Будимир на ім’я Петька

У Києві біля Золотих Воріт часом можна зустріти жінку, що гуляє у скверику з ...півнем. Перехожі тоді зупиняються, фотографують таку незвичну для міського пейзажу пару. Між іншим, півень для українців завжди був птахом сакральним, міфологічним. «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться», — йдеться в народному прислів’ї. Цей птах на подвір’ї — не лише точний будильник і перевірений синоптик, а й у першу чергу — охоронець від злих духів. Ще давні слов’яни пов’язували когута з сонцем та вогнем, називали його Будимиром — тим, хто будить світ. «Споконвіку півень та все з ним пов’язане мали позитивне навантаження. Коли будували нову хату, то спершу в неї запускали кота чи півня. Таким чином можна було виявити «нехороші» місця й очистити їх. Коли когут співає — зникає нечиста сила», — розповідає Наталія ГРОМОВА, етнограф. Сьогодні ж, зауважує науковець, півнів у селах стає все менше. З сакрального символу птах поволі перетворюється на «суповий набір». І поки галльський півень міцно закріпився в культурі Франції та Північної Італії, український сходить із дистанції. А щоб цього не сталося остаточно, варто частіше дивитися на вишитих на рушниках птахів, брати до рук глиняні півники-свистунці, слухати «Піють півні» в обробці М.Леонтовича...