«Відкривати мікрокультури»

Упродовж усіх років незалежності України питанню стереотипів, конфліктів і встановленню діалогу між жителями сходу, півдня, півночі, центру і заходу не надавали важливого значення. Результат? Сформувалися міфи та стереотипи. Як наслідок, анексія Криму та війна на Донбасі. У російських «визволителях» частина жителів окупованих  регіонів побачила кращих союзників, аніж у співвітчизниках із інших регіонів України. Так, цьому посприяв провал інформаційного та культурного аспектів державної політики. Утім, сфокусуймося на тому, як ці помилки можуть виправити пересічні українці. Якби був міжрегіональний діалог на побутовому, людському рівні, усі наші внутрішні міфи та стереотипи давно були б розвіяні. Налагоджувати цей діалог зараз життєво необхідно, адже це сприятиме зміцненню суверенності України, яку відчутно похитнули події останніх років.

На важливості внутрішнього діалогу, пізнанні українцями самих себе роками наголошує «День». Спроби налагодити цей діалог відбуваються. Головне — їх помічати і не боятися долучатися до подібних проектів. Наприклад, на просторах мережі нещодавно можна було натрапити на анонс чергової хвилі проекту Ukrainian Bridge, який організовує Молодіжна контактна група. Як же можна посприяти єднанню України через онлайн-ініціативу?

Молодіжна контактна група — об’єднання ініціативної молоді, амбітні проекти якої допомагає втілювати Офіс координатора проектів ОБСЄ в Україні. На сьогодні група налічує 32 людей із різних куточків України. З трьома із них я зустрівся за горнятком холодної кави (літо все-таки!) у Львові. Сюди всі вони приїхали навчатися з інших регіонів. Віталій Слутий перебрався із Донецька, звідки довелося виїхати 2014-го з відомих причин. Ангеліна Стець — із Закарпаття. А з Кривого Року — Ярослава Морозова. «Ми всі такі різні, але в цьому наша сила насправді», — відзначає вона (розмовляє російською мовою).

Ініціативній групі уже два роки. Особливо активно вона працює із серпня минулого року, організовуючи для молоді воркшопи на теми критичного мислення, медіаграмотності та прав людини. Однак перший справді масштабний проект активістів — це Ukrainian Bridge. Суть онлайн-ініціативи полягає в тому, що молоді люди з різних регіонів України зустрічаються у відеочаті, де знайомляться, розповідають про особливості свого регіону й населеного пункту, його культуру і традиції. А заодно — руйнують стереотипи.

«Спочатку ми хотіли дізнатися, чи є запит на наш проект, потрібен він чи ні. Провели соціологічне опитування. Цільовою аудиторією була молодь від 14 до 35 років. Поцікавились, зокрема, наскільки часто вони подорожують по Україні. На жаль, тенденція така, що українці дуже мало подорожують по Україні. Якщо туристичні регіони люди відвідують часто, то менш затребувані населені пункти залишаються невивченими «білими плямами». А є навіть такі люди, які нікуди не їздили із власного краю.

Одна з наших ідей — заохотити українців подорожувати. Здебільшого, чому люди не їздять? Бо немає знайомих в інших регіонах. Немає в кого зупинитися і того, хто показав би місто. А якщо в тебе є знайомий, який каже: «Привіт! Звичайно, приїжджай. Покажу тобі, які в нас є класні місця!» — то, звичайно, значно зростають шанси, що ти туди поїдеш.

Інше соціологічне опитування підтвердило наявність численних стереотипів одне щодо одного в українців із різних регіонів. Міфів дуже багато, і вони заважають людям спілкуватися, стоять на заваді налагодження діалогу. Натомість міжрегіональне спілкування сприяє розвінчуванню цих стереотипів, адже люди знайомляться й пізнають одне одного, вивчаючи мікрокультуру іншого регіону», — наголошує співорганізатор проекту Віталій СЛУТИЙ.

«Перший пілотний проект ми запустили в січні. Там було 300 учасників — не так багато, тому що ми його не піарили. Спочатку хотіли спробувати, як це працюватиме. В результаті, ми побачили великий інтерес. Відгуки були дуже позитивні. Деякі навіть їздили потім одне до одного. Ось уявіть, ви не знаєте людини, зайшли в чат, поспілкувалися з нею і вирішили проїхати пів-України, щоб зустрітися з нею... Один хлопчик поїхав так із Києва до Краматорська.

Наш проект працює на онлайн-платформі. Спочатку ми використовували Skype, але потім перейшли на Talky.io, тому що там більше безпеки», — розповідає Ярослава Морозова.

«Перш за все, ми запускаємо в мережі аплікаційну форму, заповнивши яку, можна стати учасником проекту. Згідно з цими даними, ми отримуємо таблицю, яка допомагає сортувати учасників, утворюючи пари співрозмовників. У перших двох хвилях ми це робили вручну, а зараз працюємо над створення механізму, який це робив би автоматично на основі спільних інтересів. Обов’язково, щоб співрозмовники були із зовсім різних регіонів України, щоб їхнє спілкування сприяло руйнації стереотипів, допомагало відкривати нові мікрокультури.

У другій хвилі проекту, яка відбувалася у квітні, взяли участь 1000 людей. До речі, найбільша активність була із Львівської та Донецької областей. Зараз, із 1 до 9 липня, триває третя хвиля, в якій 756 учасників.

Що більше людей ми залучаємо, то більше відкриваємо Україну. Адже наша держава дуже велика як із заходу на схід, так із півночі на південь. Вона різноманітна, тому дуже важливо відкривати особливості й мікрокультури кожного регіону. Якщо ми говоримо про такі великі міста, як Львів, Київ, Харків, то ми ще можемо назвати якісь цікавинки, пов’язані з ними. На таке запитання, скажімо, про Вінницю чи Житомир, люди зазвичай не знають відповіді», — резюмує Ангеліна СТЕЦЬ.

«До речі, ми також сортуємо учасників за критерієм залученості до громадської діяльності. Намагаємося поєднати разом громадських активістів, щоб консолідувати їхні дії. Вони поспілкуються, поділяться досвідом і таким чином, можливо, створять якийсь новий проект.

Прагнемо зробити проект автоматизованим і постійним. У наших планах — запуск повноцінного сайта», — ділиться міркуваннями Віталій Слутий. «Ми вже знайшли програміста, який готовий нам допомогти абсолютно безкоштовно зробити цей сайт. Тому що він вірить у нашу ініціативу і хоче нам його безкоштовно подарувати», — додає Ярослава Морозова.

Ukrainian Bridge — ініціатива, завдяки якій утворюються комунікаційні та ментальні мости, які можуть підтримуватися роками. «Ми сповідуємо принцип різноманіття. Прагнемо, щоби різні люди в Україні найміцніше поєднувалися, співіснували у злагоді й порядку, навчившись жити задля процвітання нашої єдиної держави», — підсумовують співорганізатори проекту.