру і стати не лише джерелом інформації, а й поштовхом до подальших роздумів, пошуків, відкриттів. Видання здійснено за фінансової підтримки програми «і3 [ідея — імпульс — інновація]» Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», а отже, безплатно книжку отримають провідні наукові, навчальні та мистецькі установи України та Європи.

Як зазначає Наталія Єрмакова, «інтерес до грандіозної особистості Леся Курбаса не вщухає останні півстоліття. На жаль, цього не скажеш про створену ним школу, вивченню якої я присвятила майже сорок років. Для мене принциповим було не відділяти експерименти Леся Курбаса від роботи його учнів. Адже тільки комплексно відтворюючи мистецькі пошуки всіх учасників подій, можемо бачити поставання нової національної сценічної культури, можемо фіксувати принципові ідеологічні зрушення та епохальні мистецькі досягнення. Власне, ця книжка передовсім має показати живий, бурхливий театральний процес кінця 1910-х — початку 1930-х років у його надпотужній, інтенсивній креативності. Студійна праця, виснажливе навчання, репетиції і прем’єри всіх без винятку вистав, творчі суперечки довкола них, врешті, суспільний резонанс, який вони викликали, — це надзвичайно цікаве й цінне мистецьке тло для постання першої й поки що останньої української театральної школи Леся Курбаса, історію й досвід якої непогано було б засвоїти і сучасним режисерам», повідомляє Ірина ЧУЖИНОВА.