У Львові померла почесний директор Наукової бібліотеки ім. Стефаника Лариса Крушельницька
Сумна звістка надійшла у неділю, 12 листопада. Археолог, бібліотекознавець, доктор історичних наук, професор, Лариса Іванівна Крушельницька відійшла у Засвіти на 90-му році життя. Дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, член суспільно-громадського клубу «Львівська бесіда», Львівського клубу ЮНЕСКО, літератор-публіцист, лауреат Міжнародної премії ім. Олени Теліги… Коло фахових, культурних і громадських зацікавлень цієї достойної і дуже гарної жінки – безмежне. Але про неї завжди говорять передусім як про гідного нащадка двох шляхетних галицьких родин – Крушельницьких і Левицьких, знаного в Україні й далеко за її межами вченого-археолога, директора Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника та автора книжки «Рубали ліс» (Спогади галичанки). І завжди наголошують: все в дуже складному із самого дитинства житті Лариси Крушельницької освячено великим і святим іменем – Україна.
«Сумуємо з родиною, друзями, колегами. Лариса Крушельницька написала цілу епоху в історії нашої наукової бібліотеки. Такі освічені люди, як Лариса Іванівна, творять не сьогодення, а майбутнє, за що ми щиро вдячні. Співчуваємо усією громадою», – зазначив міський голова Львова Андрій Садовий.
Соціальні мережі рясніють співчуттями родині.
Богдан Панкевич, Почесний консул Королівства Нідерланди у Львові: «Відійшла жінка, яка уособлювала цілу епоху. Справжня галицька еліта. Вона добре знала, що собою являють поляки, німці, росіяни і як з ними варто поводитися. Знала на власному досвіді – якби ж то наші державні діячі її слухали. Бо щоб її розуміти, самому треба було бути елітою. Це була неймовірна жінка – вічно молода, яскрава, темпераментна. 100% галичанка з відповідною іронією до всього нафталінно-серйозного. І дуже принципова у справді серйозних питаннях. Зразок для наслідування всім нам. Помолімося за її душу. Вічная пам'ять!».
Данило Ільницький, науковий співробітник Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича: «Померла Лариса Крушельницька... Людина, яка прожила надзвичайно важке, але надзвичайно гарне життя... Відома вчена, талановита письменниця, авторка ключової для історії української культури книги спогадів "Рубали ліс"... Людина з добрим почуттям гумору та вмінням іронізувати, з яким вона виростала у міжвоєнному Львові... Справжня представниця знаменитої династії Крушельницьких, єдина вціліла з неї у жахіттях сталінських репресій... Людина, що мала добрий естетичний та інтелектуальний смак... Людина, що мала свої позиції і ніколи не мала страху їх висловлювати... Разом з тим мала рідкісну здатність дискутувати з іншими на рівні, достойному свого родинного походження... Мені випала велика приємність немало спілкуватися з Ларисою Іванівною, і мені хочеться дуже і дуже подякувати їй за цікаві думки, за тепло і гостинність, за довіру і віру, за відчуття переємності львівського культурного середовища... Разом із сумом і щемкістю у серці, я щасливий пригадувати наші розмови, її настанови та акценти, мати частинку її живого образу у собі, і цей образ буде зі мною завжди... Світла пам'ять!».
Юрко Волощак, архітектор і громадський діяч: «Світла пам’ять видатній багатогранній особистості, мисткині, ученій – археологу, історику, письменниці. Співчуття родині і близьким».
Чотири роки тому, до 85-річчя Лариси Крушельницької, «День» публікував матеріал «Аристократка за духом» (див. часопис №62 (2013) від 4 квітня), в якому, зокрема, йшлося про те, що Лариса Іванівна – велика жінка, велика українка і що всі ми разом маємо низько уклонитися їй за гідне і шляхетне продовження родинних традицій духовної нескоренності та утвердження високого взірця діяльного, а не словесного, патріотизму, за її дбайливе ставлення до культури національної пам’яті.
«День» висловлює щире співчуття родині Лариси Крушельницької.
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів
