Нежданий технократ
Михайла Фрадкова Державна дума Росії затвердила на посту прем’єр-міністра тоді, коли мало хто може уявити собі кадровий склад його майбутнього уряду. Більш того, варто пригадати, що всього через тиждень і кілька днів — після президентських виборів у Російській Федерації, — новому прем’єр-міністру доведеться подавати у відставку, пройти повторне призначення Державною думою та знову створювати уряд. Отже, цілком можливо, що Фрадков не поспішатиме з кадровими пропозиціями принаймні найближчими днями, адже він має не просто призначити міністрів, а й докорінно змінити саму структуру формування кабінету. Тим більше, що очевидна несподіванка його призначення на пост прем’єра Росії взагалі ставить під сумнів можливість глави кабінету виступати з самостійними ініціативами стосовно яких-небудь серйозних призначень. Єдина пропозиція, яку зробив Фрадков під час своєї зустрічі з представниками парламентської більшості, — це призначити першого заступника спікера Державної думи Олександра Жукова першим віце-прем’єром. Хоча потім кандидат на пост прем’єр-міністра сказав, що віце-прем’єр у кабінеті взагалі буде лише один, що відразу примусило журналістів задатися питанням: якщо лише один, то чому перший. До речі, спостерігачі помітили, що й сам пан Жуков швидше стурбований, ніж радiє своєму призначенню. І його можна зрозуміти. Жуков був одним із претендентів на крісло глави уряду. Але прем’єром, як відомо, не став. Зате крісло першого віце-спікера забезпечувало йому спокійне життя в Державній думі, принаймні, на найближчі чотири роки. А скільки проіснує уряд Михайла Фрадкова, передбачати сьогодні не береться ніхто.
Імовірно, головна причина цього — в несподіванці президентського рішення про відставку уряду Михайла Касьянова за три тижні до виборів та в непередбачуваності призначення Михайла Фрадкова главою кабінету міністрів. У момент відставки Касьянова президент стверджував, що він прагне означити фігуру, разом із якою він ітиме на президентські вибори. Означення як такої фігури маловідомого чиновника, який провів останній рік на дипломатичній роботі, примушує еліту шукати інші мотиви у рішенні про термінову зміну прем’єр-міністрів. І, можливо, коли ці мотиви проясняться, тоді можна буде судити про політичну долю нового глави уряду.
А поки що можна достовірно сказати лише про те, що Михайло Фрадков — чиновник із багаторічним досвідом роботи в радянських, а потім і російських відомствах, який встиг побувати міністром зовнішньої торгівлі, а в путінські часи — очолити Федеральну службу податкової поліції, розформовану рік тому. Саме після цього розформування Фрадков і виявився на посту представника Росії в Європейському Союзі в ранзі міністра. Важливою обставиною його нового призначення є і той факт, що Михайла Фрадкова в Москві ніхто не чекав — напередодні оголошення президентом як кандидата на пост прем’єра практично ніхто не називав Фрадкова серед претендентів на пост прем’єра, а сам Путін зустрівся з власним висуванцем лише через добу після прибуття Фрадкова до російської столиці. Фрадков відомий своїми хорошими контактами у великому бізнесі — проте смішно думати, що в людини, яка очолювала торгові міністерства та податкову поліцію, може не бути таких контактів. Але він не окреслював свою позицію з питань принципового характеру, — наприклад, таких, як конфлікт навколо ЮКОСу, — і навряд чи прагнутиме до такого окреслення в найближчому майбутньому. Словом, поки що Михайло Фрадков лише поповнив низку технічних чиновників на вищих державних постах у Росії. Коли журналісти після прильоту з Брюсселя запитали в нього, чи вважає він себе технічним прем’єром, Фрадков відповів, що не розуміє такого терміну. Але якщо це синонім слова «технократ», то він погодиться з таким визначенням.
