Бюрократична гребля для малої ГЕС

Уже понад одинадцять років діє в Україні закон про енергозбереження. Та чи завжди і в усьому виконується? Чи приділяється належна увага цьому найважливішому на даний момент напрямку в діяльності вітчизняної економіки? Відразу ж зазначу: крига починає скресати. На нещодавній зустрічі з журналістами ділових видань Президент України Віктор Ющенко вказав, що серед можливих пріоритетів у використанні коштів, отриманих від приватизації «Криворіжсталі», має бути оптимізація енергоспоживання у комунальному, бюджетному та індустріальному секторах.

За даними Держкоменергозбереження України низька енергоефективність стала одним з основних чинників кризових явищ в українській економіці. Так, у структурі витрат на виробництво промислової продукції в першій половині 90-х рр. минулого століття майже втричі зросла вартісна складова енергоресурсів у матеріальних витратах на цю продукцію, сягнувши 42% їх загального обсягу. І лише починаючи з 1997 року розпочалися деякі реальні зрушення, спрямовані на поліпшення ситуації, пов’язаної з енергоефективністю. Якщо енергоємність ВВП протягом 1990 — 1996 років зросла на 42% і майже стабілізувалася у 1997 — 1999 роках, то з 2000 року спостерігалося її істотне зменшення. Вперше в історії України зростання ВВП було досягнуто за одночасного скорочення споживання первинних паливно- енергетичних ресурсів.

Звичайно, були та й існують проблеми при впровадженні заходів з енергозбереження, формуванні енергозберігаючого світогляду наших громадян — і рядових споживачів, і керівників усіх рівнів. І тут постає одна із нагальних проблем — людський фактор. Чому, прямуючи в Європу, ми ще й досі не наблизилися до рівня енергетичного світогляду, характерного для будь-якого пересічного європейця? Як формувати цей світогляд? Яка роль у цьому місцевих органів влади?

Відповідаючи, пошлюся на практику та проблеми організацій, де мені довелося працювати. Зокрема, важливим кроком до підвищення енергоефективності стало впровадження бюджетної програми «Міжгалузеві енергозберігаючі заходи», якою фінансувалися енергоефективні проекти. В рамках цієї програми Держкоменергозбереження уклав у 2001 році 80 договорів на відповідні проекти для бюджетних установ, підприємств і організацій. На тендерних умовах у 2001 році виконавцем двох проектів програми було визначено й підприємство «Укренергозбереження». Йдеться про договір з оцінки потенціалу введення в експлуатацію малої ГЕС потужністю 50 кВт (обсяг фінансування 120 тис. грн.) та договір на розробку та реалізацію комплексних заходів з енергозбереження в школах та лікарнях Ужгорода і Мукачевого (обсяг фінансування 200 тис. грн.). Ідею цих проектів подали у спільному зверненні керівники Закарпатської обласної держадміністрації та Закарпатської обласної ради народних депутатів. І роботи над ними в 2001 році розпочиналися дуже енергійно. Але потім пішли «вибоїни та яруги».

До виконання проекту з малої гідроенергетики нами було залучено провідну в цій галузі компанію — ВАТ «Укрводпроект», яка є головним виконавцем у розробці протиповеневих заходів для Закарпаття та володіє унікальною гідроенергетичною і картографічною інформацією. Виконаний спільно проект враховує всі вимоги щодо будівництва таких споруд і є фактично першим комплексним проектом малої ГЕС для України. Крім того, в рамках договору на першому етапі його виконання розроблено комплексне дослідження «Оцінка технічного і економічного гідропотенціалу рік Закарпаття». Реальна вартість отриманих результатів значно перевищувала заплановану загальну вартість робіт. При цьому наші підприємства погодились на досить низьку ціну, оскільки розуміли важливість цих проектів не лише для Закарпаття, але й для України в цілому.

Крім того, на початковому етапі в 2001 році Закарпатська облдержадміністрація обіцяла, що після спорудження демонстраційного об’єкту докладе всіх зусиль для здійснення його тиражування на десятках «площадок» у Закарпатті. Та, як потім з’ясувалось, наші сподівання на розвиток проекту були марними. Протягом періоду 2001 р. — травень 2005 р. співпраця між «Укренергозбереження» та Закарпатською облдержадміністрацією здійснювалася успішно. Ми плідно співпрацювали з такими керівниками, як В. Лінтур, Е. Нусер, В. Черепаня, О. Іванчо. На нашу думку, вони виявили себе професіоналами, що розуміють вагомість енергоефективності, впровадження нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії. Роботи за договором виконувались АТ «Укренергозбереження» протягом 2002—2004 років за рахунок авансів та власних коштів. Усі документи оформлялись вчасно та без зауважень. Конкретне місце монтажу малої ГЕС на р. Боржава на ділянці біля санаторію «Човен» (Свалявський район) у рамках багатоваріантного вибору було визначено керівництвом Закарпатської облдержадміністрації. При цьому вона звернулась до Держкоменергозбереження України з проханням профінансувати у 2005 році виконання договору. І комітет пішов назустріч, передбачивши на цю мету 40 тисяч гривень за рахунок програми «Міжгалузеві енергозберігаючі заходи».

Матеріали робочого проекту були виконані вчасно і направлені у Закарпаття ще на початку 2005 року. Однак лише 10 листопада наданий пакет документів був погоджений місцевою владою. Як наслідок, виконані нами роботи досі не оплачені, а всі плани щодо будівництва та введення в експлуатацію в цьому році демонстраційної малої ГЕС зірвано. Інший, і не менш значимий наслідок полягає в тому, що підприємство «Укренергозбереження» наразі не може вчасно здійснювати фінансові розрахунки за виконані роботи з ВАТ «Укрводпроект» і змушене відволікати значні ресурси на вирішення проблем, які виникли не з нашої вини.

Але ж побудова малих ГЕС в цьому регіоні може суттєво покращити не тільки енергетичний баланс, а й соціально- економічну ситуацію в гірських районах, знизити соціальну напругу в депресивних населених пуктах. Адже щорічний економічо доцільний гідроенергетичний потенціал малих річок Закарпаття складає 1357 МВт.год (це більш ніж 36% загального гідроенергетичного потенціалу малих рік України). Чому ж місцеві керівники, які уосблюють нову владу, так ставляться до цих важливих резервів?

Не обійшлося без проблем і при розробці та реалізації заходів з енергозбереження в школах та лікарнях двох згаданих міст Закарпаття. Недостатнє фінансування з бюджетної програми «Міжгалузеві енергозберігаючі заходи» не дозволило Держкоменергозбереження фінансувати роботи за зазначеним договором протягом 2001—2004 років. У 2005 році на прохання Закарпатської облдержадміністрації договір все ж таки профінансувати у повному обсязі. Та хоч як це дивно, нині Закарпатська облдержадміністрація вирішила його не продовжувати, тобто не реалізовувати конкретні енергозберігаючі проекти в соціальній сфері Ужгорода та Мукачевого.

Усе це ілюструє внутрішню установку місцевих керівників щодо інноваційних рішень у сфері енергозбереження, нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. І як можна виховати сучасне європейське ставлення до енергозбереження у побутових та промислових споживачів, якщо навіть керівники областей нерідко демонструють у цьому питанні відверту незацікавленість і байдужість.