Юлія Карманська

Ювілейна Літня школа журналістики «Дня» завершилася. Який «сухий залишок»? Адже це не просто сильні емоції та глибокі враження. Щоб «заміряти» реакцію на «липневий інтенсив», редакція вже кілька років пропонує учасникам школи заповнити підсумкову анкету, відрефлексувати почуте, побачене і написане за ці чотири роки. Цьогоріч ми були приємно здивовані, зауваживши якісну відмінність між першими есе, які студенти писали під час відбору до ЛШЖ, та їхніми підсумковими тезами. Як зауважила під час традиційного «інтелектуального зважування» головний редактор Лариса Івшина, це, мабуть, «перша школа за 15 років, де наші слухачі виразно готові демонструвати партнерство». Літньошколярі діляться, що ці чотири тижні багато в чому вплинули на їхній світогляд, розширили кругозір, не кажучи вже про вироблення професійних журналістських навичок. За згодою студентів ми публікуємо їхні відповіді на питання підсумкової анкети

1. Ваші відчуття: як змінила вас ЛШЖ?

1.1. Чим найбільше вам запам’ятався місяць, проведений у Літній школі «Дня»?

1.2. Чи відбулися зміни у вашому розумінні певних процесів (політичних, соціальних, культурних, історичних)? Якщо так, яких саме?

1.3. Чи ви впевнились у тому, що надалі хочете працювати в журналістиці?

1.4. Як би ви охарактеризували особисто для себе період, проведений у Літній школі журналістики «Дня»

1.5. Топ думок гостей, які найбільше запам’ятались (до 5 тез)

2. Яку практичну користь ви отримали від Літньої школи журналістики? Чого навчилися, які навички удосконалили?

3.1. Як ви бачите поширення досвіду ЛШЖ у ширших середовищах?

3.2. Як би ви хотіли продовжити співпрацю з «Днем»?

3.3. Які проекти, на вашу думку, можна ще запропонувати «Дню»? Як бачите свою участь у них?

1.

Школа навчила мене працювати в команді та не боятися брати на себе відповідальність. Звісно ж, з’явилось вміння працювати швидко, вдумливо і так впродовж ночі. Завдяки «Дню» я стала витривалою, сміливішою та ще більш життєрадісною. Бо як тут не тішитись, коли кожен день приходиш працювати в такий колектив. ЛШЖ змінила не тільки мене, а й моє середовище спілкування. Більше, ніж впевнена, що з частиною літньошколярів продовжу спілкуватись після завершення цього місяця.

1.1.

Найбільше враження справили спікери. Знаю, шо це не кінець і на фінальний тиждень підготували справжній десерт, але зустрічі, які минули, − неймовірні. Раніше я б і повірити не могла, що матиму нагоду поставити запитання провідним журналістам українського медіапростору, послам різних країн чи керівникам закритих структур. Я навіть не могла мріяти про такий масштаб та настільки наповнені мудрістю, філософічністю, практичністю розмови.

Вихідні, організовані «Днем», теж були незабутніми. Подорож інтелектуальним маршрутом та відвідування гольф-клубу виявились пізнавальними, а в окремих випадках злегка екстремальними.

1.2.

У мене відбулись зміни  розумінні політичних та історичних процесів. На перші вплинули зустрічі зі спікерами, розмови з якими показали, що цікавитись політикою потрібно кожному свідомому громадянину, аби розуміти реальний стан справ у державі. На розуміння історичних процесів сильно вплинула книга, яку я читала ще перед школою – «Сестра моя, Софія», а потім продовжили здійснювати вплив лектори ЛШЖ-2017. Завдяки школі я відкрила для себе спектр інтересів, на який раніше я не звертала уваги, бо він видавався мені нудним та абсолютно нецікавим. Щодо соціальних та культурних процесів, то я продовжуватиму відслідковувати нові тенденції сучасності.

1.3.

Щодо журналістики – не впевнена. А от в рекламному відділі точно не все вдалось спробувати, тому в цій сфері я б хотіла продовжити роботу.

1.4.

Налагоджений процес, сповнений делайнами, цікавезними зустрічами та розмовами з приємними людьми. Це життя в домі, де тобі раді, дадуть пораду та підтримають у починаннях.

1.5.

• Не говори неправди, якщо не можеш сказати всього, що хочеш (Лариса Івшина).

• Ми себе створюємо. Життя кожного — це подорож, де ми шукаємо самих себе. Наше власне «Я» ніколи не завершується. Глибина невичерпна. У нас немає меж (Андрій Баумейстер).

• Існує 4 загрози для журналістів: моральний нейтралітет суспільства, страх займати позицію та відстоювати цінності,

корисні ідіоти, інформаційний мотлох (Мирослава Барчук).

• Слово і дії повинні йти поруч: 60 % дій, 40 % слів (Ігор Смешко).

• Якщо ви не будете відчувати себе учасниками історичного процесу, то залишитесь на периферії життя (Сергій Тримбач).

2.   

Завдяки школі я зрозуміла до якого рівня якості журналістики слід прагнути у своїх матеріалах. Я вдосконалила своє вміння ставити запитання і зрозуміла, що мені слід багато чому навчитися. Запам’ятався вислів Портнікова: «журналістика – мистецтво ставити запитання». Знаю, над цим вмінням я точно працюватиму після школи.

3.1.

Під час розмов зі спікерами ми зачепили тему вуличних університетів, і я вважаю, що це непоганий спосіб розповідати про якісну журналістику.

3.2.

Можу допомагати з пошуком партнерів, написанням матеріалів про події на Волині.

3.3.

Проект віртуальних інтелектуальних екскурсій. Це міг би бути лонгрід або відео, що відображає історичну цінність пам’яток України. Я б могла розпочати з пам’яток міста Луцька і створити лонгрід про Старе місто.