Опера – у пісні!

Британський співак українського походження вперше в Україні представив свій проект мистецької пісні для голосу і фортепіано. Як раніше повідомив Павло Гунька у своєму інтерв’ю газеті «День» (№15, 2016), уже 35 років він збирає і виконує українські пісні, починаючи від творів Миколи Лисенка і до сучасних композиторів; із понад 1000 пісень записано вже 350, видано 17 компакт-дисків!

Як розказали «Дню» організатори гастролей, легендарний співак дуже шанобливо ставиться до публіки, тому не любить коли під час концерту стрекотять теле- і фотокамери, а тому запропонував представникам ЗМІ прийти вдень на свою відкриту репетицію. І це був подарунок усім журналістам у переддень Дня журналіста. Відкритий, харизматичний, зовсім не зоряний Павло Гунька своїм оксамитовим голосом зачарував усіх присутніх у залі філармонії. Можна сказати, що співак не репетирував, а дав справжній концерт і майстер-клас Вокаліста з великої літери.

А у вечорі, київській публіці Павло Гунька разом із Річардом Уайлдсом (фортепіано) представили частину проекту у концептуальній програмі «Світ Тараса Шевченка і Вільяма Шекспіра в українській мистецькій пісні». Шевченківська поезія, покладена на музику Миколою Лисенком, Яковом Степовим і Стефанією Туркевич, прозвучала у першому відділенні концерту, а Сонети Шекспіра в українському перекладі Остапа Тарнавського й у музичній інтерпретації нашого сучасника, композитора Олександра Яковчука, ми почули у другій половині вечора.

Особливо цікаво, з точки зору контрасту гармонічної мови, композиторських шкіл та епох, прозвучали останні дві пісні шевченківського блоку: «Минають дні» Туркевич і Лисенка. Стефанія Туркевич, яка вважається першою галицькою професійною композиторкою, була ученицею Арнольда Шенберга, і в її музиці відчувається ця принципово інша, властива творчості Шенберга, культура мислення, яка відтак мала вплив на розвиток всієї музичної культури ХХ століття. Водночас ім’я Туркевич у нас явно недооцінене.

У шекспірівському блоці програми Павло Гунька постав не лише як концертно-камерний співак, але і як прекрасний актор, адже він передусім оперний виконавець (вже 27 років на світовій оперній сцені). Не даремно свій вокальний цикл «Сонети Вільяма Шекспіра» Олександр Яковчук, познайомившись із П.Гунькою після якогось оперного спектаклю в Канаді, написав саме для нього. За манерою співу, мімікою, поведінкою на сцені у грайливих сонетах Павло Гунька нагадував чи то Лепорелло з моцартівського «Дон Жуана», чи то Дона Базіліо із «Севільського цирюльника» Россіні. Кожен із 12 номерів циклу було представлено як моно-міні-оперу. І справді, складно було стримуватись, аби не аплодувати артисту, що київська публіка робила із задоволенням, дарма, що посеред циклу.

Бонусом програми стали інші пісні проекту, зокрема авторства Лисенка, Степового, Станіслава Людкевича, а також Кирила Стеценка, внук якого сидів у залі. Павло Гунька, співаючи пісню за піснею (здавалось, він може виконувати їх безкінечно, а ми — безкінечно слухати), поводився на сцені невимушено, жартував, що теж хоче додому, але ще збирається виконати три пісні, ну й ще одну, четверту, на цілих п’ятдесят дев’ять хвилин. Йому весело підігравав (підморгував, а часом навіть підспівував) концертмейстер Річард Уайлдс, британський піаніст, за плечима якого досвід роботи диригентом, композитором і директором хору.

Після Києва проект представлять у Львові — 9 червня у Концертному залі ім. Станіслава Людкевича Львівської обласної філармонії.

— Цією програмою я хотів співвіднести і, водночас, протиставити поезію Тараса Шевченка і Вільяма Шекспіра, — зауважив П. ГУНЬКА. — Обидва були бардами своїх націй. Перший — українець, другий — англієць. Сам я маю і українську, і англійську кров. 200 років від дня народження Шевченка відзначали два роки тому, а для Шекспіра ж знаковим є цей рік — виповнюється 400 років від дня його смерті. Цю програму я вже раніше виконав у Нью-Йорку, Торонто, Мюнхені, Едмонтоні, а також у Гарвардському університеті в Бостоні. А сьогодні я дуже задоволений, що нарешті після 30 років приїхав в Україну, де вперше ми представляємо наш проект мистецької пісні. Дуже радий, що прийшло багато людей, і, напевно, кожен переконався, наскільки багатою є Україна!