Росія в обвалі

Фінансова криза, що почалася в Росії в передноворічні дні, може вельми істотно вплинути на перспективи розв’язання української кризи, викликаної російською агресією. Різке зниження цін на нафту й пов’язаний з цим обвал рубля стали повною несподіванкою для Володимира Путіна і його команди. Російський президент прогнозує, що криза в Росії  триватиме  не більш як два роки. Це побічно може свідчити про те, що валютних резервів Росії вистачить приблизно на цей термін у разі, якщо західні санкції залишаться незмінними, а падіння нафтових цін триватиме.

Тут слід підкреслити, що санкції, запроваджені проти Росії за Крим і Донбас, — це лише один з чинників падіння рубля, причому не головний. Санкції відрізали Росію від західних фінансових ринків, і це в умовах, коли 2015 року російські корпорації чекають дуже значні виплати за іноземними кредитами. Але порівнятися з майже дворазовим падінням нафтових цін, практично до  60 доларів за барель, навіть вони не можуть. І весь жах ситуації для Москви полягає в тому, що ніхто в світі не знає, до якого дна цього разу можуть впасти нафтові ціни і як довго вони на цьому дні залишаться. Для 2015 року аналітики називають можливу ціну і 50, і 40 доларів за барель, хоча не виключають і оптимістичних 70 і 80. Зрозуміло, це лише ворожіння на кавовій гущі. Точної цифри й термінів ніхто назвати не в змозі. Той, хто зміг би, одразу зробився б навіть не доларовим мільярдером, а доларовим трильйонером.

•  У Росії кремлівська пропаганда на чолі з самим президентом посилено поширює версію, ніби нафтові ціни обвалили Сполучені Штати в змові з нафтовими монархіями Перської затоки, щоб покарати Росію за «братську допомогу» росіянам у Криму й на Донбасі та за протистояння «американському диктату». І наводить приклад, як у 80-ті роки минулого століття ось так само, мовляв, американці в змові з саудівцями обвалили нафтові ціни, щоб розвалити «імперію зла». Звідси, мовляв, і горбачовська гласність і перебудова, і подальший крах СРСР. І тоді, і тепер подібні конспірологічні версії — всього лише гарна патріотична нісенітниця, вигадана тими, хто ностальгує за Радянським Союзом. Насправді й у 1980-ті роки, й 2014  року причини падіння цін на нафту мали цілком раціональний характер і не від чиєї злої або доброї волі не залежали. Якщо хтось не пам’ятає, з 1980 до 1988 року йшла ірано-іракська війна, найбільша за тривалістю війна в історії  Близького Сходу. Дев’ять років війни коштували, за деякими оцінками, Ірану від 200 до 600 тис., а Іраку — від 100 до 400 тис. загиблих військовослужбовців. Затяжна війна призвела до того, що як  Іран, так і Ірак, а також тодішні союзники Іраку Кувейт, Саудівська Аравія й інші нафтові монархії посилено продавали нафту, щоб фінансувати війну (а обом сторонам війна коштувала понад трильйон доларів). У результаті значного додаткового надходження нафти на світовий ринок ціни на неї впали з 35 доларів за барель 1980 року до 10 доларів за барель 1986 року. Для СРСР це означало повний економічний крах і практично повне витрачення золотовалютних резервів. Довелося терміново починати ринкові реформи й жити на західні кредити.

Що ж до нинішнього падіння нафтових цін, то воно зумовлене перш за все «сланцевою революцією» в США та Канаді — різким зростанням виробництва сланцевої нафти й постійним здешевленням її видобутку. Це призвело до того, що США різко скоротили імпорт нафти, хоча досі залишаються найбільшим імпортером (2012 року на них припадало близько 22% світового імпорту нафти). Якщо темпи зростання імпортозаміщення в США за рахунок зростання виробництва й, відповідно, здешевлення видобутку сланцевої нафти в 2008—2012 роках, коли видобуток сланцевої нафти зріс у п’ять разів, екстраполювати на майбутнє, то вже 2018 року сланцева нафта, видобута в США, зможе замістити весь американський імпорт. Останній також скорочується за рахунок використання енергозбережних технологій і екологічно чистого, невуглеводневого палива. А припинення Америкою імпорту нафти загрожує обрушити світову ціну на барель до 40 доларів.

•  Певна річ, таке може статися лише в разі, якщо сланцева нафта матиме собівартість не більш як нафта, що імпортується, нехай навіть з урахуванням вартості транспортування останньої. Наскільки швидко відбуватиметься прогрес технології видобутку сланцевої нафти, передбачити неможливо. Тому не можна точно передбачити, що саме 2018 року ціна бареля нафти впаде до 40 доларів. Це може статися й раніше, й пізніше. Але сам факт поступового здешевлення видобутку сланцевої нафти дамокловим мечем висить над виробниками звичайної нафти, змушуючи їх поступово знижувати ціни й готуватися до тих не настільки вже далеких часів, коли за барель не можна буде виручити більш як 40 доларів. До цього, наприклад, уже готується Казахстан, розробивши про всяк випадок  відповідний варіант бюджету 2015 року (хоча основний, оптимістичний варіант орієнтований на 80 доларів за барель).

•  Для Росії ціна нафти в 40 доларів — це практично межа рентабельності. Але й тоді російську нафту все одно експортуватимуть, щоб отримувати тверду валюту. Точнісінько так само Україна вимушена була експортувати збиткове (дотаційне) донецьке вугілля, щоб заробляти долари і євро. І весь жах ситуації для Кремля полягає в тому, що якщо ціни на нафту 2015 або 2016 року впадуть до 40 доларів, то вони можуть уже більше не піднятися скільки-небудь істотно протягом багатьох років, якщо не десятиліть. Оскільки вся російська економіка сидить на енергетичній голці, інших конкурентоздатних на світовому ринку галузей промисловості в країні немає. І в цьому випадку рівень життя росіян буде відкинуто на початок 70-х років XX століття. У таких умовах Кремлю явно буде не до зовнішньополітичних авантюр і не до протистояння із Заходом, отримання кредитів від якого матиме в буквальному розумінні слова життєве значення.

А ось у тому, що падіння цін на нафту почалося саме зараз, а не на півроку або рік пізніше, головну роль, як і у 1980-ті роки, зіграли події на Близькому Сході. Успіхи бойовиків «Ісламської держави» призвели до того, що вони захопили родовища в Сирії й Іраку і стали контрабандно дешево продавати нафту по 40 доларів за барель. Тим же зайнялися й непідконтрольні владі бойовики Лівії, але їхні можливості в цьому відношенні значно менші. Природно, подібний демпінг схвилював держави-експортери й призвів до падіння цін. Для Росії ж пов’язаний з цим падінням і санкціями обвал курсу рубля виявився глибшим і небезпечнішим, ніж під час кризи 2008 року. Невипадково експерти порівнюють сьогоднішню російську ситуацію валютної паніки не з 2008 роком і навіть не з порівняно благополучно пережитим Росією дефолтом і фінансовою кризою 1998 року, а з ситуацією початку 1990-х років, коли гіперінфляція й знецінення вкладів поставили значну частину росіян на межу фізичного виживання. Невипадково зараз дедалі частіше лунають пропозиції про обмеження конвертованості рубля й про контроль над рухом капіталів.

•  Нинішня фінансова ситуація в Росії впливає на Україну двоїсто. З одного боку, російсько-українські економічні зв’язки, що все ще зберігаються незважаючи на фактичну війну, сприяють тому, що криза в Росії негативно впливає й на Україну, сприяючи серед інших чинників падінню курсу гривні. Та зате для Києва з’являється додатковий стимул до мінімізації зв’язків з Росією. І, з другого боку, в російській кризі для України все ж більше позитивного, ніж негативного. У нинішніх умовах зводиться до мінімуму ризик того, що Путін найближчими місяцями ризикне розпочати велику війну в Україні. Подібна акція напевно викличе ще один обвал рубля, що загрожує занурити Росію в повний фінансовий хаос. Також у разі подальшого розвитку кризи Путін або його наступники стануть значно сприйнятливішими до західного тиску. І тоді українській дипломатії необхідно буде категорично наполягати на безумовному  відході росіян не лише з Донбасу, а й з Криму, можливо, з умовою подальшої демілітаризації півострова.