Поспішність?

Кандидат на посаду президента України Віктор Ющенко вчора (саме в День дипломата України) наголосив на необхідності економічної інтеграції України на схід, проте виступив проти використання принципів блокування інтеграції країни на інші ринки світу. «Інтеграція на схід повинна формуватися на тих принципах, які влаштовують наших партнерів — Росію, Білорусь й інших. Ми за формалізацію наших відносин. Але ми виступаємо проти використання принципів, які блокували б нам дорогу до реалізації наших інтересів на інших ринках світу», — сказав В. Ющенко пiд час зустрічі з представниками російських засобів масової інформації. Кандидат наголосив, що Росія для України «завжди була й буде стратегічним партнером», вона має для України «важливий, колосальний ринок». Кандидат знову підтвердив, що в разі перемоги на виборах збирається провести одну зі своїх перших зустрічей як глава держави з президентом Росії Володимиром Путіним. З його слів, на цій зустрічі, зокрема, обговорюватимуть питання Єдиного економічного простору між Україною, Росією, Білоруссю та Казахстаном. «Йдеться про модель, яка дуже важлива для формування відносин», — сказав В. Ющенко. Він зазначив, що розгляд угоди про ЄЕП «проходив під сукном», що, з його слів, «відвернуло багатьох прихильників» розгляду цього питання. Наскільки логічною була заява Віктора Ющенка про перший візит до Москви, з огляду на зовнішньополітичний фон передвиборної кампанії? Хто повинен у такій ситуації робити перший зустрічний крок? Із цими запитаннями ми звернулися до експертів.

Григорій НЕМИРЯ, директор Центру європейських та міжнародних досліджень:

— Важливо, щоб такі кроки були з обох боків. Але ще більш важливим є те, що переосмислення політики України стосовно Російської Федерації має відбуватися в такий спосіб, щоб це сприймалося як складова пан’європейського підходу до Росії — країни, що перебуває в непростій фазі державного будівництва з авторитарним акцентом. Досвід минулого засвідчив, що не можна будувати власну європейську перспективу на антиросійській платформі. Треба, щоб ЄС, в цілому, та окремі країни, насамперед Німеччина та Франція, не мали побоювань у деструктивності позиції України щодо Росії. Саме в цьому контексті географічна близькість двох країн та інші фактори особливих тісних українсько- російських вiдносин, відіграють позитивну роль доданої вартості, а не перешкоди для спільного європейського бачення відносин ЄС і Росії. Очевидно, що кроком до цього має бути новий старт у двосторонніх відносинах України та Росії, позбавлених надмірних очікувань щодо участі України у перевантаженій інституціями і риторикою СНД і, тим більше, у ЄЕП. Формула — «заможна демократична Україна і велика Росія» — має влаштувати народи й політиків обох країн — якщо поняття «величі» не буде включати право вето на зовнішньополітичний вибір сусідніх країн. Більше того, демократична і заможна Україна, що поділяє європейські цінності, найкращим чином сприятиме демократичній перспективі як у Росії, так і в сусідній Білорусі, в чому, безумовно, зацікавлений і ЄС. У будь-якому випадку новому президенту доведеться враховувати не лише зовнішньополітичний і внутрішньополітичний контексти, але й пов’язані з ними обмеження. Йдеться, насамперед, про ступінь консенсусу в українському суспільстві щодо інтеграції до ЄС і НАТО та привабливість і наявність реальних стимулів з боку Заходу й Росії.

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:

— Звісно, потрібно було дочекатися цивілізованої реакції з боку Росії й визнання певних помилок. Але я думаю, що заява Ющенка адресована не стільки Кремлю, скільки виборцям в Україні, значна частина яких має певні нав’язані стереотипи щодо його антиросійських поглядів. Що стосується організаційних обставин самого візиту, то тут, звісно, потрібна обопільна воля, потрібне запрошення. Але Віктор Ющенко принаймні засвідчив добру волю зі свого боку.

Ми насамперед очікуємо, що під час переголосування з боку Росії не буде жодних намагань вплинути на волевиявлення українських громадян. Так само не повинно бути жодних ускладнень із визнанням нової влади в Україні. А для того, щоб дійсно нормалізувати українсько-російські відносини, могла б бути зроблена спеціальна заява, яка б мала на меті відновлення атмосфери взаємоповаги. Втім, я не впевнений, що ми можемо реально очікувати такої заяви з боку Росії. Сьогодні йдеться про конкуренцію раціонального, прагматичного підходу з боку Росії й тих фобій, які були нав’язані російському керівництву недалекоглядними радниками. Зараз вони мають певний шанс виправити ситуацію.

Євген МІНЧЕНКО, директор Міжнародного інституту політичної експертизи, Москва:

— Чітка й водночас досить незграбна підтримка Януковича Москвою в період першого й другого туру, візити Путіна, чванькувата поведінка представників російського експертного співтовариства не принесли прем’єру серйозних дивідендів. Були зроблені певні ставки, зараз ситуація може змінитися. Я вважаю, що на першому етапі виборів Росія переборщила з креном у бік Януковича, але мені здається, що ситуація не критична. Незалежно від того, що відбувається й відбувалося в минулому, Росія й Україна приречені на те, щоб щільно взаємодіяти. У будь-якому разі доведеться домовлятися, вести діалог. Це чудово розуміють і Путін, і Ющенко, і Янукович. Як відомо, під час візиту до Німеччини Путін озвучив дві тези. По- перше, Кремль уже співпрацював з Ющенком у бутність його прем’єром України. По-друге, президент Росії сказав, що і Ющенко, і Янукович належать до команди Кучми. Путін свій крок назустріч зробив. Більше того, останні заяви російських офіційних осіб свідчать про те, що Росія готова співпрацювати з будь-яким обраним президентом. Тому думаю, що Москва вже підкоригувала свою позицію.

У Ющенка просто не буде іншого виходу, крім робити кроки в бік Росії в разі його перемоги. Причина цього — звичайна проблема післявиборного тренду. Як відомо, президент, який виграв на проросійських позиціях, потім почав дрейфувати в бік Заходу. Якщо кандидат виграє на прозахідній ідеології, він змушений буде почати дрейф у бік Росії, щоб отримати підтримку територій, які не стали на його бік під час виборчої кампанії.

Александер РАР, Товариство зовнішньої політики, Берлін:

— Ми відкриваємо новий розділ вiдносин Заходу і України з Росією. За останні чотири тижні Україна і українська революція радикально змінили Східну Європу. Найголовніше, що під час нещодавнього візиту до Німеччини Володимир Путін в принципі простягнув руку Вікторові Ющенку і «здав» Віктора Януковича. Він погодився, що стабілізація в Україні — справа і Росії, і Європейського Союзу. Під час прес- конференції Путін посилено робив реверанси в бік Ющенка. Москва розуміє, що Янукович уже програв. Крок, про який говорить зараз Ющенко, абсолютно природний і стратегічно правильний. Він повинен насамперед поїхати до Москви. Я так підозрюю, що президент США Джордж Буш під час свого європейського турне (кінець лютого наступного року) обов’язково приїде до Києва. Рішення Ющенка дозволить зупинити досить вибухонебезпечну геополітичну війну між Росією та Заходом. Візит до Москви може мати декілька цілей. Мені здається, що Ющенко залишить Україну в Єдиному економічному просторі, але в той же час чітко позначить пріоритети у бік ЄС і НАТО. Так що в заяві Ющенка немає ніякої суперечності.