Чи не час об'єднуватися на захист своїх прав?
Кажуть, що в Україні немає війни. Насправді жорстока війна відбувається щодня. При цьому під агресивні дії силових структур потрапляють найменш захищені від «економіки» держави громадяни. І це не просто слова.
Посудіть самі. Величезний загін працездатних громадян викинуто з виробництва на вулицю. Багато хто з них, не маючи коштів, а часто й уміння, не в змозі зайнятися легальним бізнесом. (Та й чи можливий він у теперішніх податкових умовах?) Але жити треба. І тому, як стихійне лихо, міста України заполонили «блошині» ринки. Сюди, щоб прожити, люди несуть з дому все, що має таку-сяку цінність. А ті, хто ще має змогу ходити на державну роботу (саме «ходити», а не працювати), намагаються хоч що-небудь винести з виробництва для реалізації на тому ж таки «блошиному» ринку... «Блошині» ринки і бабусі з цигарками є передовим краєм війни проти українського народу. А щоб вона мала «цивілізоване обличчя», правителі держави наприймали купу нормативних документів. А мета такої «законності» одна — заборонити простим громадянам заробляти хоча б що-небудь. Та документи — документами, а справа в іншому. Охоронці громадського порядку вибірково й тільки на свою користь використовують ті документи. Бо ж пачка цигарок, узята в бабусі, наче й не хабар... То чому ж не «боротися» з торгівлею тютюном без належного дозволу? Або чому ж не походити грізно з кийком між рядами «блошиного» ринку? А там, дивись, укотре відвести в опорний пункт чергового «порушника» правил торгівлі. Звичайно ж, не на предмет складання протоколу, а для «оштрафування» у власну кишеню...
Війна триває. Поки що на лінії вогню воює міліція. Та люди продовжують виходити на передову, щоб заробити на хліб.
