Світлі контури творчості

Це — наймасштабніший мистецький проект довкілля в Україні, де художники  образно виявляють різноманітні смисли ландшафтних структур , форм, прихованих ідей оточуючого простору.

«Простір Прикордоння», за словами одного з ініціаторів та керівника проекту Ганни ГІДОРИ, — це, передовсім, незримі кордони між віками: тут, на крутому березі Псла, колись були розташовані скіфські городища, сарматські поселення, віками жили слов’яни. А ще — проходили торговельні каравани по одній із гілок Шовкового шляху, про що свідчать розкопки численних верблюжих кісток.  «Представлене тут мистецтво також перебуває на порубіжжі:  між галерейним та ландшафтним. Для потреб митців із навколишніх міст і сіл щороку звозяться дерева, повалені буревіями, чи ті, які підлягали санітарній вирубці. А вже наші художники надають їм нове, мистецько-образне життя», — зазначає Ганна Гідора.

Учасників цьогорічного ленд-арт-симпозіуму було близько двохсот. Деякі з них поділилися своїми враженнями спеціально для «Дня»:

Данило КОВАЧ, м. Ужгород:

— Я тут в перше і вже встиг закохатися в ці краєвиди. Відчуваю потужну енергетику землі. Приємно бачити художників з усієї України. Мені було дещо дивним на північному сході України побачити схожі пейзажі із тими, які оточують нас, в Карпатах: круті схили, заповідні неорані землі, ліси...

Катерина БУЧАЦЬКА, м. Київ:

— Мені дуже подобається атмосфера творення, яка тут присутня. Кожен, звісно, творить індивідуально, а за кілька днів просто неба виростає великий виставковий проект, складений з десятків різних поглядів митців. Хоча, попри те, що кожен із нас по завершенні представляє свій проект усім присутнім, не завжди вдається пояснити його значення, адже дуже часто основна його суть так залишається в серці художника.

Віолетта ТЕРЛИГА, м. Харків:

— Попри те, зрозумілі ми для загалу чи ні, я переконана, що все одно людям потрібно прививати естетику. Наше суспільство в більшості своїй, досі не має щеплення мистецтвом. На жаль, багато вдовольняються сурогатом, штучними речами, чужим, прийшлим, не нашим... А наше — ось воно, поруч. Тільки сфокусуйте свій погляд і побачте його.

Христина КОВАЛЮК, м. Львів:

— Навколишня атмосфера надихає на створення цікавих об’єктів, а ще більше — спостерігати за природніми явищами. Такого просторого неба я не бачила більше ніде! Додайте до цих вражень єднання з природою ще й те, що тут немає інтернету, майже відсутній мобільний зв’язок... Тому є можливість зосередитися на навколишньому середовищі, на своєму внутрішньому світі.

Ганна КОХАН, м. Суми:

— Я вперше приїхала до Могриці з мамою 1997 року, дванадцятилітньою дівчинкою. Мама разом із Г. В. Гідорою задумали цей проект під щасливою зорею. Намагаюся тут бути чи не щороку.  Незмінно демонструю тут свої повітряні світильники, якими щораз намагаюся здивувати. Нинішнього року моя робота має назву — «Діалог». Нашим людям так важливо чути одне одного, нам так потрібен діалог, в якому завжди народжується щось значиме й вірне.

***

Ленд-арт (мистецтво довкілля) та Могриця вже давно стали словами-синонімами. Це — одне із помітних культурних явищ в Україні, де можна ознайомитися з мистецтвом сучасних українських художників просто неба, серед чарівної природи на високих берегах Псла і ще раз переконатися, в якій дивовижно красивій країні ми з вами живемо!