«Затятий оптиміст»

Радник Центру стратегічних і міжнародних студій, колишній радник з національної безпеки президента Джиммі Картера (1977—1981) Збігнєв Бжезинський добре відомий не лише експертним колам в Україні, а й широкому загалу. Автор книги «Велика шахівниця: панування Америки і його геостратегічні імперативи» (1997) і «Ще один шанс: три президенти і криза американської супердержави» (2004) дає точні оцінки міжнародним процесам. Саме він передбачив розпад Радянського Союзу. Йому також належить слова: «Росія може бути або імперією, або демократією, але не тим та іншим одночасно...Без України Росія перестає бути імперією, з Україною ж, підкупленою, а потім і підпорядкованою, Росія автоматично перетворюється в імперію». Цей аналіз ситуації в 1994 році, надрукований американським політологом у статті «Передчасне партнерство», залишається актуальним і сьогодні.

У цьому плані досить цікавою була дискусія радника Центру стратегічних і міжнародних студій з українськими експертами та журналістами, яку організував у минулий четвер Інститут світової політики за допомогою відеомоста між Києвом і Вашингтоном.

ОПТИМІЗМ ЩОДО УКРАЇНИ

«Україна вже 20 років як незалежна країна. І цього часу досить, щоб незалежність справді укорінилась у дусі, ставленні, почутті самобутності та ідентичності українського народу. Мені здається, що Україна нині переживає дуже тяжкий період пристосування, яке є побічним продуктом деяких негараздів, розчарувань останніх років. Україна має надзвичайно особливу нагоду розвиватися різнобічно, позитивно, зі стабільними зв’язками з Росією і водночас енергійно рухатися у бік більшого демократичного розширеного світу Європи. Мені здається, таку нагоду згаяно. Існує ризик, що у найближчому майбутньому наслідком цього може стати ураження української демократії, українських національних інтересів і засад української незалежності. Мене турбує найближче майбутнє України, я ним переймаюся, але залишаюся затятим оптимістом щодо подальшої перспективи», — відзначив американський політолог у своєму вступному слові.

На прохання експертів дати оцінку діям нинішнього уряду у відносинах з Росією пан Бжезинський сказав наступне: «Не питайте іноземця, навіть такого дуже дружнього до вас як я, який хоче, щоб ви як нація досягли успіху. Самі відповідайте на запитання. Вам не бракує людей, що могли б стати вашими провідниками і мають ними стати крім тих, які вже були і є вашими лідерами». Щоправда, він висловив розчарування з приводу того, що останніми роками після великої помаранчевої революції в Україні спостерігається пасивність українського народу, особливо серед молоді.

Разом з тим, американський політолог вважає: «що історична траєкторія України вже чітко з’ясована і вона (Україна — автор,) має бути успішною, сучасною демократичною європейською країною, яка є частиною західної культури, як Київська Русь, що була одним з фундаторів цієї Європи. І ви маєте великі історичні традиції і вже 20 років демонструєте відданість демократії. Хай би там що, але ви вже мали чотири зовсім різних президенти. Це чудово, це демократично, так і треба. І мені здається, коли хтось намагається обмежити свободу для того, щоб посилити владу, чи, скажімо, спецслужби або зосередити владу в окремих установах, що можуть загрожувати незалежності України, молодь має сказати своє слово. Це ваш обов’язок, бо ніхто не може забезпечити свободу чи безпеку України із зовні, без того щоб із середини країни не було потрібного потягу і прагнення».

Важко не погодитися з цими словами пана Бжезинський, які адресовані і нинішньому українському керівництву, яке постійно заявляє в західних столицях про євроінтеграційні прагнення України. Але цілком очевидно, що як в нашій країні, так і на Заході від нової влади очікують, що вона не на словах, а на ділі буде йти обраним Україною як нацією курсом на Захід із тісними зв’язками співпраці та сусідства з Росією.

РОЗГУБЛЕНІСТЬ РОСІЇ

У ході дискусії чимало уваги було приділено політиці Росії, її спроможності впливати на майбутнє Європи і визначати своє майбутнє. Американський політолог не погоджується з припущенням деяких аналітиків, що майбутнє Європи може визначати Росія.

«Я не думаю, що майбутнє Європи формує саме Росія. Я не певен навіть у тому, що вона формує власне майбутнє. Якщо ви уважно почитаєте те, що було сказано у внутрішніх політичних дискусіях у Росії, то виникає враження, що ця країна роздирається внутрішніми проблемами і немає чіткого образу свого власного майбуття, і намагається вернутися до нереалістичної ностальгії за імперіалістичної минувшини і водночас тягнеться до переваг добробуту, пропонуючи модернізацію, вестернізацію і, нарешті, демократизацію. Отже, мені здається, що Росія нині перебуває у фазі політичної непевності і може навіть історичної розгубленості, що, на мою думку, протриває декілька років, і після того я, може, оптимістичніше поставлюся і до Росії. Але поки що ми маємо попереду декілька років», — відзначив Бжезинський.

Американський політолог вважає малоймовірним виникнення протягом п’яти-десяти наступних років великих воєнних загроз в Європі, оскільки, на його думку, наслідки цього будуть занадто руйнівними для будь-якого агресора. Американський аналітик наголосив, що НАТО залишиться на своєму місці, а геополітичні загрози, скоріше за все, полягатимуть у тому, що деякі країни можуть не впоратися з внутрішнім керуванням і внаслідок цього не матимуть політичної волі, щоб захищати свою незалежність та свої національні інтереси. «І мені здається, що ця небезпека більша для тих, хто не є членом НАТО, ніж для тих країн, що перебувають у складі Альянсу. Наприклад, що сталося з Грузією. А що могло статися з Білоруссю, хоча не сталося. Це, безперечно, геополітична загроза, що випливає з економічних, соціальних умов, звичок національного керівництва і чіткої політики національної незалежності в контексті європейської співпраці. Це ті речі, що можуть призвести до небажаних наслідків», — зазначив Бжезинський.

«ВЕЛИКА ХАЛЕПА» ДЛЯ США

Радник Центру стратегічних і міжнародних студій вважає, що викид дипломатичної інформації на сайті Wikileaks не сприятиме налагоджуванню зв’язків між лідерами держав. На його думку, люди не люблять, коли хтось читатиме те, що мало бути дипломатичною поштою, конфіденційним. «Безперечно, це дуже велика халепа для американської дипломатії. Але якщо взяти всі ці записи і нотатки, чи є там щось несподіване, чого ми не знали. Ми потрапили в «калюжу». Але не думаю, що це така велика проблема. Скажімо, якщо у колишньої імперії Габсбургів траплялась криза, то тамтешні дипломати у Відні визнавали, що це катастрофа, але вона не серйозна. Мені здається, що публікації Wikileaks, це, з одного боку, катастрофа, але не така серйозна», — зазначив Бжезинський. До речі, подібним чином американський політолог коментував ситуацію з витоком дипломатичної пошти на одному з телеканалів США. Але тоді він звернув увагу на те, що справжня проблема полягає в тому, хто допомагає у цьому питанні WikiLeaks. «Вони отримують багато інформації, яка є досить банальною і непослідовною, але дещо у ній є вдивовиж цілеспрямованою. У якості прикладу він назвав повідомлення дипломатів про те, що деякі китайські лідери віддають перевагу об’єднанню Північної і Південної Кореї під проводом Сеула. На його думку, за цим простежується «мета поставити у скрутне становище китайців та наші відносини з ними. А дуже гострі посилання на арабських лідерів може мати на меті підрив їхнього авторитету в їхніх країнах, бо оприлюднення їх ворожості до Ірану може фактично зіграти проти них удома».