Студентські ракети прокладають дорогу в космос

Студентська ракета класу CanSat вийшла на задану висоту й за два кілометри від Землі від неї відокремилися два супутники. Успішний старт ракети — результат майже дворічної роботи команди фахівців і студентів ДНУ імені Олеся Гончара, ОО «Ноосфера» і Національного центру аерокосмічної освіти молоді України, повідомляє інформаційно-аналітичне агентство Дніпровського національного університету. За пуском ракети спостерігали за допомогою автоматичної станції «Робот», що дає змогу відстежувати телеметрію з супутників. Це перше випробування станції, раніше зйомки телеметрії проводилися вручну. Другий запуск також відбувся в штатному режимі з виконанням поставлених завдань: супутники зібрали і передали необхідну інформацію та спустилися на парашутах на землю. «Це був другий етап проекту запуску студентської ракети, який реалізується в нашому університеті, — каже ректор ДНУ ім. Олеся Гончара, член-кореспондент НАНУ Микола ПОЛЯКОВ. — Перший етап закінчився запуском ракети-демонстратора в квітні минулого року. Одна з ракет, які планують запустити, була підготовлена як прототип носія для запуску університетських дослідницьких апаратів на висоту до 3 км. Після торішнього старту було доопрацьовано конструкцію ракети, двигун, змінено характеристики палива. Також виготовлено другу ракету, яка має здійснити підйом на висоту до 7 км».

У світовій практиці команди студентів університетів і коледжів готують невеликі супутники масою 330—350 г і виводять їх ракетами на висоту від 2 до 3 км. За допомогою парашута ці супутники потім спускаються на землю. У планах команди ДНУ — стати організаторами таких всеукраїнських або навіть міжнародних змагань. «Наприклад, студенти Каліфорнійського університету нещодавно запустили ракету такого самого класу на висоту 103 км. Вони досягли космосу. В нас теж є такі амбітні плани, — розповідає один з кураторів ДНУ ім. Олеся Гончара, керівник лабораторії «Космос» Інжинірингової школи «Ноосфера», кандидат технічних наук Олексій КУЛИК. — Головне полягає не лише в тому, щоб вивести ракету чи супутник у задану точку, а й у реальному часі виконувати певні виміри, передавати інформацію. Тобто запуск студентської ракети має завершений цикл: створення носія, систем спостереження за польотом, систем прийому інформації з ракети під час польоту, конструювання та виготовлення корисного навантаження — дослідницького мікросупутника типа CanSat і систем, які від нього приймають інформацію». В ДНУ ім. Олеся Гончара розповідають, що організаційну підтримку молодим ракетникам надало керівництво «Південного машинобудівного заводу» і  «Павлоградського механічного заводу». Обидві організації зацікавлені в співпраці з вишем у справі підготовки фахівців для розробки та виготовлення нових ракетних комплексів і ракетно-артилерійського озброєння.