Ігри невігласів
Ось і реакція "патріотичної спільноти" на обшуки квартири Саакашвілі не забарилася. "Хлопці на передовій, кидайте все та їдьте на Київ. Досить захищати шоколадного баригу!". Такі звернення вже ширяться соцмережами, демонструючи нам "ху є ху" в боротьбі нанайських хлопчиків за український престол. Одні стрімлять зі сходів біля квартири, розповідаючи, що обшук відбувається без присутності адвоката, другі закликають кидати зброю, тому що, мовляв, ніякої війни з агресором нема, а є "шоколадний барига", якого армія захищає від народу. «Народу Донбасу" треба розуміти? Я нічого не переплутала?
Все це вкладається в єдину картину невігластва та злочинної дурості, до якої звикли вдаватися українські політики на шляху до влади. Чи хочуть Саакашвілі та його группа підтримки поразки України? Скоріш за все ні. Вони хочуть перемоги собі. А про Україну їм думати ніколи. Ворог користається нашими власними вадами. Завжди так було і так буде. Саакашвілі та його група товаришів свідомо відмовляються діяти в політичній площині. Багато місяців вони влаштовують політичні перфоманси та епатажні вистави, не даючи країні шанса оговтатися від інформаційного тарану. Але і влада - не люблю цього узагальнення, тим не менш змушена його застосувати - влада теж свідомо іде на порушення закону та демонстративні акції. Їм теж байдуже, як все це буде сприйняте суспільством.
Ми не знаємо, чи були запрошені адвокати на обшук. Ми не знаємо, чи дотримується СБУ закону. Ніхто не говорить від імені цієї установи та не пояснює громадськості, що відбувається. Обидві сторони прямо чи опосередковано намагаються використати схильність українців до повстань в своїх цілях. Інтернетами розповсюджуються хвилі вигідної для кожної із сторін інформації, яка зусиллями тролів та найманців від журналістики перетворюється на зброю массового ураження. Жодна зі сторін Міхогейта не поважає українців, але кожна закликає повірити їй, як останній надії на спасіння. Це тільки спричиняє інформаційну дезорієнтацію суспільства, чим і користається ворог, розповсюджуючи заклики до хаотизації України.
Ми бачили надання громадянства "з барського плеча", потім позбавлення громадянства, перекриття кордону, зупинку потяга, видворення з країни грузинів, до законності якого теж є багато питань. Ми бачили Міхомайдан, який є нічим іншим, як образливим карго відторенням найдраматичної сторінки української новітньої історії. Вся країна в онлайн режимі кілька місяців спостерігає за війною силових відомств. Тепер СБУ займається Саакашвілі, поки недоторканими є фінансово-диверсійні групи, з нетрів яких фінансуються російські агенти впливу в Україні. Україна бачила стільки брехні та напівправди за останній час, що страшно й уявити. Варто піднімати на революційні штандарти гасло: «Повернемо здоровий глузд народу!», інкше ризикуємо перетворити країну на психлікарню.
Проблема цієї ситуації в тому, що будь-яке невігластво ласих до влади лігіонерів спирається на неповагу представників української влади до закону та їх намагання використовувати державні інститути за для власних цілей. В цій історії немає сторін, приставши на які українці зможуть повернути країну на конструктивний шлях. Тут немає вибору Порошенко, чи Саакашвілі. Тому що протилежністю беззаконню, маніпуляції інформаційними приводами, нехтуванню безпекою країни за для красивої гри має бути відповідальність, стратегічне мислення та жага до перемоги. Ні, не своєї на виборах. А України в цивілізаційній війні з Московією.
