Яскравий, смішний, найзворушливiший...

На фотовиставці «Дня» представлено роботи професійних фотографів у специфічному жанрі репортажу. Газети просочилися сенсаціями. Для репортера важливо піймати та відобразити найбільш яскравий, почуттєвий, колоритний і незвичайний момент.

На мій погляд, у репортажній фотографії перемагають знімки, до яких фотограф додав трохи творчості. Він не просто спостерігає, а передає відчуття тієї людини, яка на фотографії знаходиться в центрі уваги. Хочеться відмітити фотографію «Через ту бандуру» (автор Анатолій Медзик), на якій зображено немолодого бандуриста та його бандуру. З фотографії відчувається дуже добре,.. як бандура набридла бандуристу. Вдалий момент спіймано десь на грані роздратування і втоми. А на фотографії Юрія Юсупова «Дама серця» показано зустріч під парасолькою лицаря в латах і його супутниці. Ніжність і сила додають приємного емоційного відтінку фотографії.

Репортаж — це не тільки прийняті сюжети, спортивна і політична хроніка. Це також зустріч із людьми, які з тих чи інших причин віддалені від суспільства. Ми їх не бачимо, але вони є, вони існують зі своїми думками та почуттями. Фотографи привертають увагу громадськості до дитячих будинків, які потребують підтримки держави та грошовитих покровителів. Яскраві особистості є там, де їх ніхто не бачить, — фотографія Миколи Лазаренка «Дитячий будинок» передає через простий погляд внутрішній світ дитбудинківського хлопчини. Безвихідь і глибокий смуток — ось що відчувається на фотографії «Біль» Сергія Старостенка.

Дві чорно-білі фотографії — Олександра Гордієвича «Перший хлопець на селі» і Сергія Глабчука «Крок у бізнес» — сфотографовано двома різними людьми, але складається враження, що фотографії знімав один фотограф.

Знімки дуже схожі між собою — молодий парубок, який задьористо посміхається, цілком задоволений собою і юний бізнесмен, який тягає папір на приймальний пункт у в’язці за спиною.

Ну, а хіба можна не помітити жартівливий момент, коли фотоапарат тремтить у руці від внутрішнього сміху і... зробити твердий якісний знімок. Ви гадаєте, що священики не люблять фотографувати? А якщо це великі священики, ну зовсім великі і маленький фотоапарат у пухких руках? Фотографія Юрія Москаленка «Фотокор» вражає співвідношенням розмірів і форм — напад почуття гумору вам забезпечено.

Фотографія Володимира Гончара «Маестро Володимир Співаков» яскраво виражає те, що ми називаємо словом «Дар». Творчість народжується від натхнення, і щось вище допомагає нам на шляху. Фотографія високої духовності.

Одна фотографія на виставці чомусь висіла окремо на стіні. Це фотографія Віктора Марушенка «Новий день». (Її місце в експозиції пояснюється тим, що цей знімок протягом п’яти років є символом нашої виставки. — Ред. ) Кожен чоловік знає, що десь є та жінка, яку він шукатиме все життя і обов’язково колись знайде. І не випадково... настане «Новий день». День ранкової радості.