Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Земля, люди і трохи лісу

Як львів’яни захистили природу та свої права
14 вересня, 2005 - 00:00

Земля, інші надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об’єктами права власності українського народу.

Конституція України, стаття 13

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Конституція України, стаття 14

Останнім часом основним предметом особливої зацікавленості тих, кому «все можна», стала земля. Відчуження від держави, тобто від народу, і привласнення окремими «впливовими» особами найцінніших земельних ділянок набуло загальнодержавного масштабу. А беззаконня і безкарність, які стали запорукою успіху цього мародерства, призвели до глибокої зневіри і розчарування пограбованого народу в усіх гілках влади.

Однією з резонансних справ на Львівщині стало незаконне вилучення з Держлісфонду Брюховицькою селищною радою двох земельних ділянок площею 20 га, вкритих лісом першої групи (віднесених до лісів населених пунктів у межах Львівської міської ради з оздоровчим, відпочинковим, рекреаційним призначенням) і передача їх в оренду двом приватним структурам — «Буддизайну» і «Новобуддизайну» — з правом викупу під будівництво вілл.

Селище міського типу Брюховичі з населенням більше ніж 7 тис. мешканців, згідно з адміністративним районуванням, є курортною зоною підпорядкованою м. Львову.

Багато львів’ян не вірили у щасливий кінець цієї справи. Активними учасниками судового процесу і всіх подій, які розвивалися навколо цієї афери, були депутати Львівської міської ради Тетяна Крушельницька, Юрій Кужелюк, Данило Ярема, автор цих рядків, а також депутати Львівської обласної ради Лариса Федорів, Ігор Держко, яким було довірено в якості третіх осіб захищати інтереси громади Львова. Враховуючи те, що Брюховицька справа є типовим прикладом беззаконня у земельних відносинах, вважаємо своїм обов’язком на цьому даному прикладі довести людям можливість відстояти свої конституційні права.

Коротка хронологічна довідка

Березень 2004 р.Брюховицька селищна рада, усупереч чинному законодавству, без погодження з Львівською міськрадою приймає рішення про вилучення з Львівського Держлісфонду двох земельних ділянок площею 20 га згідно з рішенням Кабінету Міністрів України, Львівського облвиконкому, наказу Мінлісгоспу, віднесених до лісів населених пунктів із функціональним призначенням — відпочинок, оздоровлення, рекреація жителів Львова.

Червень 2004 р. Брюховицька селищна рада передає ці ділянки в оренду з правом викупу приватним підприємствам «Буддизайн» і «Новобуддизайн» під будівництво оздоровчого комплексу, дошкільних навчальних закладів і житлових будинків. Насправді фірмами тихенько затверджується проектна документація під будівництво індивідуальних житлових будинків. Розділіть 20 га землі на 7-14 соток (площа однієї садиби) і уявлятимете масштаби оборудки.

Вересень 2004 р. Головний лікар реабілітаційної лікарні (для хворих інфарктом міокарду) В. Першин зі здивуванням виявляє бетонну огорожу поруч з лікарняним корпусом. Будівництво розпочато, на деревах з’являються мітки під вирубку.

Народний депутат по цьому виборчому округу О.Гудима та депутати Львівської міськради звертаються в усі органи державної влади, Верховну Раду, контролюючі та правоохоронні служби з вимогою не допустити спланованого вандалізму.

2 жовтня 2004 р. Львівська обласна прокуратура опротестовує рішення Брюховицької селищної ради. Проте фірма «Буддизайн» незаконно відновлює будівельні роботи.

11 жовтня 2004 р. Депутати Львівської міськради терміново виїжджають у Брюховичі на сесію селищної ради, щоб бути присутніми при розгляді протесту прокурора. Сесія не відбувається, а брюховицькі депутати разом із виконкомом на чолі зі своїм головою втікають з приміщення ради, залишивши одну секретарку.

Листопад 2004 р. На таємному засіданні Брюховицька селищна рада відхиляє протест прокурора.

Грудень 2004 р. Обласна прокуратура звертається до Шевченківського районного суду Львова із заявою про визнання незаконним рішенням Брюховицької селищної ради щодо вилучення лісів 1-ї групи з Держлісфонду і передачею їх селищній раді. Шевченківський райсуд задовольнив заяву прокуратури. Брюховицька селищна рада оскаржує рішення районного суду у Львівському апеляційному суді.

25 квітня 2005 р. Апеляційний суд приймає рішення: «Апеляційну скаргу Брюховицької селищної ради відхилити. Рішення Шевченківського районного суду Львова від 14 лютого 2005 р. залишити без зміни». Голова Брюховицької селищної ради І.Сало підписує касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду до Верховного Суду України.

11 травня 2005 р. Львівська міжрайонна природоохоронна прокуратура подає у Львівський господарський суд позовну заяву про визнання недійсними рішень Брюховицької селищної ради щодо передачі земельних ділянок (лісових масивів) в оренду з правом викупу приватним фірмам «Буддизайн» і «Новобуддизайн» та договорів оренди з цими фірмами.

10 червня 2005 р. Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор порушує кримінальну справу проти посадових осіб ПП «Буддизайн», ТзОВ «Новобуддизайн» та Брюховицької селищної ради за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України «Змова».

19 серпня 2005 р. Львівський господарський суд задовольняє вимогу прокурора і скасовує рішення Брюховицької селищної ради.

30 серпня 2005 р. Надходить повідомлення з Верховного Суду України про те, що колегія суддів Цивільної палати відхилила касаційну скаргу Брюховицької селищної ради.

Коротко пояснимо: лісами 1-ї групи не може самовільно розпоряджатись селищна рада. Не можна вилучати лісові ділянки понад 10 га без дозволу Кабінету Міністрів України. Брюховичі офіційно належать до міста Львова від 1962 року, тому таких рішень без Львівської міської ради селищна рада приймати не може. Брюховицькі ліси, де відпочивають і оздоровлюються львів’яни, можуть бути у користуванні лише спеціалізованої організації, будь-яка вирубка лісів тут не допускається. Суди поскасовували незаконні рішення.

Здавалось би, справедливість перемогла, отже, проблема вичерпана. Проте виникає маса нових запитань, не давши відповідь на які, матимемо регулярне повторення подібних ситуацій. Ці відповіді повинна почути громада Львова, хворі і потенційні хворі на серцеві захворювання, яких хотіли позбавити можливості реабілітації; жителі Брюхович, щоб усвідомили, яких депутатів і селищного голову собі обрали; представники державних структур, які підписують законні та незаконні документи.

Хотілось би, щоб і Брюховицька рада дала відповідь, чому вона так уперто чіпляється за свої незаконні рішення? Чому висуває сміховинні аргументи типу: 20 га лісу становлять не одну ділянку, а дві, бо їх розділяє залізнична колія, або Брюховичі не належать до м. Львова тощо? Саме так, шановні брюховичани: ваша селищна рада позбавила вас статусу львів’ян, оскільки на суді цю тезу найзапекліше обстоювали юристи, найняті вашими депутатами та вашим селищним головою. І це для того, щоб не допустити до участі у судовому процесі депутатів, делегованих Львівською міською радою.

Загалом ситуація є копією відомих подій у Пущі-Водиці під Києвом. Проте столична Київрада, оцінивши ситуацію, швидко скасувала своє рішення і загасила скандал, а маловідомі в Україні Брюховичі судяться в усіх інстанціях, наймають адвокатів і т.ін. Можливо, з’ясувати причини такої настирливості допомогло б оприлюднення списків потенційних забудовників. У цьому мали б допомогти працівники правоохоронних органів.

Мета цього дійства — цинічного грабунку 20 га унікальної лісопаркової території з цілющими властивостями — очевидна: нахабне збагачення за рахунок продажу, по-перше, земельних ділянок під будівництво понад сотні індивідуальних вілл і, по-друге, дорогої лісодеревини — бука, сосни, дуба, які вже були вимічені для вирубування.

У процесі підготовки до судових слухань довелось ознайомитися з усіма «документами» не лише відповідача — Брюховицької селищної ради, але й Обласного управління земельних ресурсів, екології, Держлісфонду, а також міністерств екології, охорони здоров’я, Комітету лісового господарства і навіть Генеральної прокуратури. Зокрема 06.10.2004 в. о. голови Держкомітету лісового господарства з 9-го поверху будівлі комітету у Києві побачив, що це не суцільна лісопаркова зона, а лише «...невеликі окремі дерева, розміщені між житловими будинками та культурно-спортивними спорудами. Враховуючи вищесказане, об’єднанням «Львівліс» було погоджено вилучення земель лісового фонду...» (Як виглядають ці «невеликі» дерева, читачі можуть побачити на фото. — Авт. )

27.10.2004 перший заступник голови Держкомітету України з земельних ресурсів «з повагою» до народного депутата України п. О.Гудими і водночас «з турботою про задоволення потреб місцевого населення» пояснює, що «...висновки, надані Львівським головним обласним управлінням земельних ресурсів під час розгляду питань, пов’язаних з наданням земельних ділянок ПП «Буддизайн» та ТзОВ «Новобуддизайн», є правомірними».

Як бачимо, до обґрунтування незаконних рішень скромної Брюховицької селищної ради були залучені центральні відомства та державні управління. Підпис під одним із експертних висновків поставив навіть солідний титулований юрист П. Кулинич, який майже щоденно по національному радіо повчає населення, як захищати свої права у земельних відносинах від неправомірних дій чиновників і нечесних рішень.

Маємо підстави стверджувати, що «дахування» є ешелонованим і здійснювалось незалежно від зміни влади. Два місяці потому, згідно з розпорядженням тодішнього голови РНБОУ П. Порошенка, у Львові працювала комісія для розгляду резонансних земельних справ. Виявилось, що склад комісії був сформований в основному із працівників тих самих управлінь, які підписували дозволи на знищення не лише Брюховицького лісу, але й інших земельних ділянок у районі курортів Трускавця та Східниці. Більше того, ця перевірка проходила майже таємно. Комісія не поцікавилася ані документами прокуратури, де вже були порушені кримінальні справи, ані ухвалами судів про скасування перших рішень Брюховицької селищної ради. Нікого не цікавили й аргументи депутатів Львівської міської ради, які брали участь у судовому процесі як треті особи. Єдиним авторитетом для комісії був селищний голова Брюхович І.Сало, який представив поважній комісії «важливий» виправдальний документ — експертний висновок, підписаний київським ученим, про якого вже згадувалось.

Уся ця «карусель» є класичним зразком злочинів, здійснених із земельними ділянками на Київщині, в Криму, Одесі та інших найцінніших куточках України, і свідчить про безкарність та скорумпованість всієї вертикалі Держкомзему та інших державних інституцій, які свої функції щодо збереження національних багатств України розвернули на їхнє пограбування. Недаремно в історії української законотворчості зареєстрований своєрідний рекорд. Проект закону, підготовлений Держкомземом, набрав у Верховній Раді 0 (нуль!!!) голосів. На жаль, поки що зміни в цих інституціях відбуваються, в основному, методом рокіровки.

Проте є й інший важливий аспект у цій справі. Неправда, що нічого не можна довести. Неправда, що не можна відстояти свої права. Неправда, що всі чиновники однакові, і їм слід оголосити анафему.

Нескоро ця гучна справа «лихварів» мала б позитивне вирішення, якби не принципова і послідовна позиція народного депутата України від округу О.Гудими, депутатів Львівських міської та обласної рад, окремих керівників державних служб і установ та громадської думки.

Упродовж всього судового процесу, який тривав близько року, абсолютно безкорисливу фахову допомогу надавав прокуратурі та суду експерт Західноукраїнського регіонального навчального центру з питань землеустрою та містобудування Петро Коваль, беручи участь у всіх судових засіданнях.

Принципову позицію зайняв начальник обласного Управління містобудування та архітектури Львівської обласної держадміністрації Іван Олійник, який на суді аргументовано довів порушення Брюховицькою селищною радою і згаданими приватними структурами законів України у сфері містобудування та архітектури.

Повноцінну і переконливу інформацію щодо кричущих порушень Лісового кодексу постійно надавав начальник Львівської державної лісовпорядної експедиції «Львівдержліспроект» Михайло Карпа.

Високу громадянську позицію і відповідальність за життя і здоров’я хворих виявив головний лікар реабілітаційної міської лікарні Валерій Першин. Він був цілодобовим стражем лісу: кожної миті, коли там розпочинались будівельні роботи, інформував нас, і за допомогою працівників прокуратури та міліції ми зупиняли цей вандалізм.

Справою займались і продовжують займатись обласна прокуратура і міжрайонна природоохоронна прокуратура. Вони разом із працівниками обласного управління МВС України продовжують слідство з метою встановлення конкретних осіб, які брали участь у злочині, а також суми збитків, завданих державі.

Активну позицію зайняли львівські ЗМІ, представники яких ходили на судові засідання, широко висвітлювали хід процесу, блокуючи його тим самим від впливу різних «дахів».

Об’єктивно розглядали справи судді Шевченківського районного суду, Обласного апеляційного суду, суддя господарського суду І.Петрик, який аж наприкінці сьомого засідання після залучення до справи в якості третіх сторін Львівських облради і адміністрації, Львівської міськради, Львівського обласного об’єднання Держлісгосп, обласного управління земельних ресурсів, і розгляду всіх можливих аргументів виніс законне і обґрунтоване рішення.

Жоден із брюховицьких депутатів навіть не писнув на захист інтересів своїх виборців. Майже рік депутати, фахівці, управлінці змушені були за рахунок свого власного вільного часу, здоров’я, збирати десятки документів, доказів, переконань, а потім апелювати на судових засіданнях, яких було немало, аби довести, що злочин — він і є злочин. Сьогодні очевидно: ліс врятовано!

Вражає аморальність і холуйство змовників-учасників Брюховицької справи. Адже основні події відбувалися напередодні та під час президентських виборів. І тоді, коли кожен українець думав про державу і не жалів сил, щоб відстояти правду, у Брюховичах затіяли таємний земельний «дерибан». Воістину, «кому війна, а кому мати рідна!»...

Вражає зухвалість і втрата орієнтирів тими забудовниками, які не розуміють, що за гроші не купиш здоров’я, і завтра тобі, твоїм батькам, чи дітям може бути життєво необхідна та скромна лікарня, яку ти вчора сам зруйнував.

Вражає цинізм брюховицьких «слуг народу». Дорогоцінні землі селища практично розпродані, а грошей на будівництво школи так і нема. Вражає страусина позиція і байдужість деяких керівників тепер уже помаранчевої влади.

Віра ЛЯСКОВСЬКА, депутат Львівської міської ради. Фото автора
Газета: 
Рубрика: