Що нам готує новий політичний сезон

Перший же день засідання Верховної Ради (1 вересня відкрилася четверта сесія IX скликання) ознаменувався гучним скандалом: представник «Слуги народу» Гео Лерос виступив з різкою критикою президента Володимира Зеленського та керівника ОП Андрія Єрмака, за що невдовзі був виключений з фракції. Так український політикум традиційно активно розпочав осінній політичний сезон. Цього разу він матиме додаткову напругу — на 25 жовтня заплановані місцеві вибори, агітаційна кампанія до яких фактично стартувала ще в літку. Для партії влади показники електоральних симпатій не дуже втішні (в порівнянні з тим, що було рік тому), а отже тотальної перемоги чекати не варто, тим більше, місцеві вибори мають свою регіональну специфіку. І поки влада втрачає, опозиція потроху набирає, особливо її проросійська частина. Що не може не тривожити. Особливо в умовах невигідних Мінських угод і постійного тиску з боку Кремля.

Продовження реформи децентралізації і адміністративно-територіального устрою (вибори пройдуть вже в нових об’єднаних територіальних громадах і укрупнених районах) — ще одне завдання для влади. Також зараз стоїть задача прийняття бюджету на наступний рік, що в умовах економічної регресії та коронавірусу, потребуватиме додаткових серйозних зусиль. І є викликом для нинішнього уряду, конфігурація якого може змінитися. Також актуальним питанням залишається — збереження можливості приймати рішення так званою монобільшістю у Верховній Раді, в рамках якої існують різні групи впливу... Чи варто чекати довгоочікуваних реформ? Чи збережеться чинний склад уряду? Чи втримає свій базовий рейтинг Володимир Зеленський? І що взагалі нас чекає в політичному життя цієї осені?

«ОДНЕ З НАЙБІЛЬШ КОНФЛІКТНИХ — ПИТАННЯ ПРО ОНОВЛЕННЯ ЗАКОНУ ПРО ПОРЯДОК МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ОРДЛО»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— Я поки не бачу великих проблем для монобільшості, це помітно навіть по голосуваннях, які відбулися 25 серпня. У них є достатній рівень дисципліни всередині фракції, в абсолютній більшості питань близько 200 депутатів голосують за відповідне рішення, плюс, є союзники з різних фракцій, депутатська група «Довіра», близько десятка позафракційних депутатів. Проблеми виникають переважно по кадрових питаннях, де є незгода у депутатів, але не по закоонопроєктах.

Ризики у законодавчій політиці нині пов’язані з дискусіями щодо проблем врегулювання конфлікту на Донбасі, бо восени ми підходимо до певної кульмінації: є позитивна тенденція непорушення вогню на Донбасі, (хоч поодинокі порушення є, але перемир’я триває вже місяць), чого ніколи не було раніше. Питання, у тому, як події розвиватимуться далі, адже це впливає і на загальнополітичну ситуацію в країні і на переговори. В.Зеленський хоче знову активізувати переговори, провести саміт Нормандської четвірки, проте Росія традиційно шантажує і вимагає поступок, тож можуть виникнути проблемні питання. Одне з найбільш конфліктних — питання про оновлення закону про порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО, куди треба включити рішення Паризького саміту Нормандської четвірки про формулу Штайнмаєра. Безумовно, це викличе спротив, я не виключаю, що до цього критично поставляться деякі депутати зі «Слуги Народу».

З законодавчих питань буде змістовна дискусія навколо конституційного законопроєкту про децентралізацію — ця тема стратегічно одна з найбільш складних та важливих. Ми побачили, що під час карантину та кризи частина місцевого самоврядування стала проявляти відверту фронду, відбулася стихійна децентралізація в анархістському вигляді, що поставило серйозну проблему: як знайти ідеальний баланс повноважень між центральною та місцевою владою, щоб країна не перетворилася на феодально-роздроблену територію, що в умовах конфлікту з Росією дуже небезпечно? Відмовлятися від децентралізації теж не правильно, вона дала сильний поштовх розвитку самоврядування, соціально-економічних процесів на місцях, тому потрібен ідеальний баланс інтересів. Фініш законопроєкту буде вже наступного року і питання, чи знайдеться на нього 300 голосів, тому нині треба шукати союзників і балансувати текст законопроекту, а отже треба починати серйозне обговорення у пошуку цього балансу з різноманітними групами.

Традиційно осінь є періодом бюджетного процесу, який також буде непростим. На нього буде впливати два чинника, які загострюють боротьбу інтересів. Перший —  карантин, бо хоч повного закриття не буде, бо це небезпечно для економіки, питання боротьби з епідемією потребує додаткових коштів, тож у  бюджеті потрібно збільшувати витрати на медицину, і питання — за рахунок чого? Друга проблема — економічна криза. Ми не знаємо, чи закінчиться вона цього року, чи наслідки відчуватимемо в наступному, але так, чи інакше, бюджетні ресурси можуть бути обмежені, а це створить напругу.

Я б не сказав, що минулий уряд змінився у нас виключно на тлі бюджетних проблем, це було лише однією з причин. Нині є ризики, пов’язані з місцевими виборами, бо якщо партія «СН» отримає не дуже гарний результат, винним можуть призначити політику уряду. Поки що не можна сказати, що цей уряд приречений, але його сприймають як тимчасовий, він постійно в зоні ризику, особливо, на кінець жовтня-листопад, бо якраз епідемія, початок опалювального сезону тарифи, економічні проблеми, що впливатиме на їхню долю.

Не можна однозначно прогнозувати рейтинг Зеленського, ми ж бачимо, як нестандартно розвивається його рейтингова ситуація. Однак з кінця минулого року ми помітили залізну закономірність української політики, яка полягає в тому, що рейтинг будь-якого Президента неминуче знижується, що проявилося і у Зеленського. По ньому вдарило і загальне розчарування, що було у всіх попередників, також проблеми з епідемією, соціально-економічні чинники. Тенденція до зниження особливо восени є достатньо високою. Може бути цікава ситуація, якщо наприклад, виборча кампанія «СН» буде масштабною і ефективною, Зеленському вдасться активно мобілізувати органи влади, показати власну активність — можливо це позитивно вплине і зупинить зниження рейтингу на перший час. У Зеленського рейтинги йдуть хвилями — від різкого падіння (остання була після річниці), до стабілізації навесні, падіння та рівноваги влітку, ці хвилі будуть і восени.

«ВОСЕНИ ТАКОЖ БУДЕ РОЗГЛЯДАТИСЯ БЮДЖЕТ, ЯКИЙ СТАНЕ СКЛАДНИМ ДЛЯ УХВАЛЕННЯ»

Петро ОЛЕЩУК, політолог, доцент КНУ ім. Тараса Шевченка, доктор політичних наук:

— Вже намітилися деякі тенденції нового політичного сезону, які мають опосередкований стосунок до місцевих виборів, про що говорив і сам Президент на з’їзді партії «Слуга Народу». Мова йде про продовження напрямку руху до законодавства, що забезпечує референдуми та інші інструменти прямої демократії. Ухвалення закону про референдум, який би стосувався проведення місцевих референдумів, як важливого інструменту, і крім того, інституту відкликання депутатів, зокрема місцевих. Це має достатньо важливий стосунок до програми Президента, для нього досить критично показати реалізацію саме цього програмного положення, хоча ми прекрасно розуміємо, що буде жвава дискусія в парламенті, проте думаю, рішення буде зрештою ухвалено. Подібні інструменти можуть розглядатися як стримуючий орган в контексті самоврядування, бо після децентралізації місця здобувають більше ресурсів, і останнім часом все частіше претендують на самостійну політичну роль в Україні, згадайте лише чисельні конфлікти на тлі коронавірусу.

Восени також буде розглядатися бюджет, який стане складним для ухвалення, бо має забезпечити низький рівень дефіцитності, аби це не заважало співпраці з міжнародними структурами, і, водночас, не був меншим рівень фінансування підтримки обороноздатності, належний рівень забезпечення соціальних стандартів, при тому, що база для наповнення бюджету залишається обмеженою.

Проблеми, які стосувалися діяльності минулого уряду зберігаються, тим більше, що зараз накладається пандемія і світова економічна криза — це не найкращі умови, щоб збільшувати фінансування.

Уже ведуться розмови, зокрема, у фракції правлячої партії, щодо заміни в економічному блоці уряду, адже очевидно, що до нього найбільше питань. Думаю, цей уряд буде динамічним, можуть бути відставки, призначення, тим більше, що донині Кабмін досі не сформований, бо окремі міністерські посади займають виконуючі обов’язків. Ми розуміємо, що кабмін в рамках політичної системи нашої минулорічної електоральної революції не є нині центром ухвалення рішень. Все-таки, відповідний мандат одержав президент і підтвердив його на парламентських виборах, провівши більшу частину депутатів до ВР. З цього моменту кабмін перетворився на технічний, а не політичний орган.

На мій погляд, часткові скандали триватимуть у монобільшості й надалі, але це точно не буде системно. В цих умовах у них має бути стимул консолідуватися: зараз вони йдуть на місцеві вибори, важливі для усіх депутатів правлячої партії, адже перемога «СН», для мажоритарників — це збереження свого впливу в округах, для влади контрольованості ситуації, для президента — довіри до нього персонально. Це прекрасна платформа до об’єднання. Всі депутати від монобільшості добре розуміють, що вони є продуктом персонального рейтингу Президента, тож після того, як найбільш неоднозначні депутати відпадуть, вважаю, що фракція буде швидше консолідуватися. Це не означатиме, що всі голосуватимуть за будь-яке рішення, але матимуть більше консенсусів.

Рейтинг Президента відзначав декілька тенденцій до коливання, зростав, падав, піками були — перемога на парламентських виборах, зустріч в Нормандському форматі, після цього були падіння. Зараз наблизився до свого базового ядра, тобто до тих людей, які проголосували за нього ще в першому турі президентських виборів і залишаються його відданими прихильниками. Досягнувши відповідної межі, рейтинг на тривалий час стабілізується. Як показав досвід української політики за останній час, якоїсь серйозної нової альтернативи так і не з’явилося. На даний момент, альтернативу уособлюють ті самі політики,  яких Зеленський переміг півтора роки тому. Старі політичні проєкти дуже міцно зайняли електоральні ніші, нікого туди не допускають, спираються на потужний медіа-ресурс. Інформаційні медіа більшою мірою зосереджені в двох руках: Порошенка й Медведчука. Тому проєкти на націонал-патріотичному фланзі одразу придушуються потужною машиною екс-президента Порошенка, яскравий приклад «Голос», який по суті знищили шляхом постійного інформаційного тиску. На іншому фланзі міцно засіла «ОПЗЖ», вони поступово декласували усі альтернативні проєкти, наприклад,  «Опоблок» зник, як політична сила. «ОПЗЖ» важко претендувати на розширення, бо в них є обмежена електоральна ніша, але вони там сидять міцно. В такій ситуації серйозних загроз для В.Зеленського немає, бо ця конфігурація старих політиків, по суті, й зробила його президентом.