«Він хотів Україні добра... Як розумів...»

26 червня не стало Івана Степановича Плюща — Героя України, спікера Верховної Ради, секретаря Ради національної безпеки й оборони. За повідомленням ЗМІ, смерть настала внаслідок тривалого онкозахворювання. Йому минуло 73 роки.

Іван Плющ народився 11 вересня 1941 р. у містечку Борзна, що на Чернігівщині. Навчався в Борзнянському сільськогосподарському технікумі. Згодом закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

За своє життя працював і бригадиром овочівників радгоспу, і начальником ділянки, і головою колгоспу ім. Кірова та радгоспу ім. Леніна Баришівського району на Київщині, і завідувачем сільськогосподарського відділу Київського обласного комітету КПУ, і завідувачем відділу сільського господарства і харчової промисловості. Пізніше був призначений першим заступником голови виконкому Київської обласної ради, а 1990 року очолив Київську обласну раду.

На парламентських виборах у березні 1990 р. Івана Плюща було обрано депутатом Верховної Ради Української РСР від КПУ. У парламенті першого скликання (вже у незалежній Україні) Плюща призначили першим заступником Голови Верховної Ради, а після обрання Леоніда Кравчука президентом України (5 грудня 1991) — Головою Верховної Ради. 1991 року Плющ вийшов з лав Компартії.

На парламентських виборах 1994 року Івана Степановича Плюща знову обрано народним депутатом України. Як кандидат брав участь у президентських виборах 1994 року. За результатами першого туру президентських гонок отримав підтримку лише 1,24% виборців, посівши при цьому передостаннє місце серед усіх претендентів.

1996 року Плющ вступив до Народно-демократичної партії (НДП). За списками цієї політичної сили на виборах 1998 року був обраний до Верховної Ради ІІІ скликання.

У січні 2000 — Івана Плюща вдруге обрали Головою ВРУ.

Після четвертого обрання у Верховну Раду, Іван Степанович Плющ спочатку увійшов до депутатської групи «Демократичні ініціативи», в якій пробув до свого вступу 30 вересня 2003 року до фракції блоку «Наша Україна». 16 березня 2005 р. він покинув це депутатське об’єднання і вступив у фракцію Української народної партії. Наприкінці 2005 р. Іван Плющ вийшов із НДП і став співзасновником «Українського народного блоку Костенка і Плюща».

У травні 2007 року президент Віктор Ющенко призначив Плюща секретарем Ради національної безпеки й оборони. Утім, уже в листопаді того ж року зняв його із посади.

У результаті позачергових парламентських виборів 2007 року Івана Плюща (№23 у списку блоку «Наша Україна — Народна самооборона») знову обрали народним депутатом України. У парламентських виборах 2012-го як кандидат у депутати І. Плющ участі вже не брав.

«ДИРЕКТОРІЯ» / ФОТО ЛЕОНІДА БАККА

«Сумний жанр некролог..., — пише у своєму Facebook головний редактор «Дня» Лариса Івшина. — Про Івана Степановича є що сказати. Він був колоритною фігурою, суперечливою, непростою... В мене таке відчуття, що в ньому боролися два українські начала і «Мазепа», і «Кочубей» ...Був причетний до важливих рішень на початку 90-х — на користь Україні. Потім боровся з Кравчуком, наслідком чого стали дочасні президентські вибори... Недолюблював освіченіших, надмірно покладався на специфічний «мужицький розум»... Лобіював призначення Кучми прем’єром, думав, що той, у силу, як йому здавалося, невисокого рівня — буде керованим... Що з цього вийшло — ще не вся країна усвідомила. Потім «няньчив» Ющенка... Без сумніву — він хотів Україні добра. Як розумів. Як дозволяв розвиток. Як міг. ...Шкода, що більшість наших журналістів пам’ятають лише «...депутат Заєць, не скачіть по залу...» Він умів жартувати, але був радше, драматичною фігурою спроби національного відродження початку 90-х... Царство Небесне...»

Свої співчуття рідним і близьким Івана Плюща висловив і Президент України Петро Порошенко. «Пішла з життя добропорядна і чуйна людина, виважений та мудрий політик, досвідчений парламентарій і особистість із високими моральними якостями, — йдеться у повідомленні на сайті глави держави. — Іван Степанович — яскравий приклад самовідданого служіння своєму народові й Українській державі».

«Поділяю гіркий біль непоправної втрати і сумую разом з вами», — зазначив у своєму співчутті Петро Порошенко.