З чого починається деокупація?

Днями Верховний комісар Ради Європи з прав людини Нільс Муйжнієкс здійснив уже шостий візит в Україну і зробив низку зауважень щодо політики офіційного Києва на Донбасі. Зокрема він наголосив на необхідності дотримуватись прав людини — українських громадян. У столиці Верховний комісар мав бесіду з Президентом, міністрами закордонних справ і фінансистами, представниками спецслужб та громадськими діячами. Відвідав і окупований Донецьк, де зустрівся з так званим заступником омбудсмена «ДНР».

Для Муйжнієкса в Донецьку зробили показову виставу «мирного міста», як це не вперше відбувається під час візитів подібного рівня, зокрема і журналістів. Муйжнієкс зауважив, що з літа минулого року життя у місті стало спокійнішим і «більш нормальним». Щоправда, незрозумілим залишилось, що розуміє пан комісар під критеріями нормальності. Відомо, що в окупованих містах відбувається закономірне налагодження умов існування, тим паче враховуючи те, що бойові дії сам Донецьк не зачіпають. Але чи може бути нормальним життя, де реальну владу мають представники бандитського середовища і право як таке не існує?

На думку Муйжнієкса, в Донецьку зміцніло відчуття ізоляції. А це вже каміння в город української сторони, яка зробила все, щоб обмежити контакти з окупованими територіями. РФ досі офіційно не визнана країною окупантом, а саме на окупанта покладається обов’язок забезпечувати території. По факту в Донецьку та Луганську обертається російський рубль, а продовольчі товари на прилавках в основному російського виробництва. До того ж давно відомі численні черги на КПП з цивільних осіб, які, за словами Муйжнієкса, є «дуже-дуже довгими» з обох боків. Усе це говорить про корупційну складову такої політики ізоляції (про що, до речі, комісар не став піднімати питання), а отже, і назвати блокадою це неможна. Радше йдеться про умови для спекуляцій, які своєю чергою ставлять під сумнів — чи збирається Україна взагалі боротись за власних громадян?

Комісар заявив, що більшість гуманітарних і міжнародних організацій втратили можливість працювати на територіях «ДНР» і «ЛНР». Але він не уточнив — з чиєї вини? Нагадаємо, що недавно в газеті «День» вийшло інтерв’ю з Анатолієм Поляковим, який минулого року потрапив у полон до бойовиків, перебуваючи в складі саме гуманітарної місії. Відомо чимало випадків, коли міжнародні місії просто видворялися з Донецька й Луганська бойовиками через підозру в роботі на іноземні спецслужби.

Муйжнієкс визнав, що «складно мінімізувати ізоляцію Донбасу, адже не все — в руках України, але необхідно підтримувати контакти з людьми того регіону, намагатися втримати їхні серця і думки, бо це відповідатиме інтересам майбутнього покоління українців». Водночас комісар наголосив, що українські громадяни на окупованих територіях згідно із законодавством мають право на свої зароблені пенсії. Нагадаємо, що виплати пенсій українцям із «ДНР» та «ЛНР» було призупинено. Більш того, нещодавно було проведено рейди з виявлення тих громадян, які начебто незаконно отримували соціальну допомогу і пенсії як переселенці. «Наскільки я зрозумів, це було зроблено для того, щоб викрити випадки шахрайства з отриманням пенсій тимчасово переміщеними особами, які насправді такими не є, — сказав Муйжнієкс, — але багато невинних пенсіонерів через це страждають».

Торкнувся правозахисник і питань полонених та зниклих безвісти. Він заявив, що тортури над полоненими відбуваються з обох сторін конфлікту, але водночас зауважив, що українська влада розслідує подібні злочини.

Муйжнієкс пообіцяв оприлюднити за кілька місяців звіт щодо результатів свого нинішнього візиту, який надішлють офіційному Києву. Цей звіт матиме рекомендаційний характер. Але влада країни-члена Ради Європи, якою є Україна, повинна дослухатися до цього документа. Безумовно, ситуація на Донбасі складна для України зокрема тим, що РФ не визнає себе стороною конфлікту, хоча по факту є не лише стороною, а й джерелом війни, а Україна вимушена брати на себе всі відповідні обов’язки. Маріонетки ж, які представляють сторону окупанта, ігнорують не лише права людини, а й Мінські домовленості. Водночас щодо Донбасу українська влада має бути чітка і послідовна не лише в формальних заявах, а й розробляти конкретні кроки боротьби, якщо не за ділянки, селища та міста, то насамперед за громадян.

«ВАРТО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ДОСВІДУ АЗЕРБАЙДЖАНУ ТА ГРУЗІЇ»

Олександр КIХТЕНКО, екс-голова ВЦА Донецької області:

— Ідея блокади Донбасу, в тому форматі, як вона сьогодні здійснюється, не є ефективною. З одного боку є блокада, а з другого — розквітає контрабанда. Тобто на цьому наживається низка ділків. Я за те, щоб ми реінтегрували окуповані землі Донбасу в Україну. Для цього потрібно відновлювати цивілізовані економічні відносини з тими підприємствами, які на сьогодні зареєстровані на території вільної України і платять у держбюджет податки. Тобто вони фактично працюють на Україну. Тому блокувати їх і не давати вивозити товар— це нерозумно. Чого ми домоглися такими діями? Фактично витіснено українську гривню з тимчасово окупованих територій. Тобто зроблено все, щоб відторгнути цю територію. Отже, треба чітко визначитися — чи збираємося ми взагалі цю територію повертати?

Не треба боротися зі своїми громадянами. Треба боротися з терористами, а для цього є спеціальні служби, які мають відповідні можливості. Варто порекомендувати нашим керманичам вивчити досвід Азербайджану і Грузії, яку так часто ставлять у приклад. Вони зовсім інакше вирішують питання окупованих територій і власних громадян, які потрапили в пастку. Тимчасово відселених людей ці країни забезпечують житлом, роботою, тобто залучають їх до повноцінного життя в своїй країні. Це шлях назустріч громадянам, які не з власної вини опинились у скрутному становищі. Якщо ж ми не будемо боротися за своїх громадян, то який сенс воювати за території? На жаль, у нас з’явилося багато політиків, які носяться з ідеєю відторгнення Донбасу. Вважаю, що це — антидержавна політика, адже вона спрямована проти власних громадян.