Буття й людина при світлі розуму

Давні греки розуміли філософію значно ширше за нас — вони зараховували до неї практично всі ті наукові дисципліни, від фізики та метеорології до філології і політології, що їх ми звикли вже багато віків розглядати окремо одну від одної. Бо вважали, що саме такий цілісний підхід (згодом «знятий» або втрачений) дозволяє бачити єдність нашого світу, що є життєво важливим.

«День» пишається тим, що впродовж 11 років нашим другом, «золотим пером», вчителем й наставником був видатний філософ, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, професор, головний науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Сергій Борисович Кримський (02. 06. 1930—30. 06. 2010). Сергій Борисович був дивовижним прикладом саме античної широти поглядів, блискуче виконував на наших шпальтах найвищу місію — просвітника, гуманіста, носія світлого розуму, лише при світлі якого й можливо збагнути безмежні глибини буття та людини в ньому.

Про що писав філософ Кримський — і в своїх книгах (одна з них мала промовисту, «програмну» для Сергія Борисовича назву: «Філософія як шлях людяності і надії»), і в газетних публікаціях на сторінках «Дня»? Важливо збагнути квінтесенцію його духовних уроків, хоч дуже непросто викласти це у стислому обсязі. По-перше, філософія — і ширше гуманітарна культура взагалі — є, поза сумнівом, найважливішою передумовою демократичного розвитку суспільства. Бо такому розвитку завжди передує звільнення раніше скутої людської думки, людського духу. По-друге, головний імператив філософської та загальнолюдської мудрості — «Пізнай самого себе!». Цей заклик і зараз залишається таким же насущним, як і 2000 років тому. По-третє, «право на сумнів», навіть у загальновизнаних, аксіоматичних істинах, було і залишається основним, засадничим інтелектуальним правом людини. Завжди доречно запитати себе: а може, я володію лише частиною істини (в кращому разі), може, мій опонент осягнув не меншу її частину, ніж я? Альтернатива цьому — нетерпимість, фанатизм й пиха, протилежні європейським цінностям. По-четверте, народ є колосальною цінністю, проте в історії маємо безліч прикладів, коли великі, геніальні особистості були праві у суперечці з народом, бачили глибше, бачили те, що приховане (як казав Шопенгауер: «Талант бачить і влучає в ціль, в яку важко потрапити; геній влучає в ціль, що її взагалі не бачить ніхто...»).

Це — уроки мудрості від Сергія Борисовича Кримського. А взагалі перед нами — образ класичного інтелігента (нам, як повітря, не вистачає зараз таких людей), вченого безмежної ерудиції — хоч я не раз бував у нього вдома, але й досі уявити не можу, скільки тисяч томів нараховувала його особиста бібліотека, — особистості, котра була живим втіленням великої естафети Мудрості, Совісті й Розуму. І ще: його погляд щохвилини випромінював добро...