Хто відлякав інвестора?

Якби не згубна традиція українських бюрократів вищої ланки до останнього триматися за своє крісло, то голові Фонду держмайна Ігорю Білоусу прямо вчора слід було б подати у відставку. Саме так вчиняють європейські чиновники після певних своїх «проколів» чи на знак протесту проти «косяків» начальства.

Учора, як і передбачали напередодні експерти «Дня», ФДМУ чомусь із запізненням на півтори години, а не о 18 годині, як було обіцяно, повідомив про те, що на конкурс із продажу Одеського припортового заводу не було подано жодної заявки і Фонд «був вимушений» (витративши на підготовку приватизації підприємства, як казав Білоус ще у квітні, мільйон доларів) визнати його (конкурс) таким, що не відбувся. Замість каяття чи чесної розповіді про те, хто й навіщо зірвав цей конкурс, чиновник, що двічі проколовся на держслужбі (хто забув, нагадаємо, що він встиг побувати головою Державної фіскальної служби і був від цієї ролі чомусь звільнений) намагається, як мовиться, позичивши «в Сірка очі», розповісти країні, що «ФДМУ, зі свого боку, зробив усе можливе, аби якнайкраще підготувати цю приватизацію».

Хто ж тоді працював на іншій стороні, пане Білоус? Якщо такі люди були, то чому ви про це мовчите і вже вкотре розповідаєте якісь байки про потенційних інвесторів і підписані ними договори про конфіденційність. Але, виявляється, після знайомства з пакетом документів і вивчення ситуації в Україні та довкола заводу (а до того, наче діти малі, були не в курсі?) вони, за вашими словами, «висловили неготовність брати участь у конкурсі на певних умовах і озвучили головні причини свого рішення».

Найбільше запитань і сумнівів у інвесторів викликали, як розповів учора на сайті відомства голова Фонду, борг перед Group DF, суди з компанією «Нортіма», обмеження на репатріацію дивідендів, відсутність податкових пільг і преференцій для інвестора. До речі, майже всі названі сумніви інвесторів Білоус викладав ще напередодні, заперечуючи тим, хто передбачав, що проведені буквально днями арешти провідних топ-менеджерів ОПЗ можуть призвести до зриву конкурсу. Коли цей провал все ж таки стався, голова ФДМУ додав до раніше розкритих причин ще й «завищену ціну на тлі озвучених вище проблем заводу і загальних політичних та економічних ризиків країни».

«Усі ризики, які існують довкола заводу і України загалом, — коментував Білоус свою поразку, — мають свою ціну. — Тому, якщо ми не можемо розв’язати деяких проблем чи ризиків, їх потрібно враховувати і відображати в умовах і договорі купівлі-продажу». Іншими словами, головний продавець держмайна пропонує при повторному конкурсі просто знизити стартову ціну чи, можливо, ослабити соціальний пакет для майбутніх інвесторів. Судячи з його коментаря, відповідні пропозиції групи радників, що далеко не безплатно готували завод до приватизації, вже розробляються.

Але який результат їхніх попередніх зусиль і хто в країні бачив укладений з ними договір? Чи не слід цим горе-радникам повернути витрачені кошти, оскільки його (результату) немає? А щоб не ображати іноземних фахівців, чи не долучитися до повернення їхнього незаслуженого гонорару й тим, хто, як у нас тепер заведено казати, «прозоро» цих радників висував і добирав. Утім, Білоус питання своєї відповідальності за провал конкурсу, схоже, взагалі не розглядає, хоча, уважно прочитавши сказане ним у своє виправдання, можна зрозуміти, що винних він вже визначив. «Розв’язання ж проблем заводу і питання надання пільг інвесторам, — як вважає голова ФДМУ, — перебувають в іншій, політичній площині, а тому потребують політичної волі й ухвалення рішень на високому рівні».

Утім, було б несправедливо, та й незаконно, призначати одноосібно відповідальним Білоуса і забувати, що проти схеми приватизації ОПЗ, що її він відстоює, можливо, грали якісь сили, яким він не міг протистояти і нічого не міг протиставити. Не забуваймо, що ФДМУ у справі приватизації не більш ніж рядовий виконавець. Усе справді вирішується «на високому рівні» в уряді і на вулиці Банковій. І хто повірить, що новостворені антикорупційні органи випадково й без «високих» узгоджень наважаться проводити арешти топ-менеджерів найважливішого об’єкта, що приватизується, саме за день-два до дати подання документів на конкурс? Проте вони це зробили, чим у результаті переповнили й без того не порожню чашу побоювань інвесторів. Хто дав правоохоронцям «безапеляційну» команду «фас»? З упевненістю можна сказати, що про це ми дізнаємося нескоро.

Але є маленькі зачіпки. Почнімо з того, що робота зі зниження стартової вартості ОПЗ вже, як за помахом чиєсь чарівної палички, розпочалася. І повідомлення про це з’явилося буквально одразу ж після того, як стало відомо про провал конкурсу. Оператор вітчизняної газотранспортної системи «Укртрансгаз» почав відключення ОПЗ від газопостачання. Процедура... відбувається у встановленому законом порядку через порушення контрагентом умов договору на транспортування природного газу в частині оплати авансу за послуги з транспортування, а також (у зв’язку з) перевищенням номінованого відбору газу в поточному місяці, йдеться в повідомленні оператора.

Такі дії, безумовно, зіб’ють ціну навіть набагато сильніше, ніж арешти топ-менеджменту. Замість старих керівників призначать нових, але якщо завод зупиниться, то його ціна опуститься, як мовиться, нижче за плінтус. Проте шанс продати підприємство, що простоює, помітно зросте. Ба більше, не можна відкидати, що покупця, який влаштовує всіх, вже знайдено і він готовий взяти участь у новому конкурсі, якщо ціна буде більш підходящою. До такої думки підштовхнув ще один збіг у часі, яких на диво багато довкола процесу приватизації ОПЗ.

Голова Адміністрації Президента України Борис Ложкін зустрічався саме цього нещасливого для ОПЗ понеділка з керівниками найбільшого бізнес-конгломерату Оману Suhail Bahwan Group. А це — одна з провідних бізнес-груп Близького Сходу, великий гравець на світовому ринку азотних (!) добрив, що має також активи в секторах енергетики, інфраструктури і будівництва, нерухомості, логістики і транспортних послуг. «Нам є що запропонувати міжнародному капіталу в багатьох сферах економіки», — сказав Ложкін після цієї зустрічі, можливо, натякаючи саме на ОПЗ, — і ми повинні реалізувати свій потенціал. Я готовий координувати роботу в цьому напрямі».

Отже, почекаємо до жовтня, коли передбачається, за словами Білоуса, новий конкурс з продажу ОПЗ. Чи не з’явиться на той час у ФДМУ новий керівник? А якщо у списках учасників конкурсу ми побачимо ще й певний конгломерат, а тим паче, якщо він стане переможцем, то багато запитань, що прозвучали в цьому матеріалі, закономірно відпадуть. Ну й добре. Якщо наша курка, що несе золоті яйця, буде в гарних руках і все ж таки зможе сплачувати до держскарбниці податки, то можна буде на певний час забути про складні інтриги, через які конкурс не відбувся в намічені раніше терміни і не дав до бюджету передбачених сум. Але, не дай Боже, влада зміниться.

Екс-голова ФДМУ Олександр Бондар у коментарі «Дню» уранці після описуваних подій зазначив, що такий підсумок широко розрекламованого конкурсу завдасть Україні величезних іміджевих втрат. І влада, на його думку, має зробити відповідні і глибокі висновки. Проте він переконаний, що ніхто не понесе за провал конкурсу жодної відповідальності. Ба більше, він не відкидає, що все було саме так і задумано, аби потім можна було зменшити ціну об’єкта і продати його набагато дешевше, ніж про це було заявлено ще до оголошення конкурсу. А головні втрати для України, на думку експерта, полягатимуть у тому, що одночасно зі зниженням ціни ОПЗ зменшиться реальна продажна вартість решти підприємств, що входять до списку на приватизацію. Він каже також про негативну роль Фонду гарантування вкладів, який зараз продає за невідомо якими правилами і, найімовірніше, дуже дешеве майно ліквідованих українських банків, що не може не позначитися і на процесі приватизації. Бондар нагадує, що раніше він неодноразово виступав проти проведення приватизації за нинішніх умов і пропонував дочекатися часу, коли економіка країни буде на піднесенні, але, за його словами, влада не прислухається до професіоналів, вважаючи за краще призначати на відповідальні посади дилетантів.

P.S.: ФДМ розраховує оголосити повторний конкурс з продажу ОРЗ наприкінці літа — на початку вересня, сказав Білоус журналістам у вівторок. «Інвестори з Америки. Туреччини, а також із арабських країн зберігають свій інтерес», — додав він. Однак висловився за те, щоб «переглянути деякі умови». «Ціна — це одна з цих умов», — сказав він і не виключив, що дисконт може становити 30%.