Дім-корабель, «Стара Миза», «малий Гданськ», ясени...
Про це та багато іншого дізнаються читачі з «Абетки Устилуга». Кошти на неї учні місцевої школи заробили участю в конкурсі історичних проектів для молоді «Історія моєї громади: минуле для спільного майбутнього»
«ТАМ, ДЕ РІЧКА ЛУГА УПАДАЄ В БУГ...»
Містечко Устилуг на Волині посідає особливе місце. Воно переважно завжди було на кордоні держав, є й сьогодні «ворітьми в Європу», першим населеним пунктом, який бачать ті, що в’їжджають в Україну з боку Польщі. Але відоме переважно лише тим, що його «райським куточком» називав знаменитий композитор Ігор Стравинський, музей-садиба якого нині є найбільш відвідуваним туристичним об’єктом, а сам Устилуг — місцем проведення фестивалю «Стравинський і Україна». Газета «День», до речі, в проекті «Україна Incognita» презентувала віртуальну екскурсію цим музеєм (http://incognita.day.kiev.ua/museums/stravinskoho/).
А виявляється, що навіть для волинян історія Устилуга, його місце на мапі світу буде багато в чому відкриттям і перестане бути «батьківщиною одного композитора», коли вони ознайомляться з «Абеткою Устилуга». Брошура містить 34 сторінки тексту з численними фотоілюстраціями, і видали її якраз напередодні дня народження міста. Адже саме 23 жовтня 1758 року королем Августом ІІІ був наданий привілей, у якому читаємо: «...охоче погодилися ми на те, щоб село у Володимирському повіті Волинського воєводства, назване колись Устилугом і таке, що є власністю Розалії Поцейової, перейменувати в місто з назвою Рожямполь (нині Устилуг). І затвердили Гербом міста Золоту Троянду в блакитному полі». Отож місту — 260 років.
«А ви знаєте, що там, де річка Луга впадає в Буг, є маленьке місто, що зветься Устилуг?», — саме цими словами розпочиналася презентація конкурсної роботи «Абетка Устилуга», яку представляли в червні цього року в Національному музеї історії України тоді ще восьмикласники (а нині вже дев’ятикласники) Устилузької школи. Команда у складі Дмитра Василенка, Анни Гусь, Івана Лафети, Анастасії Лебедь та Олександри Новаковської упорядкувала «Абетку Устилуга», де в алфавітному порядку відобразила найзнаменитіші віхи минулого і сучасного міста. На весь світ прославив його Ігор Стравинський, але в Устилузі народився і друг Врубеля художник Петро Бромирський, місто було колискою для народного артиста Олексія Омельчука, академіка медичних наук Олени Хохол, публіциста, автора історичних нарисів про євреїв Марокко Розмарина Агарона. Досі вражають монолітом бетонні споруди ДОТів, будинок-корабель Григорія Белянкіна, церкви та костел. Є перекази, що сам Наполеон ночував у тутешній Петропавлівській церкві, відомо, що в Хелмі (тепер Польща) є Устилузька брама, побудована 1616 року, перша митниця в Устилузі була ще 1797-го, а поляки Устилуг називали «малим Гданськом», бо це було портове місто з судноплавним Бугом.
ЛОКАЛЬНА ІСТОРІЯ ЯК КЛЮЧ ДО ПІЗНАННЯ СЕБЕ
Керівником учнівської команди, яка підготувала «Азбуку Устилуга», є вчителька Тетяна Василенко. Вона — не історик, а вчитель молодших класів, але корінна устилужанка, тобто історія рідного міста їй цікава. Колись в Устилузі діяв музей прикордонної слави, в якому вона була екскурсоводом. Привозила в нього навіть однокурсників із педучилища. Та настав час, коли така експозиція стала, можна сказати, немодною, музей розформували, щось передали в місцеву бібліотеку, щось у школу. А тепер, коли діти заробили — як переможці Всеукраїнського конкурсу історичних досліджень «Історія моєї громади» (посіли друге місце, а участь брало, між іншим, 288 учнівських команд, лише12 запросили для презентації в Київ) — то отримали сертифікат та 11 тисяч гривень, за які й видали свою «Азбуку». І ще 4800 гривень витратять на стенди в школі.
«Абетку Устилуга» ми написали не завдяки інтернету, він був, як кажуть, останнім тут нашим помічником, — каже Тетяна Василенко. — Ми йшли до устилужан і розпитували їх, ці усні розповіді суміщали з документальними матеріалами. І відшукали багато деталей, які зробили нашу історію і детективнішою, і значимішою. Локальна історія взагалі цікава, бо через неї ми формуємо себе, пізнаємо себе».
Отож перегорнемо сторінки «Абетки Устилуга», аби дізнатися, чим же цікаве це містечко на кордоні України й ЄС.
...Особливою родзинкою Устилуга є липова і кленова алеї, які ведуть до «Старої Мизи» і крутого берега річки Луги. У далеких 1906—1907 роках їх заклали брати Ігор і Гурій Стравинські. До будинку, в якому тепер музей Ігоря Стравинського, веде каретна алея, завдовжки 200 метрів, і налічує вона 60 лип. Паралельно до неї розташована пішохідна кленова алея (300 метрів), яку утворюють 76 дерев. Кожної пори року вони вражають своєю красою і таємничістю.
...На західній околиці міста, крутому березі Луги, «пришвартувався» будинок-корабель Григорія Павловича Білянкіна, випускника Філадельфійського суднобудівного університету, капітана I рангу, який був швагром Стравинського. Двоповерховий будинок із терасою-палубою зберігся до сьогодні як приклад провінційного модерну. Нині будинок-корабель реставрує один із підприємців, прагнучи зберегти споруду в первозданності.
....До сьогодні на крутому березі Західного Бугу збереглося п’ятикутне замчище (ІХ—ХІІІ стст.), оточене насипними валами з битої глини. На місці замку 20 років функціонував Музей прикордонної слави, а 1995 року в зв’язку з тим, що приміщення музею потрапило в режимну зону міжнародного переходу Устилуг — Зосін, що виключає до нього масовий доступ відвідувачів, провели його демонтаж. Відтоді валами можуть милуватися лише туристи, які перетинають українсько-польський кордон через митний перехід «Устилуг — Зосін».
...«Малим Гданськом» називали місто поляки. Від Устилуга Буг стає судноплавним. Літописці свідчать, що саме звідси в 1041 році почав Ярослав похід лодіями на мазовшан на допомогу швагрові Казиміру, одруженому з його сестрою Добронігою. А з початку ХІІ століття до Гданська річками Бугом і Віслою скеровувалася північна гілка торговельного шляху з Русі до ринків Західної Європи.
...В Encyklopedyji powszechnej від 1867 року писалося: «Містечко... мало колись оздобу з прекрасного палацу дідичів», тобто палацу Любомирських. Він був розташований над крутим берегом Луги, перед палацом був розбитий півкруглий квітник, а сам будинок стіною оточував кватеровий сад і англійський парк. У палаці мешкала донька Розалії та Антонія Поцеїв — Людвіка Гонората (1726—1786), яка 1740 року одружилася з князем Станіславом Любомирським (1704—1793). Княжна Любомирська відіграла значну роль у розвитку міста: відбудувала при монастирі церкву, яка згоріла, тут же 1768 року побудувала дерев’яну лікарню.
...Гаврило Трохимович Носенко — відомий київський юрист, що мав великий маєток в Устилузі. Його перша дочка Людмила Гаврилівна була дружиною Григорія Білянкіна, а друга дочка Катерина Гаврилівна, в майбутньому дружина композитора Ігоря Стравинського, заснувала лікарню й запросила на роботу лікаря Станіслава Бахницького, надала землю під общинне кладовище. В приміщенні лікарні над коридором була скляна стеля. В лікарні був пологовий зал, палата для жінок, дитяча палата й операційна. До сьогодні в будинку, побудованому на початку ХХ століття, працює Устилузька дільнична лікарня.
...Однією з перших в Україні утворилася Устилузька об’єднана міська територіальна громада.
...«Стара Миза» — будинок, споруджений у 1906 році за проектом Ігоря Стравинського в стилі швейцарського шале на місці садово-паркового ансамблю маєтку князів Любомирських. Будівництво провадив Берштейн. Цеглу з заводу підвозили на вузькоколійці. Стіни утеплювали прошарками вовни. Будинок мав два каміни з димарями і балконом у бік річки. Саме тут написав композитор 17 найкращих своїх творів. Саме тут щоліта жив з сім’єю і черпав натхнення в «райському куточку для творчості». З початком Першої світової війни сім’я змушена була залишити місто. Це був останній візит Стравинського в Устилуг. Власниками будівлі були різні люди, будинок зазнав багато перебудов (1958 року добудовано другий поверх). З 1982 року — музична школа, де на першому поверсі в лівому крилі розміщується музей композитора, відкритий 1990 року. 29 вересня 2013 року відкрито реставровану музей-садибу композитора.
Музей — «Пам’ятка історії національного значення».
...Шкільництво в Устилузі має славну історію. Перша школа була відкрита при костелі капуцинів, як однокласне училище з польською мовою викладання. Єврейські діти відвідували школи при синагозі. У 1916—1918 роках у місті функціонувала січова школа — перша українська школа, якій 3 квітня 1917 року було присвоєно ім’я Івана Франка.
...Найпопулярнішою стравою устилузьких господинь і рибалок була та є рибна юшка. Адже ще за часів володіння Устилугом Рожени Поцейової й Людвіги Любомирської до їхньої рукописної Кулінарної книги Zbior dla kuchmistrza jak potraw jako ciast robienia було записано найбільше рибних страв, зокрема рибних соусів — jucha (етимологічно близька до неї українська юшка).
...Ясени — вікові дерева, які майже два століття зустрічають і проводжають усіх подорожніх. Перекази свідчать про те, що вздовж Володимирського шляху 1861 року були висаджені ясени. Одні твердять: «На честь скасування кріпосного права». А інші: «На честь Городельської унії».
Лише ці могутні красені знають правду, яка є нашою історією.
