Додаткова цінність ЄС,

Рік 2009-й є знаковим у світовій діяльності ЄС. Цього року виповнюється десятиріччя Європейської політики безпеки та оборони (ESDP). Протягом цього часу ЄС став основним чинником безпеки у глобальному масштабі, а це означало велику різницю в житті людей в усьому світі. В той же час ми на порозі нової ери, коли набере силу Ліссабонський договір, завдяки чому наші зовнішні дії отримають новий імпульс.

Протягом десяти років ми здійснили 20 операцій на трьох континентах з метою запобігання насильству, відновлення миру, подолання наслідків конфліктів. Від Кабулу до Приштини, від Рамалли до Кіншасу — скрізь сили ЄС тримають під контролем кордони, мирні угоди, здійснюють навчання підрозділів охоронців правопорядку, будують системи кримінального судочинства, охороняють судна від піратських нападів. Завдяки нашим досягненням ми отримуємо все більше прохань про допомогу під час кризи або після війни. Нам довіряють, бо ми маємо цінності, а також волю їх зберігати.

ЄС пішов навипередки часу 1999 року. Наш багатогранний, всеохоплюючий підхід тоді був чимось зовсім новим. ЄС лишається єдиною організацією, яка спроможна використовувати у повному масштабі засоби та ресурси країн-членів з метою вдаватися до випереджальних заходів, запобігати кризу, відновлювати мир, відбудовувати інституції після конфлікту.

Саме в цьому полягає додаткова, виключна цінність ЄС. Ми поєднуємо гуманітарну допомогу з підтримкою розбудови інституцій, правильним державним управлінням, засобами боротьби із кризою, технічною та фінансовою допомогою, а також політичні діалогом та посередництвом. Цивільно-військовий підхід з боку ЄС дає нам можливість здійснювати гнучку політику, пропонувати заздалегідь продумані рішення складних проблем. Сьогоднішні конфлікти є ще більш наочним свідченням того, що військове вирішення конфлікту не є єдиним або найкращим, особливо під час стабілізації кризи. Саме це підкреслює президент Барак Обама.

Політика ESDP пройшла перше випробування на Балканах. Коли розпочалася війна в Югославії у 90-х роках, ми бачили як палали квартали поруч з нами, але тоді у нас не було засобів впливу на кризу. Ми навчилися з цього досвіду, організувалися, отримали можливість такого впливу, також виробили процедури ухвалення рішень, доктрину безпеки. 2003 року ми спромоглися дипломатичним шляхом відвернути бойові дії в Македонії, колишній Югославській Республіці, а потім здійснили операцію «Конкордія». 2004 року було здійснено операцію «Алтея», коли контингент НАТО передав ЄС місію підтримання миру в Боснії та Герцеговині. Зараз ми все ще дуже опікуємося Балканами, боротьбою з організованою злочинністю, розбудовою правоохоронної структури. Наприклад, EULEX (спеціальна місія Європейського Союзу у складі 2000 цивільних осіб та представників правоохоронних органів, яка з самого початку була призначена для відправки до Косова у рамках плану Ахтісаарі) на сьогоднішній день є наймасштабнішою місією ЄС. Там працює близько 2 тис. осіб, включаючи офіцерів поліції, юристів, інспекторів та персоналу пересувних митниць.

Діяльність ЄС із питань подолання кризи та відбудови миру не є другорядною. Ми спромоглися досягти значних змін на краще в Африці — наприклад, коли ми забезпечили мирну атмосферу виборів у Демократичній Республіці Конго, коли захистили біженців та допоміжних працівник від наслідків кризи у Дарфурі. Минуло року ми розпочали першу військово-морську операцію EU NAVFOR, метою якої є захист від піратів у водах біля Сомалі. Хто б міг подумати десять років тому, що ЄС колись відрядить оперативну групу в складі 10 фрегатів в Індійському океані і що це знизить удвічі рівень успішних піратських нападів?

Цього року ЄС одночасно здійснює 12 таких операцій — більше ніж будь-коли. Починаючи з 2003-го року, 70 тис. чоловіків та жінок було задіяно у заходах, спрямованих на подолання криз. Ці люди походять із країн-членів ЄС, також з інших країн, які беруть участь у наших операціях, включаючи Норвегію, Швейцарію, Україну, Туреччину, США.

Серед цих 23-х місій шість були військовими, решта 17 — цивільними. Ми використовуємо армію та флот там і коли це потрібно задля збереження миру, аж ніяк для війни. ЄС не є військовим альянсом. Вирішення проблеми будь-якої кризи, надзвичайної ситуації, конфлікту має завжди бути політичним, тому наші дії у рамках ESDP зажди чітко виважені згідно із політичною стратегією, усі рішення приймаються шляхом консенсусу.

В процесі виконання завдань у рамках ESDP ми дійшли аж до провінції Ачех в Індонезії, де ми контролювали здійснення угоди, яку було укладено після цунамі 2004 року, після десятків років громадянської війни. Ми тісно співпрацювали з Асоціацією держав Південно-Східної Азії, були посередниками між повстанцями та урядом, слідкували за процесом ліквідації озброєнь.

Із надбанням досвіду та уміння ми все частіше беремо на себе вирішення особливо важливих завдань. Наша успішна операція «Артеміда» в Демократичній Республіці Конго, коли сили ЄС втрутилися 2003 року, після кривавих зіткнень та гуманітарної кризи в Бунії, допомогла нам приготуватися до операції EUFOR у Чаді та Центрально-Африканській Республіці, також до операції EU NAVFOR у Сомалі. До речі, Південна Африка заявила про свою зацікавленість у приєднанні до операції.

Минулого року ми продемонстрували, як швидко ми вміємо мобілізуватися, коли ми менш ніж за три тижні зорганізували місію моніторингу ситуації на Кавказі, з метою залагодження кризи між Росією та Грузією, після досягнення мирної угоди за посередництвом ЄС. Як член «міжнародного квартету», ЄС бере активну участь у дипломатичних зусиллях, спрямованих на досягнення миру на Близькому Сході, між Ізраїлем та Палестиною. Щойно ми досягнемо такої угоди між цими країнами, ми будемо готові надати допомогу на місці. У нас вже є місія на Західному березі, яка допомагає відбудувати цивільну структуру охорони правопорядку — поліцію, — а також систему кримінального судочинства. У Сомалі ми розглядаємо можливість реформи сектору безпеки, з метою сприяння /операції/ EU NAVFOR у Сомалі, надання гуманітарної допомоги, політичної підтримки — саме те, чим ми займаємося зараз.

У відповідь на зростаючу кількість прохань про допомогу у разі виникнення регіональних та глобальних конфліктів ЄС має поліпшити якість та зміст своїх зовнішніх акцій. Зараз у нас існує розбіжність між нашими амбіціями та ресурсами, які ми повинні використовувати. Нам потрібні чіткіше визначені пріоритети й розумніше використання коштів нашого бюджету. Нам також потрібно зміцніти наші цивільні та військові можливості, витрачати більше грошей на них, аби мати можливість використовувати їх на підтримку наших політичних рішень.

Необхідно розвивати унікальний цивільно-військовий підхід до проблем з боку ЄС, зробити нашу політику ще гнучкішою. Треба також підсилити нашу спроможність застосовувати сили швидкого реагування. Протягом другого десятиліття виконання плану ESDP ЄС матиме все це під своїм контролем завдяки статтям Ліссабонського договору.

Хав’єр СОЛАНА — Верховний представник із питань зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу.