Проблема №1

Серед питань і проблем медичної практики проблема артеріальної гіпертензії для нашої держави сьогодні є однією з найважливіших. Вона давно вийшла за рамки суто медичної й стала соціальною проблемою, оскільки кожна третя доросла людина в Україні страждає на це захворювання.

Артеріальна гіпертензія, тобто стійке підвищення артеріального тиску, відома як підступне захворювання, яке часто протікає безсимптомно, непомітно для хворого, але в результаті призводить до таких тяжких ускладнень, як інсульт, серцева недостатність, інфаркт міокарду, хронічне ураження нирок.

За даними Центру медичної статистики МОЗ України, в 2012 році в Україні зареєстровано близько 12 млн осіб із стабільно підвищеним артеріальним тиском. Для порівняння: людей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту всього налічується 8,2 млн, із онкозахворюваннями — біля 0,39 млн, з ішемічною хворобою серця — близько 8,8 млн осіб. Тобто в Україні, як і в усьому світі, артеріальна гіпертензія є найпоширенішим неінфекційним захворюванням людини.

Наявність підвищеного артеріального тиску збільшує вірогідність розвитку інсульту в конкретної людини в 3,7 разу, серцевої недостатності — в чотири рази, інфаркту міокарду в два рази. За даними ВООЗ, 13% усіх смертей в усьому світі пов’язані з наявністю артеріальної гіпертензії, яка є основним фактором ризику смерті, випереджаючи за значимістю тютюнокуріння, забруднення навколишнього середовища, порушення обміну речовин та всі інші відомі фактори, які призводять до передчасної смерті.

Ризик для здоров’я значно зростає, якщо підвищення артеріального тиску поєднується з іншими факторами серцево-судинного ризику: ожирінням, підвищенням вмісту холестерину в крові, малорухомим способом життя, курінням. Все це свідчить, що підвищення артеріального тиску є для здоров’я людини ворогом №1, з яким треба боротись усіма наявними способами.

Чи можливо зменшити або й зовсім усунути шкоду, яку наносить здоров’ю високий артеріальний тиск? Відповідь: «Так». Цю відповідь дають численні дослідження, результати яких продемонстрували значне зменшення ризику серцево-судинних ускладнень завдяки лікуванню артеріальної гіпертензії.

Зменшення числа інсультів та інших, спровокованих високим тиском ускладнень, у населення можна досягнути не лише на індивідуальному рівні, а й на рівні держави.

На це вказує досвід країн, в яких протягом багатьох років впроваджуються програми боротьби з артеріальною гіпертензією та іншими факторами ризику серцево-судинних захворювань. У США, де здійснення такої програми розпочато ще в 1972 році, досягнуто зниження захворюваності на інсульт та смертності від ішемічної хвороби серця більш ніж у два рази, а в Чехії, яка ближча до України за рівнем життя й географічно, з 1995 року досягнуто зменшення смертності від серцево-судинних захворювань на 40%. Основні складові цього успіху — це зниження артеріального тиску в популяції (тобто серед населення в цілому), зменшення рівня холестерину, який у середньому серед населення став суттєво нижчим (на 1 ммоль/л), зменшення числа курців серед чоловіків з 50% до 32%.

Державні заходи, спрямовані на боротьбу з артеріальною гіпертензією, здійснюються в Україні з 1999 року, коли з ініціативи Інституту кардіології ім. М.Д.Стражеска було прийнято Державну програму профілактики й лікування артеріальної гіпертензії. За час її виконання (1999 — 2009 рр.) суттєво підвищилося виявлення цього захворювання. Якщо в 1999 р. показник поширеності артеріальної гіпертензії складав 9,7%, то в 2012 р. — 32%, що свідчить про поліпшення діагностики цієї недуги серед населення й відповідає показникам її поширеності в інших країнах світу. Поліпшилась обізнаність людей про наявність у них підвищеного артеріального тиску: якщо 2000 року про це знав лише 41% хворих, то в 2010 р. — 63,4% хворих. Підвищилась ефективність лікування (відсоток хворих, у яких досягнуто повної нормалізації артеріального тиску) — 9,7% від числа всіх хворих у 2000 році й 14,2% — у 2010 році.

Приведені дані свідчать про те, що в ході виконання Програми поліпшилося виявлення і лікування артеріальної гіпертензії, однак показники хворих, які охоплені лікуванням, і його ефективність залишаються ще далекими від бажаних. Багато осіб із підвищеним АТ або не приймають ліки зовсім, або лікуються недостатньо ефективно й мають високий ризик серцево-судинних захворювань.

Безперечно, проблема занадто масштабна, щоб її можна було вирішити швидко й без великих зусиль. Вона потребує постійної уваги й роботи в цьому напрямі.

Тому боротьба з артеріальною гіпертензією стала складовою частиною державної політики в галузі охорони здоров’я. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 24.05.2012 № 384 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при артеріальній гіпертензії» регламентує надання медичної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію. Наказом затверджено Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги таким хворим, основною метою якого є підвищення якості лікування людей з АГ на основі стандартизованих, сучасних підходів, які базуються на даних доказової медицини. Згідно з цим, вибір антигіпертензивних препаратів має ѓрунтуватися на доведених медичною наукою і практикою принципах із урахуванням впливу препаратів не лише на рівень АТ, але, в першу чергу, на прогноз захворювання.

Важливим етапом у досягненні позитивних результатів у лікуванні АГ у нашій країні є прийняття постанови Кабінету Міністрів від 25 квітня 2012 р. №340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою» та наказу МОЗ України від 28.04.2012 № 321 «Про заходи МОЗ України щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою». Дія цього проекту поширюється на генеричні лікарські засоби, що зареєстровані в Україні. Ціни на них не повинні перевищувати граничний рівень встановленої оптово-відпускної ціни й мають бути доступними широким, в тому числі незаможним, верствам населення. До переліку лікарських засобів, на які поширюється дія пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби, ввійшли:

— інгібітори АПФ еналаприл та лізиноприл;

— бета-адреноблокатори бісопролол, метопролол, небіволол;

— антагоністи кальцію амлодипин та ніфедипін.

Формування цін на ці лікарські засоби здійснюється з урахуванням добової дози препарату та цін, встановлених на них у сусідніх державах. Метою є встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін і протидія невиправдано високим цінам на ці препарати, які нерідко мають місце в українських аптеках. Запровадження державного регулювання цін на антигіпертензивні лікарські засоби і здійснення державного контролю за дотриманням норм виробництва і торгівлі ними є суттєвою віхою у здійсненні заходів із боротьби з артеріальною гіпертензією в Україні.

Важлива роль у здійсненні цих заходів належить не лише урядовим установам (таким, як Державна служба з лікарських засобів, МОЗ, регіональні управління охорони здоров’я), а й практичним лікарям, завданням яких є роз’яснення пацієнтам основних підходів до лікування, що передбачають взаємозамінність препаратів і їх комбінування у межах наведеного в проекті списку.

З метою роз’яснення заходів, передбачених проектом, протягом 2012 року Міністерство охорони здоров’я України разом із Національною академією медичних наук України провели конференції в усіх регіонах України, в яких взяли участь близько семи тисяч практичних лікарів і організаторів охорони здоров’я. В даний час цей проект успішно втілюється в практику охорони здоров’я.

Лікування артеріальної гіпертензії й, як результат, зниження середнього рівня артеріального тиску в популяції, — сильний інструмент у боротьбі з високою серцево-судинною захворюваністю та смертністю.

Для досягнення цієї мети необхідно поліпшити поінформованість хворих про наявність у них підвищеного артеріального тиску і збільшити число людей, які отримують необхідне лікування. Це першочергові заходи в рамках боротьби з артеріальною гіпертензією.

Завдання стоїть не лише перед медичними працівниками, а й перед засобами масової інформації, які мають практично необмежені можливості як у роз’ясненні населенню необхідності вимірювання артеріального тиску, так і у пропаганді здорового способу життя.

Активна соціальна реклама, присвячена цій проблемі, може зробити більше, ніж усі заклики і лекції медичних працівників.

Завдання боротьби з артеріальною гіпертензією — посильна задача для України, незважаючи на економічну скруту. Діагностика підвищеного артеріального тиску не вимагає великих матеріальних витрат, а наявність недорогих антигіпертензивних засобів, ціни на які регулюються державою, робить лікування доступним практично для всіх прошарків населення.

У подоланні цієї хвороби сьогодні необхідні консолідовані зусилля всього суспільства — медичної спільноти, організаторів охорони здоров’я, засобів масової інформації. Тільки за такого комплексного підходу до вирішення проблеми артеріальної гіпертензії та її наслідків будемо мати з часом поліпшення показників стану здоров’я населення України.

Беручи до уваги той факт, що АГ є соціальною проблемою, здійснення заходів щодо профілактики і лікування АГ на загальнодержавному рівні матиме відчутні наслідки щодо збільшення тривалості життя людей та суттєві зменшення економічних втрат, пов’язаних з інвалідністю та тимчасовою втратою працездатності.

Про масштабність проблеми свідчить те, що Всесвітній день здоров’я, який 7 квітня відзначався у всьому світі, Всесвітня організація охорони здоров’я присвятила питанням профілактики, виявлення та лікування гіпертонії. Цей день на нашій планеті пройшов під девізом «Слідкуйте за своїм кров’яним тиском — скоротіть ризик інфаркту та інсульту».