Громадяни проти надзвичайної бідності
Двадцять років тому стихійний рух на чолі з «Ротарі Інтернешнл», добровільною організацією, що нараховує приблизно 1,2 мільйона членів у більш ніж 200 країнах, вирішив розпочати атаку. У середині 80-х рр. ХХ століття нараховувалося понад 300 000 випадків захворювання на поліомієліт на рік у всьому світі, незважаючи на фактичне зникнення хвороби в найбільш багатих країнах, де вакцинація стала звичайною справою. Клуб «Ротарі» поставив собі завдання постачання вакцини бідним людям у регіони, де система охорони здоров’я розвинена слабо або зовсім не існує. Члени клубу мріяли не тільки скоротити кількість випадків захворювання на поліомієліт, а й повністю викоренити цю хворобу. Це завдання зараз близьке до здійснення.
Замість того аби чекати, поки політики почнуть боротьбу з поліомієлітом, члени клубу взяли відповідальність на себе. Через декілька років до руху приєдналася Всесвітня організація охорони здоров’я, а потім і інші міжнародні організації та країни-донори, створивши тим самим коаліцію офіційних і приватних організацій, які сьогодні підтримують підхід клубу «Ротарі». До 2006 року кількість захворювань на поліомієліт істотно скоротилася й становить менш як 3000 випадків на рік.
Повне знищення цього захворювання вже близьке, але все ще важкоздійсненне, бо останніми роками в декількох країнах траплялися невеликі спалахи захворювання. У деяких випадках, таких як північна Нігерія, суспільний опір вакцині не дозволив належно допомогти населенню. Залишилися також точки поширення поліомієліту в Індії, Пакистані та Афганістані. До деяких інших країн хвороба час від часу заноситься мандрівниками з регіонів, у яких поліомієліт поки ще не знищений. А в рідкісних випадках сама вакцина не спрацьовує й приводить до інфікування.
Однак, незважаючи на складність знищення останніх вогнищ захворювання, прогрес у боротьбі з поліомієлітом має історичних характер. Ще важливіше те, що ініціатива клубу «Ротарі» щодо знищення поліомієліту піднесла урок, як можна боротися з надзвичайною бідністю, голодом і різними захворюваннями. Навіть за відсутності дій із боку політиків, свідомі люди й добровільні організації все ще можуть міняти світ. Секрет полягає в тому, щоб зв’язати сміливу ідею з практичною і дієвою технологією, а потім просувати цю ідею та технологію за допомогою масових громадянських дій.
Ці ж самі уроки можуть бути застосовані й відносно Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ) — задач щодо боротьби з бідністю, хворобами й голодом, прийнятих світовими урядами 2000 року. ЦРТ сміливі, але досяжні. Наприклад, вони закликають скоротити до 2015 року пропорцію світового населення, яке пережило хронічне недоїдання 1990 року, й зменшити рівень дитячої смертності на три чверті. ЦРТ також передбачають боротьбу з такими бідами, як смертність матерів під час пологів, брак чистої питної води й смертельні захворювання, такі як малярія, туберкульоз і СНІД.
Як і у випадку з поліомієлітом, боротьба з голодом, хворобами та браком чистої води й систем каналізації може вестися за допомогою практичних і дієвих технологій. Власне кажучи, ці технології настільки дієві, що здатні допомогти сім’ям, які живуть сьогодні в бідності, позбутися її раз і назавжди.
Візьмемо, наприклад, ситуацію з голодом в Африці. Більшість африканських фермерів, працюючих на невеликих ділянках, виробляють недостатньо їжі, щоб прогодувати свої сім’ї, і тим паче щоб отримати з них прибуток. Корінь проблеми полягає в тому, що африканські фермери дуже бідні, щоб придбати найпростіші сучасні технології (включаючи високоврожайні сорти с/г культур, добрива й локальні системи водопостачання), які допомогли б їм подвоїти, а може й потроїти обсяги виробництва продуктів і товарну частину врожаю.
Технологія, таким чином, не набагато складніша, ніж вакцина від поліомієліту. Якщо такі організації, як «Ротарі Інтернешнл» допоможуть африканським фермерам придбати по 50 кг необхідних добрив і по 10 кг вдосконаленого насіння, ефективність фермерських господарств підвищиться достатньо для того, щоб позбавити сім’ї фермерів крайнього голоду й допомогти їм почати трохи заробляти.
Подібні практичні підходи можуть вирішити багато ключових проблем, що спричиняються крайньою бідністю. Наприклад, рівень смертності та захворювань, що викликаються малярією, може значно знизитися за допомогою застосування сіток від комах для ліжок і протималярійних медикаментів. Протималярійна сітка для ліжка коштує лише 5 доларів, служить 5 років і призначена для захисту двох дітей. Таким чином, усього лише за 0,5 долара на рік кожна дитина може бути захищена сіткою для ліжка. А ліки, які коштують 1 долар, можуть вилікувати малярію, якщо дитина заразиться, незважаючи на сітку для ліжка. Але сітки для ліжок і протималярійні ліки не потрапляють до людей, які потребують їх, тому що ці люди дуже бідні.
На щастя, Американський Червоний Хрест та інші організації наслідують модель клубу «Ротарі» й використовують приватні пожертвування й роботу добровольців, аби заповнити прогалину, залишену політичними лідерами. Червоний Хрест працює в усій Африці у співпраці з іншими організаціями, які сьогодні безкоштовно роздають сітки для ліжок бідним сім’ям, так само, як клуб «Ротарі» розповсюджував вакцини від поліомієліту.
Для добровільних організацій настав час широкомасштабних дій, аби втілити ЦРТ за допомогою приватних ініціатив. Не варто чекати політиків. За короткий період часу громадяни світу можуть здійснити глибокий прорив у боротьбі з хворобами, голодом і бідністю. Тоді й політики заворушаться.
Успіх полягає в практичності, сміливості й особливо в прихильності заможних добровольців, готових пожертвувати своїм часом і грошима, щоб надати практичну допомогу (у формі високоврожайного насіння, добрив, медикаментів, сіток для ліжок, систем водопостачання та матеріалів для побудови шкіл і лікарень) найбіднішим людям світу.
Джеффрі САКС — професор економіки та директор Інституту Землі при Колумбійському університеті
