«...Перед президентськими виборами буде бомба»

Цього року цукрова галузь України може зустрітися з гострими проблемами. Про це попереджають експерти і виробники. Вже сьогодні, за оцінками аналітиків, ціна солодкого продукту в роздрібі фактично зрівнялася з його собівартістю і виробники зазнають величезних збитків. Це означає, що навесні аграрії добряче подумають, перш ніж сіяти їм цукровий буряк. Відповідно, кількість гравців на ринку може різко зменшитися і 2014 року (рік президентських виборів) країна ризикує зіткнутися вже не з профіцитом, а дефіцитом цукру.

За оцінками директора національної асоціації цукровиробників України «Укрцукор» Миколи Ярчука, 2013 року посіви цукрового буряку скоротяться з торішніх 449 тисяч га на 20—25% і становитимуть близько 337—359 тисяч гектарів. Головні чинники, що впливають на це, — нерентабельність виробництва і погані погодні умови, а також нерентабельність його виробництва.

Зниження цін на цукор з початку 2013 року бачили всі, розповідає експерт асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Тарас Висоцький. «Оптова ціна досить низька — 4,4—4,5 тисяч гривень за тонну, а роздрібна — 5—5,5», — пояснює аналітик УКАБ і додає, що порівняно з торішнім показником вона знизилася на 15%. Собівартість виробництва цукру, зазначає експерт, залежить від рівня модернізації заводу. Багато заводів, каже Висоцький, сьогодні працюють на нулі або з мінімальною рентабельністю, а часом і взагалі збитково. До чого це призведе? На ринку будуть зміни.

На думку Висоцького, вести мову про масове закриття заводів не варто, але їх оптимізація точно буде. «Залишаться працювати ті, в яких більш-менш завантажене виробництво, і ті, що встигли частково відновити свої виробничі технології», — передбачає він. При цьому експерт переконаний, що заводів, які залишилися, вистачить, аби переробити весь вирощений цукровий буряк в обсягах навіть минулого року.

«Зараз заводи реалізовують цукор собі на збиток, тому що їм потрібні обігові кошти для нової посівної, для платежів. Збитки сягають двох мільярдів гривень», — резюмує в розмові з «Днем» Ярчук. При цьому він категоричніший щодо подальшого розвитку ситуації в галузі, якщо уряд не вживе жодних заходів. Зниження посівів зумовить закриття підприємств, переконаний Ярчук. «Ми прогнозуємо, що 20—25 заводів не запускатиметься цього року. Торік працювало 63, отже, залишиться 39—40 заводів», — деталізує він перспективи цукрової галузі на цей рік. Але головне, додає далі він, що закриття виробництва автоматично призведе до втрати робочих місць. Навколо кожного заводу, розповідає Ярчук, створено близько трьох тисяч робочих місць. Не важко порахувати, що вихід з ринку лише 20 заводів залишить без роботи 60 тисяч осіб (!). На уточнювальне запитання, наскільки реально відновити роботу зупинених заводів, Ярчук відповів: «Як засвідчує досвід, це відбувається дуже рідко. Частіше — мародерство: обладнання вирізується і металобрухт забирається». Тому «попри те, що ціна цукру на ринку низька, ми маємо журитися і знати, що за цим йде знищення галузі», — констатує директор національною асоціація цукровиробників «Укрцукор».

Висоцький каже, що услід за зменшенням посівних площ (до 400—410 тисяч га) зростатиме частка агрохолдингів у структурі виробництва цукру. На сьогодні, за підрахунками експерта УКАБ, холдинги виробляють близько 65% всього цукру в Україні.

На думку Ярчука, аби уникнути кризової ситуації в галузі, треба розв’язати три завдання, які «розвантажать» ринок. Перше —закупити приблизно 300 тисяч тонн цукру до Аграрного фонду, аби стабілізувати внутрішню ціну і таким чином мотивувати виробників вирощувати цукровий буряк 2013 року. Чи планує це робити Агрофонд? Йому не відомо. Ярчук уточнив, що асоціація внесла відповідну пропозицію до Кабміну і Мінагропроду, «але, на жаль, нас не чують. Пояснюють, що немає грошей у бюджеті».

Друге завдання — підтримувати або дотувати експорт. «Світова ціна не нижча, ніж собівартість. І всі країни-виробники цукру у себе утримують відносно високі ціни і цим дотують експорт. Тому що внутрішня ціна на 30—40% вища, ніж світова», — розповідає він.

Утім, з цим аргументом навряд чи можна на 100% погодитися. То хіба це завдання українського покупця думати про те, як вітчизняним виробникам завоювати ринки, стимулювати їх із власної кишені? То хіба це не завдання власників?

До того ж закритість міжнародних ринків для України Висоцький пояснює так: «У багатьох країнах ринок цукру контролюється державою. Часто-густо імпорт дозволяється лише в межах певних квот. Відповідно, вільного доступу немає. ЄС квотує імпорт, Митний союз має високе мито». Проте це не означає, що вихід назовні нам закритий. За оцінками експертів, українськими є ринки країн Центральної Азії, Кавказу, Близького Сходу. Після кількох років «простою», торік Україна експортувала рекордний обсяг — 175 тисяч тонн цукру, каже Висоцький. Цього року, за його оцінками, експорт становитиме близько 150 тисяч тонн.

І третє завдання — впровадження нових технологій виробництва біопалива на базі цукрових заводів. Начебто за це виступає і держава. «Цукрова галузь виробляє продукції більше, ніж споживається усередині країни. Решту ми експортуємо. Проте, аби виробники не зазнавали збитків, коли ціна на продукт мінімальна, як це було цього року, ми пропонуємо їм теж перепрофілюватися. Залежно від ситуації на ринку підприємці можуть вибирати — варити цукор чи виробляти біоетанол» — зазначає міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк. За його словами, протягом найближчих двох років планується перепрофілювати 29 спиртових заводів. На перепрофілювання заводів 2013 року планують виділити 209,8 мільйона гривень, а 2014-го — 140,2 мільйона. «Ці підприємства займатимуться виробництвом біоетанолу і щороку даватимуть близько 360 тисяч тонн. Це істотно підвищить рівень енергетичної незалежності держави, даючи змогу зменшити імпорт енергоносіїв, передусім світлих нафтопродуктів», — уточнив біоетанольні плани Присяжнюк. Міністр також нагадав, що починаючи з 2014 року обов’язкова частка біоетанолу в пальному становитиме 5%.

Проте в Ярчука свої зауваження щодо біоетанольних планів. За його розповідями, деякі українські заводи на аматорських засадах вже виробляли біоетанол і сьогодні у зв’язку з цим мають проблеми в законодавчому і фінансовому плані. Головний бар’єр для розвитку цього напряму, каже він, відсутність достатньої нормативної бази для виробництва біоетанолу на цукрових заводах. Ось вже кілька років не працює Інститут цукру, каже Ярчук, який повинен був розробити цю нормативну базу.

Що ж буде з ринком, якщо грошей до Аграрного фонду не знайдуть і з ринку підуть два десятки заводів?

По-перше, може зменшитися кількість робочих місць на 60 тисяч осіб. Але це, так би мовити, короткостроковий наслідок такого обдуманого підходу держави до розвитку галузі.

Але набагато відчутнішим може стати віддалений результат, який дасться взнаки влітку-восени 2014 року. Зросте імпорт! «Цього року дефіциту не буде, а ось наступного дефіцит буде, ще й чималий. Саме на вибори (президентські. — Авт.) буде бомба», — прогнозує Ярчук. У зв’язку із згортанням свого виробництва, каже він, Україна буде вимушена купувати цукор. «І, найімовірніше, — передбачає директор національної асоціації цукровиробників, — галузь занапащують, аби мати дешеві заробітки на імпорті».