Він убиває мовчки

Минулими вихідними на вулиці вийшла молодь у химерних костюмах, щоб відсвяткувати Хеловін. Зловісна клоунада в тих чи тих формах триватиме й цього тижня.

Ця традиція має відповідник у кіно: американський кіносеріал жахів «Хеловін», заснований режисером Джоном Карпентером і продюсером Мустафою Аккадом. Головного антигероя циклу — холоднокровного й безмовного вбивцю в білій масці — звати Майкл Майєрс.

Усе почалося 1978-го, з оригінального «Хеловіна». У містечку Хедденфілд напередодні свята шестирічний Майєрс вбиває свою старшу сестру Джудіт. 15 років по тому вже дорослий Майкл втікає з психіатричної лікарні й повертається в рідне місто знову наприкінці жовтня, щоб переслідувати групу підлітків, поки живою не залишається тільки школярка Лорі Строуд. Тим часом психіатр Майєрса, доктор Луміс, вирушає на пошуки свого небезпечного пацієнта. Події зриваються у вир все більш моторошного насильства.

Успіх «Хеловіну» інакше ніж сенсаційним не назвеш. При бюджеті в 325 000 доларів фільм зібрав 47 000 000 тільки в США, що зробило його однією з найприбутковіших незалежних стрічок в історії. Недивно, що Карпентер 1981 року зняв «Хеловін 2». Цього разу Майєрс винищує персонал цілого шпиталю. Закінчується все стріляниною, вибухом, пожежею — тобто елементи зовнішньої видовищності посилені, але загалом обидві частини склали гідний екранний диптих.

Перевага перших двох «Хеловінів» у тому, що, окрім надзвичайно винахідливого карнавалу насильства, Карпентер продемонстрував ще й віртуозне володіння кінематографічною формою, що виявилось у його вмінні нагнітати й найнесподіванішим чином розряджати напруженість (загалом вплив Хічкока з його прийомом саспенсу тут дуже помітний), згущувати атмосферу до межі істеричного зриву, бити по нервах вдячного глядача мімікою та рухами акторів, музикою й шумами, гіпнотичними сутінками в кадрі. Не дивно, що обидва фільми вже при житті автора набули статусу класики, а закладених у них ідей вистачило для народження «слешеру» — окремого виду кіножахів про серійного вбивцю підлітків.

Популярність перших двох частин робила вихід чергового продовження лише питанням часу. Джон Карпентер погодився стати продюсером проекту, однак висунув умову, щоб новий фільм не мав нічого спільного з попередніми історіями. Тож «Хеловін 3: Сезон відьом» (1982, Томмі Лі Воллес) розповідав не про Майєрса, а про маніяка-полковника, який виробляє на власній фабриці іграшок маски для Хеловіна з магічним чіпом, який спрацьовував при показі спеціальної реклами по телевізору, внаслідок чого дитина, яка носила маску, гинула надприродним способом. «Хеловін-3», звісно, поступається оригіналу. Але режисер під керівництвом Карпентера зміг досягти настрою сталої параної в кадрі, прицільно використовуючи страхи, пов’язані з маніпулятивною міццю телебачення. Безжальні роботи-ляльки з невинними обличчями, отруйні павуки та змії, що виповзають просто з голів жертв, реклама як зброя масового знищення, жорстока іронія фіналу — у Воллеса вийшла сучасна страшна казка, в якій перемога над злом неочевидна, бо саме зло, по суті, є бажаною частиною нашого комфорту.

Нічого цікавого не можна сказати про «Хеловін 4: Повернення Майкла Майєрса» (1988), «Хеловін 5: Помста Майкла Майєрса» (1990) і «Хеловін 6: Прокляття Майкла Майєрса» (1995). Карпентер уже не контролював зйомки, а нові продюсери віддали перевагу стандартному атракціонові лиходійства. Трохи краща ситуація з «Хеловіном: 20 років по тому» (1998) й «Хеловіном: Воскресіння» (2002). В них, як і в Карпентера, роль сестри Майєрса зіграла Джеймі Лі Кертіс, сюжет продовжує перші частини, але решта — набір жанрових банальностей.

По-справжньому свіжа кров влилася у франшизу 2007-го: режисерське крісло «Хеловіну» посів Роб Зомбі (справжнє ім’я — Роберт Каммінгс) — відомий американський рок-музикант, а роль доктора Луміса виконала жива легенда Голлівуда — Малкольм Макдавелл. Каммінгс-Зомбі вніс у образ Майєрса несподівано нові барви, змалювавши життя останнього як історію хвороби. Майкл — душевно скалічена дитина, що зростала в просякнутій насильством родині, багаторічний пацієнт психлікарні, який почав ховати обличчя під масками через відразу до світу. Незвичне олюднення привабило глядачів, картина чотирикратно окупила свій бюджет.

На жаль, знятий Робом Зомбі 2009 року «»Хеловін 2» виявився геть невдалим, викликавши обурену реакцію Карпентера.

Можливо, це стало останньою краплею, але вже підтверджено, що 2018-го, на честь 40-річного ювілею початку франшизи, з’явиться пряме продовження фільмів 1978 і 1981рр. — «Хеловін повертається». Виконавчим продюсером виступить Карпентер, режисером — 43-річний Девід Грін — майстер арт-хаузних драм і комедій, призер європейських фестивалів, який ще не працював у жанрі хорору; інтригуюче співробітництво.

Чи є шанси у вбивці в масці вийти на пенсію? Навряд. Насильство — безвідмовний атракціон, а люди й надалі щоосені вдягатимуться в божевільні костюми, щоб лякати й висміювати одне одного. У цьому ритуалі Майєрс посідає місце якщо не божества, то головного демона точно. Абсолютно нейтральна маска без пристрастей і корисливих мотивів. Смерть із найближчого балагана, розбитого на міській площі.