Олександр Савченко

Ювілейна Літня школа журналістики «Дня» завершилася. Який «сухий залишок»? Адже це не просто сильні емоції та глибокі враження. Щоб «заміряти» реакцію на «липневий інтенсив», редакція вже кілька років пропонує учасникам школи заповнити підсумкову анкету, відрефлексувати почуте, побачене і написане за ці чотири роки. Цьогоріч ми були приємно здивовані, зауваживши якісну відмінність між першими есе, які студенти писали під час відбору до ЛШЖ, та їхніми підсумковими тезами. Як зауважила під час традиційного «інтелектуального зважування» головний редактор Лариса Івшина, це, мабуть, «перша школа за 15 років, де наші слухачі виразно готові демонструвати партнерство». Літньошколярі діляться, що ці чотири тижні багато в чому вплинули на їхній світогляд, розширили кругозір, не кажучи вже про вироблення професійних журналістських навичок. За згодою студентів ми публікуємо їхні відповіді на питання підсумкової анкети

1. Ваші відчуття: як змінила вас ЛШЖ?

1.1. Чим найбільше вам запам’ятався місяць, проведений у Літній школі «Дня»?

1.2. Чи відбулися зміни у вашому розумінні певних процесів (політичних, соціальних, культурних, історичних)? Якщо так, яких саме?

1.3. Чи ви впевнились у тому, що надалі хочете працювати в журналістиці?

1.4. Як би ви охарактеризували особисто для себе період, проведений у Літній школі журналістики «Дня»

1.5. Топ думок гостей, які найбільше запам’ятались (до 5 тез)

2. Яку практичну користь ви отримали від Літньої школи журналістики? Чого навчилися, які навички удосконалили?

3.1. Як ви бачите поширення досвіду ЛШЖ у ширших середовищах?

3.2. Як би ви хотіли продовжити співпрацю з «Днем»?

3.3. Які проекти, на вашу думку, можна ще запропонувати «Дню»? Як бачите свою участь у них?

1.

Не сказав би, що Вона мене змінила, але змусила ширше дивитись на світ. Аналогія, можливо, трохи шаблонна, але це, щось схоже, ніби в твоїй голові була ніч, а потім прийшов «День».

1.1.

Особистостями. Кожен момент і кожна подія, які відклались в пам’яті, асоціюються з певними особистостями. Не тільки лекторами, а й редакторами, працівниками газети, безпосередньо учасниками ЛШЖ-2017. І дуже круто, що ці всі люди, практично всі, дійсно є сформованими особистостями з якими постійно цікаво і є про що поговорити.

1.2.

Зміни відбулись однозначно, але не під впливом лекторів, бо люди були як зі схожими поглядами на мої, так і з кардинально різними. Основне, що я зрозумів, що дійсно в нашій державі є багато розумних людей, які є експертами своєї справи, тому не можна казати, що в нас немає хорошої альтернативи в разі екстреної зміни уряду. Також, тут я зрозумів, особливо під час розмов з Ларисою Олексіївною,  що толком не знаюсь в історії і тому попереду багато роботи в цьому векторі. Дуже цікаво було дізнаватись історію нашого державотворення з самого початку 90-х від безпосередніх свідків.

1.3.

Так. Якщо, коли я їхав сюди – мав великі сумніви, щодо того моє це чи ні, особливо після уточнюючого об’ємного листа пані Ольги с занепокоєнням, чи розумію я взагалі куди пхаюсь, і з сумнівом чи віллюсь я в колектив, то зараз я їхати звідси не хочу. Це те, чого я і хотів – робота, на яку приємно зранку йти.

1.4.

Я вже десь про це казав – це як пірнути зі скелі в океан, коли до того ти бачив його тільки на картинках: адреналін, захват і постійна цікавість «а що ж буде далі?».

1.5.

1) Андрій Баумейстер: «Читати, аналізувати і говорити. Ось три чинники, які формують особистість. Треба захотіти стати особистостями»;

2) Олександр Солонтай: «Політик – це професія. Проблема не в суспільстві, проблема в політиках, які не готові служити людству»;

3) Тетяна Даниленко: «Треба цікавитися всім, що відбувається навколо, цікавитися світом, а не дискутувати про те, що важливіше: журналістські стандарти чи патріотизм, немає такої дилеми, якби ми мали нормальний світогляд, нам би не нав’язали цей дискурс. Потрібно цікавитися всім, жити всім, жити своєю країною, жити з Всесвітом, бути відкритим до всієї інформації»;

4) Лариса Івшина: «Я завжди казала, що в українській журналістиці було багато свободи і журналісти не обирали цю свободу. І тому вони не стали «четвертою владою». Тому що не питають політиків про те, про що потрібно»;

5) Олексій Данилов: «Книга – це завжди слід».

2.   

Як людина, яка взагалі не мала уявлення про цю «кухню», кожного дня я чомусь вчився, займаючись чимось вперше. Починаючи від збору матеріалу, розшифровування диктофонних записів, закінчуючи отриманням коментарів, редагуванням текстів і навіть трохи відео зйомкою в умовах постійних «дедлайнів».

3.1.

Такі майданчики мають бути у всіх сферах. Це реальна можливість для людей, які чимось щиро цікавляться – отримати практичні знання і навички. Бо, зазвичай, щоб отримати роботу – треба мати досвід, а щоб отримати цей досвід – неможливо знайти роботу, бо немає досвіду. «День» - це коло, принаймні в сфері журналістиці розриває і дає можливість для всіх, хто дійсно любить або цікавиться своє спеціалізацією, отримати такого «копняка», що я навіть не знаю чим займаються студенти в університетах після літньої школи.

3.2.

Планую безпосередньо дописувати до газети в якості віддаленого кореспондента, але враховуючи, що я знаходжусь на контрактній службі в Збройних силах України, не впевнений, що зможу віддаватись цьому настільки, наскільки хотілось би. Принаймні ще три з половиною роки контракту, які лишились.

3.3.

На мою думку, в часи стрімкого прогресу, треба більше створювати відео проектів, тому що, як би це сумно не було, але змусити молодь читати газети практично нереально, відповідно потрібно шукати інші шляхи донесення якісної інформації в мізки суспільства. Проте цей формат повинен відрізнятись від решти інформаційних мовників. Треба визначити і проаналізувати ці можливості, і навіть дистанційно, міг би це підтримувати, іноді знімаючи і коментуючи якісь події.