Національний парк «Іршавський рай» ніяк не відбудеться
Виразною ілюстрацією важкого стану екології Закарпаття є створення Іршавського національного парку. Від імені 54 студентів 3-го курсу біофаку Ужгородського державного університету до представництва газети «День» в області звернулися Роман Шип, Неля Атрощенко, Наталія Кормош, Євгенія Кочаник. Нічого, зрештою, особливого. Вони просто стривожені хижацькою позицією старших, своїх батьків, так би мовити, у ставленні до рідної природи.
Але — за порядком.
На третьому курсі біологічного факультету УжДУ впроваджено курс лекцій із заповідної справи, який читає соросівський професор і професор УжДУ Василь Комендар. На одному з таких занять було прочитано реферат про осередок дикої природи в Іршавському районі. Молодого автора схвилювала стаття його вчителя В.Комендара в обласній газеті «Новини Закарпаття». Професор подав проект створення національного парку в Іршавському районі, який автор статті запропонував назвати «Іршавський рай». До складу національного парку пропонувалося включити одну мальовничу місцевість, яку в 30-х роках відомий закарпатський натураліст Петро Сова назвав «Зачарованою долиною». У цій долині, що розкинулася в дикій ущелині, у відрогах гори Кичери — фантастичної краси нагромадження скель та урвищ.
Петро Сова захоплено писав: «Природа тут перевершила саму себе, створивши повний таємничої чарівності куток, що не піддається описові...» «Зачарована долина» площею 150 га знаходиться на території Ільницького лісництва і має статус державного геологічного заказника республіканського значення.
Загадковим виявилося й рідкісне для Закарпаття оліготрофне болото «Чорне багно» площею 15 га, звідки витікає ріка Іршавка. На ньому зростають рідкісні рослини: росичка круглолиста (комахоїдна), журавлина, пухівка широколиста, водянка чорна та інші. Тут уперше в українських Карпатах професори Василь Комендар і Степан Фодор знайшли рідкісну рослину «схенус іржастий» на унікальному оліготрофному болоті «Багно». Місцевість проективного парку багата на мальовничі природні ландшафти. Тут збереглися ще досить великі площі пралісових бучин.
Кілька років тому фахівці і облдержадміністрація на різних рівнях обговорювали ідею створення національного парку. Був правильний висновок: мальовнича природа області, до всього іншого, ще й багата на мінеральні джерела і дуже сприятлива для розвитку рекреаційної індустрії. Адже, як переконливо доводять економісти, один гектар рекреаційного лісу приносить у 2-3 рази більше прибутків, аніж 1 га промислового.
У наш час треба б особливо замислитися над цим питанням, оскільки за останнє десятиріччя в області почастішали стихійні явища. Особливо руйнівними виявилися катастрофічні повені 1998 року. Як свідчить для газети «День» 9 травня 2000 року Василь Комендар, ботаніки пояснюють це тим, що цілі покоління вітчизняних попередників захопилися промисловими рубками лісу з порушенням державних «Правил рубок», живучи тільки сьогоднішнім днем. За повідомленням соросівського професора В.Комендара, неодноразово обласному управлінню екобезпеки, науковцям із заповідної справи надсилалися запити: «Чому досі не створено національний парк на Іршавщині?» Виявилося, заважає те, що лісництва роблять штучні перепони, не дозволяють створити в районі національний парк, бо планують подальші суцільні рубки на площах проектованого парку. Це не помилки — лісництва, які покликані охороняти, вирощувати ліс, виступають його найбільшими ворогами, проводячи рубки головного користування, застосовуючи суцільні рубки навіть улітку, що суворо забороняється «Правилами рубок».
Прикрою є повна відсутність місцевого патріотизму. Студенти-біологи звернулися до голови Іршавської районної адміністрації Степана Бобика щодо сприяння проекту національного парку «Іршавський рай», адже єдиним документом, необхідним для створення в районі парку, є позитивна ухвала Іршавської районної ради.
Проте її досі немає. А чи буде?
