Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мiй народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?
Михайло Коцюбинський, громадський діяч, класик української літератури

У Львові представили видання про екслібриси ХІХ–ХХ століть

18 травня, 2018 - 12:23
Фото Андрія КУБ'ЯКА

Презентація тритомника «Український книжковий знак ХІХ–ХХ століть: каталог колекції Степана Давимуки» відбулася учора, 17 травня, у Національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника. І йшлося на ній про те, що станом на нині – це найповніший реєстр українських екслібрисів, сформований із урахуванням найновіших вимог наукового опрацювання мистецьких творів і великої джерельної бази.

Над виданням співробітники Бібліотеки Стефаника працювали три роки.  Упорядник і автор вступної частини – Лариса Купчинська; науковий редактор – Лідія Сніцарчук; група наукового опрацювання мистецьких творів – Роксолана Вдовичин, Ольга Греськів, Лариса Купчинська, Маріанна Мовна, Руслана Охримович, Ольга Стецко.

Тритомник добре ілюстрований – містить 3000 репродукцій, відтворених зі збереженням розмірів оригіналів. Аби полегшити працю з каталогом науковцям, викладачам, студентам, музейникам і, зрештою, всім поціновувачам історії та культури українського народу, редколегія підготувала й покажчик власників книжкових знаків.

«У вступі до видання розглянуто особливості розвитку українського книжкового знаку ХІХ—ХХ ст., його символічно-алегоричну образність, визначені суспільно-політичними обставинами і національно-визвольними змаганнями,  – розповідає Лариса Купчинська. –  Розкрито становлення в екслібрисі національного виразу, утвердження символу-знаку високого ідейного змісту, який змінює суспільство. Доведено, що в українському екслібрисі присутні найрізноманітніші образи, але домінує лише невелика їхня частина. Підтверджено, що він, будучи далеким від достовірно точного відображення навколишнього світу, виступає кращим прикладом асоціативної системи побудови образів. Усі екслібриси мають оригінальне вирішення того чи іншого образу, як правило, максимально лаконічне. Кожен з них є свого роду символом-знаком, надійним засобом перетворення, передачі і збереження інформації, актуальної упродовж десятиліть для українського народу, а відтак укорінення її у свідомості наступних поколінь».

Залишається додати, що політик, екс-народний депутат, доктор економічних наук і колекціонер Степан Давимука подарував свою збірку книжкових знаків Бібліотеці Стефаника, а це – 12 342 твори, виконані світової слави, а також маловідомими художниками, ще 2014 року. А на презентації особливий наголос робився на тому, що колекція Давимуки – найбільша така збірка, подарована у фонди держустанови.

Привітати Степана Давимуку прийшло багато знакових особистостей. Серед присутніх – народні художники Михайло Демцю та Петро Сипняк, ректор Львівської академії мистецтв Володимир Одрехівський, професор, історик мистецтва Роман Яців, фахівець у галузі архівознавства та геральдики, історик  Іван Сварник, доктор фізико-математичних наук, академік, почесний громадянин Львова, екс-нардеп Ігор Юхновський, також – ще кілька колишніх колег Давимуки по Верховній Раді… 

А сьогодні у бібліотеці можна оглянути виставку з колекції Степана Давимуки, яку підготували Лариса Купчинська та Юрій Мердух

«Степан Давимука близько тридцяти років співпрацює із Науковою бібліотекою імені Стефаника, поповнюючи її фонди унікальними творами», – говорить Лариса Купчинська. І додає, що до числа перших подарованих Давимукою раритетів належить ліногравюра Софії Караффи-Корбут «Гомін Верховини: співанник» (1961). Також серед подарованого – рідкісна бронзова плакета «Тарас Шевченко» Михайла Паращука та багато чого іншого. 

Вже цього, 2018 року книгозбірня отримала від колекціонера понад сорок дереворитів Стефанії Гебус-Баранецької, усі ілюстрації Софії Караффи-Корбут до «Кобзаря» Тараса Шевченка і «Лісової Пісні» Лесі Українки та тридцять творів Леопольда Левицького.  

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів.

Фото Андрія КУБ'ЯКА.

Джерело: День

Новини партнерів

Loading...