Неювілейне

Відомий літературознавець, критик, академік Національної академії наук України, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України нині у відпустці. «День» додзвонився до ювіляра на мобільник, аби від журналістів газети та наших читачів привітати Миколу Григоровича із днем народження. Ми побажали, щоб у його житті ще було багато теплих і сонячних днів, наповнених змістовними подіями, а ще міцного здоров’я та творчого натхнення у всіх справах.

Микола Жулинський має багато звань та регалій, він автор численних наукових праць. Сильна особистість і людина дії. Зараз взяв невеличкий тайм-аут, аби набратися сил. Жулинський признався, що святкування ювілею розпочав ще 19—20 серпня (бо орієнтовно народився у ті числа, а 25 записали у метриці), і цей період буде тривати аж до грудня (зимового Миколи). Зараз набирається сил і відпочиває разом із дружиною в санаторії на Поділлі.

— У найближчий час ким себе бачите: політиком, громадським діячем, вченим чи письменником?

— Політиком себе не бачу. Немає у мене політичних амбіцій. У майбутнє дивлюся (незважаючи ні на що) оптимістично. Я переконаний, що ніщо не зіб’є Україну з курсу демократії та незалежності, а я мірою своїх сил і можливостей працюватиму в цьому напрямку. Основна моя діяльність — наукова: як директора Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України та академіка-секретаря відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України. Я не збираюся (у категоричній формі) бути опозиціонером нинішній владі. Все, що можновладці роблять добре для України, підтримуватиму, а якщо вважатиму, що є помилки, то вкажу на них. Зараз працюю над книгою «Моя Друга світова». Пишу про події, які відбулися не лише у моєму житті, а й про всі (основані на документальних матеріалах), які відбувалися на Волині. Сьогодні чимало людей, не тільки молодь, не знають, що відбувалося в ті буремні часи. Що таке була Українська Повстанська армія, Армія Крайова, хто були радянські або польські партизани? У книжці пишу і про те, що пережили мої батьки та односельчани. Вже завершую писати, і цією книгою хочу зберегти пам’ять про тих, хто віддав життя заради нашого майбутнього.

— Ви впродовж багатьох років займалися гуманітарними питаннями, підкреслюючи, що не можна побудувати сильну державу, якщо не перейматися культурою. Чому за 19 років Незалежності гуманітарні питання так і не стали для наших політиків пріоритетними?

— Це питання — мій особливий біль і глибока прикрість. Коли працював радником з питань гуманітарної політики, на посаді віце-прем’єра України, народним депутатом, головою Національної ради з питань культури та духовності при Президентові України, головою Шевченківського комітету, подавав не один документ з цього питання. За В.Ющенка підготували разом із колегами з Національної ради указ, і навіть його підписав тодішній президент, проте реалізувати документ так і не вдалося. Дуже шкода, що указ, який підіймає стратегічні питання культури, духовності, національної гідності, поширення української мови так і не виконано. Це говорить про те, що ми багато втратили, а важливі документи припадають пилюкою у сейфах. На сьогоднішній день я дуже уважно приглядаюся, що ж буде пропонувати нова Нацрада, яку очолює Президент В. Янукович, і чи справді з’явиться якийсь ефект від цього, чи не стане все знову димовою завісою, якою прикривають зовсім інші речі та мету. Нині гуманітарні питання — дуже серйозна проблема, яку ніяк не вдається вирішити. За 19 років у мене теж назбиралося чимало документів та ідей, які так і не вдалося реалізувати. Ще за Кучми ми (потроху) починали робити, потім розробили концепцію гуманітарного розвитку (за Ющенка) — це надзвичайно важливі для країни проблеми (мова, культура, спадщина, історія, духовність, національна пам’ять). Цей «віз» дуже важко рухати. Поки бачу, що йде повна дезорієнтація суспільства, нерозуміння долі та історії України та нашого майбутнього. Нам всім разом потрібно багато працювати — і тоді доб’ємося результату. До речі, газета «День» має свою позицію щодо складових гуманітарного буття нашої країни, і нам всім треба разом гуртуватися і шукати шляхи виходу з лабіринту, аби збудувати демократичну Україну.