Гарячі теми:

У Львові демонструють освіжувач повітря XVIII століття

31 березня, 17:21

Автор цього надзвичайно красивого, вишуканого, пишного оздобою твору мистецтва – ароматниці попурі – відомий німецький скульптор-мініатюрист, яскравий представник мейсенської мануфактури, знаний своїми роботами у галузі керамічної порцелянової пластики, головний художник-модельєр підприємства , котре належало курфюрсту Саксонії Августу ІІ Сильному, Йоган Іоахім Кендлер (1706 – 1775).

Як розповів «Дню» завідувач сектору експозиції Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України Андрій Колотай, майстер, скульптор епохи Рококо Кендлер створив цілу низку типів декору і прийомів моделювання, які мали великий вплив на розвиток галузі художнього фарфору. «Спектр зацікавлень Кендлера був дуже широким, – зазначає науковець. – Він виготовляв ароматниці, корпуси для годинників, столові сервізи на багато персон, різножанрові статуетки персон тих часів... Кендлер зажив слави доброго і модного майстра ще за життя – його роботи купували знатні родини, і це було ознакою дуже високих статків. Творче кредо Кендлера – «З фарфору можна зробити все!», що, власне, він і підтверджував своїми філігранними роботами».

Ароматниця заввишки метр. Важить близько 20 кілограмів. Складається з двох частин. Складна у транспортуванні. «Польські музейники просили у нас випозичити ароматницю на тимчасове експонування, але ми відмовили їм, бо важко отакі делікатні речі пакувати і перевозити», – говорить А. Колотай. Додаючи, що особисто в нього цей шедевр Кендлера асоціюється з твором ювелірного мистецтва, бо кожну деталь у ньому «просмаковано, продумано», і це – титанічна праця.

На ароматниці попурі – неймовірна кількість квітів (і весняних, і літніх, й осінніх). До флори Майстер додав і деяких представників фауни, якщо точніше – комах (метеликів і жуків). І ця ну дуже гарна ваза, за задумом Кендлера, мала не тільки декоративне, а й ужиткове значення, бо не тільки прикрашала будь-яке помешкання, стоячи на консольному столику при стіні, а ще й освіжала атмосферу. «Всередину вази заливали спеціальну рідину, наприклад, з есенцією пелюсток троянд, яка, випаровуючись через отвори у кришці, наповнювала повітря пахнотами», – тлумачить Андрій Колотай. І додає, що науковці, які досліджують твори майстрів порцеляни, розповідають про багатогранну палітру цього художника, стверджуючи, що у роботах Кендлера – понад 10 тисяч нюансів кольорів. Таємниця кольорів не є вільному доступі, передається із покоління у покоління, а володіють нею тільки ті люди, які працюють на мейсенській мануфактурі.

Андрій Колотай звертає увагу й на товщину пелюсток квітів, що ними щедро прикрашена ароматниця: «Якщо порівнювати із чимось звиклим і зрозумілим для нас, то це приблизно завтовшки з чіпси. Найвищий пілотаж! Є дослідники, котрі спеціально рахували, скільки пелюсток мають квіти Кендлера – то у деяких квітах їх нараховували по півтори сотні!».

2006 року було 300-ліття Кендлера, яке пишно відзначалося в цілому світі – багато музеїв, зокрема – у Німеччині, яка дуже пишається своїми майстрами, проводило відповідні виставки.

Також музейник розповідає, що 1998 року у Німеччині засновано Клуб друзів фарфору-легенди «Мейсен», який налічує кілька тисяч членів. А ще у місті Штутгарт є приватний музей, власник якого цікавиться фарфором «Мейсен» тільки епохи Рококо і має у збірці близько тисячі екземплярів. «Це дуже потужна колекція, – говорить А. Колотай. – А мені особисто дуже сподобався мініатюрний фарфоровий сервіз з п’ятнадцяти предметів, зроблений Кендлером. І це – забавка-розкіш для дітей, ціна якої на нинішній час – кілька мільйонів доларів».

Насамкінець залишається додати, що ароматниця попурі є у постійній експозиції у Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (проспект Свободи, 15). А успадкував МЕХП експонат зі збірки львівського Промислового музею, котрий заснували 1874 року.