Про міркування — «плідні та цікаві»
У своїй газеті за 4 січня 2002 року ви надрукували статтю Олександра Карпеця з Києва «Міфотворчість» — це добре, але мені дуже не сподобалося, яку ви дали передмову до цієї статті, пишучи, що «міркування О. Карпеця плідні та цікаві»?!!
Мені, наприклад, страшно читати таке міркування О. Карпеця: «На мою думку, в сучасній Україні існує ряд соціальних, економічних та психологічних передумов для появи фашизму в тому чи іншому вигляді. Втім, є ряд факторів, які поки що не дають цій тенденції розвинутись». Після такого висловлювання цей автор мав би хоча б кількома реченнями описати передумови і фактори, які сприяють і затримують появу фашизму в Україні, якщо вони дійсно присутні в сучасному українському суспільстві. Адже це дуже серйозне звинувачення проти нашого суспільства! Оскільки О. Карпець не наводить ніяких аргументів на користь цих висновків, я приходжу до думки, дочитавши статтю до кінця, що автор це написав свідомо з провокативно-спекулятивною метою для «вибілювання» реальних і теоретичних соціалізмів.
Коли в кінці своєї статті О. Карпець закликає читачів використовувати «матеріалістичну діалектику» для вирішення «комплексу економічних, соціальних та психологічних проблем сучасного суспільства, у тому числі й західного» — то це, без сумніву, розраховане на те, що читачі не знають, забули, що таке діалектичний матеріалізм. Отже: «Діалектичний матеріалізм — це філософське вчення марксизму-ленінізму, яке дає матеріалістичне пояснення світу, способів його пізнання й перетворення на основі розкриття загальних діалектичних законів його розвитку...» («Словник іншомовних слів», Київ, 1985 р., стор. 267). Якщо це філософське вчення не вберегло, не попередило від розвалу світову соціалістичну систему на чолі з Радянським Союзом (адже воно не розкрило справжніх діалектичних законів розвитку), не дало реалістичних пояснень до способів пізнання матеріалістичного світу — то хіба воно може тепер вирішити сучасні проблеми?
Уся наша біда в тому, що ми досі не підвели риску під нашим минулим, не визначили юридично, що за соціалізми: ленінський, сталінський, хрущовський, брежнєвський і «горбачовсько-перебудовчий» практикувалися у нас і яку шкоду і користь вони принесли! Якби ще в 1991 році було заборонено марксистсько-ленінську ідеологію, то аж в кінці 2001 року в українському парламенті — Верховній Раді — не довелось би з боєм приймати Земельний кодекс і боротьба з комуністично-соціалістичними пережитками у нас не тягнулася ось уже десять років!
