Чому мовчать гірські трембіти?

З переходом у Крим начальника обласного УМВС Геннадія Москаля, рейди в Діброву припинилися взагалі. Виробництво розмаїтих горілок, коньяків, шампанських, кави процвітає. Як пародію на сигарети «ЛМ», свого часу навіть широко випускали «ФМ» такого ж змісту й оформлення. Чи не Федора Михайловича та його «Злочин і покарання» в закарпатській інтерпретації, мали на увазі дотепні фальсифікатори? Пам’ятається, в місцевому правоохоронному виданні писалося, що в одного дібровчанина міліція відібрала 13 тонн спирту. Згодом суд «з’ясував», що спирт – приватна власність громадянина М., і виправдав його.

Під час торішньої передвиборної кампанії кандидат у президенти України Олександр Мороз, уперше проїжджаючи через Діброву, вигукнув:

– Я був у Парижі, але жодної такої розкішної вілли не бачив!

Утім, форма не завжди відповідає змісту. У багатьох ванних кімнатах знаходяться блискучі дорогі ємкості, але використовувати їх за призначенням не рекомендується – каналізація не підведена.

У мені живе віра, принаймні в те, що дібровчани, при своєму, правдами-неправдами нажитому багатстві забезпечать себе бодай наймінімальнішою європейською інфраструктурою. Тим більше, що за лічені кілометри – в селі Ділове Рахівського району – знаходиться символічний центр Європи. Пора вже носа втерти всіляким французам і німцям. Напогамовані фантазії дібровчан уже «просунулися» в цьому напрямку. Останній крик моди – чисельні дахові гребені (їх називають «перепадами». – Авт .) Мені розповіли минулого літа про невтримне горе одного літнього подружжя, котре понад десятиліття зводило по сантиметру дім із сімнадцятьма перепадами. Їх син не прийняв дорогого подарунка – заклав фундамент і взявся за спорудження оселі з ... 32-ма перепадами.

А трохи вище в гори – одне взуття на десятьох дітей, розкрадання «гуманітарки» начальниками, за щастя – лемішка з комбікорму. А щоб заповітна свиня, не дай Боже, не померла, її плекають у хаті поряд із собою. Червоне і чорне. Червоне – то любов, а чорне – то журба. Чи не тому багато жителів гір ідуть у долину в пошуках кращої долі?

Що робити цим горянам, ймення котрих походить чи то від «гір», чи то від «горя»? Надія лише на заробітки за межами області. 25 липня відбулося засідання колегії облдержадміністрації під керівництвом голови Віктора Балоги.

На ньому були оприлюднені такі цифри. За останні дев’ять років у промисловості кількість зайнятих скоротилася в 2,1 раза, будівництві – 2,2, сільському господарстві – у 2,4 раза. Не рятує ситуації, що в 3,3 раза зросла кількість працівників малих підприємств – надто їх мало. Тому вільних трудових ресурсів у в області – 268,4 тис. осіб.

За словами В.Балоги, «структурні перетворення перехідного періоду привели не тільки до зменшення попиту на робочу силу, збільшення безробіття, але й до виникнення таких негативних явищ, як регіональні відмінності у рівнях безробіття, приховане безробіття і нелегалізована зайнятість. Якщо по області на 1 липня 2000 року рівень безробіття складав 6,16%, то у Воловецькому районі цей показник становить 16,87%, Великоберезнянському – 15,75%, Перечинському – 14,46%...»

Тобто найбільше потерпають гірські райони. А вихід? У центрі зайнятості Рахівського району на початок року були зареєстровані «аж» 4 вільні вакансії, Свалявського – 15, Великоберезнянського – 19. Тому й – підпільні гуральні, браконьєрські промисли в лісах на дичину і порубки лісу поза оком лісничих.

Візьмемо один з найбідніших — Рахівський район, де й знаходиться центр Європи. Заступник директора районного центру зайнятості Анатолій Плутко розповідає:

– Ситуація на ринку праці району не дає оптимістичних прогнозів. Є суттєві зрушення лише в лісопереробній галузі у зв’язку з передачею основних засобів у СП «Апогей» від ЗАТ «Ясинянський лісокомбінат», у ТОВ «Карпати» від ЗАТ «Рахівський лісокомбінат». Але, завдяки новим відносинам, квоти працевлаштування громадян, котрі потребують соціального захисту на друге півріччя в СП «Апогей» – 10 робочих місць, у ТОВ «Карпати» — таке ж. І це при тому, що колишня робоча сила з цих підприємств перелилася в новоутворені лише частково. До цих ще відносно благополучних підприємств, однак, прилучається наростаюча неблагополучність – практично припинили виробничу діяльність фабрика «Говерла», Великобичківський лісохімкомбінат, заводи «Конденсатор» і «Катод». Нестабільно і в умовах частково задіяних виробничих потужностей працюють ВАТ «Хутор» та «Арматурний завод». Через реорганізацію сільськогосподарських підприємств не маємо і стабільної зайнятості працівників цих підприємств.

Куди ж подітися? В ближнє зарубіжжя! Проте минув місяць, як найбільше доступна для легальних і нелегальних заробітків Словацька Республіка ввела візовий режим для українців. Введення віз ударило по закарпатському бізнесу, порушивши систему поставок, викликавши підвищення цін на деякі види товарів. Але найбільше постраждали закарпатські заробітчани, котрі працювали в Словаччині й Чехії. Генеральний консул Словацької Республіки Ігор Барто висловився із цього приводу:

– Щоб стати повноправним членом Євросоюзу, наша країна змушена була ввести візовий режим, бо ж Україна – в списку держав, громадяни яких при в’їзді в країни Євросоюзу, повинні мати візи. Крім того, Словаччина повинна координувати свій візовий режим із Чеською Республікою. Приводом для введення віз стали і нелегальні українські робітники. Звичайно, словацьким підприємцям було вигідніше їх наймати на роботу: і платня менша, і заробітчани не претендують на соціальні відрахування. І це робилося в той час, коли і в Словаччині високий відсоток безробіття. Дуже серйозною проблемою для Словацької Республіки було і нелегальне перевезення товарів через словацько-український кордон. Треба було і з цим навести порядок. Ну і, звичайно, криміногенна обстановка: українські громадяни становили найвищий відсоток серед криміналітету Словаччини з числа іноземців. Для України ввели візи найперше: бо вона наша найближча сусідка. З 1 січня 2001 р. вводитимуться візи і для Росії, Білорусі. Одразу це було неможливо, бо потребувало дуже значних коштів.

– За багаторазову візу, – продовжив І.Барто, – українці платять $ 68, а словаки за аналогічну візу — $ 102. Українська сторона зробила пропозиції про безвізовий виїзд у СР для мешканців 15–кілометрової прикордонної зони. Словацька сторона на це не погодилася.

Авжеж, до сусідів тепер особливо не наїздишся. Тим- то й куряться підпільні гуральні в Діброві, тим-то й фасується фальшива кава й цигарки. Між іншим, два й чотири-поверхові будинки в Діброві коштують сьогодні від $6 тис. до $12 тис. Нівроку ціни, як для провінції.

Однак без економічних зрушень, і географічно вигідне Закарпаття, яке знаходиться в центрі Європи, стане досить-таки глухою провінцією світу.